Усі сім «я» родини Виголінських-Кішт-Ігнатовичів та їхні різнобічні цінності

_DSC0048Для цієї чудової сім’ї устилужан головне – не матеріальні статки, а духовність – життя, наповнене змістом, що виходить далеко за межі рідної домівки…
В одному з ошатних приватних будинків у прикордонному Устилузі мирно проживають під одним дахом дружні, працьовиті, талановиті, гостинні та привітні люди – одразу чотири покоління сім’ї Виголінських-Кішт-Ігнатовичів. У їхній затишній оселі панує особливо приємна енергетика добра, щирості, відкритості та аромат свіжої випічки, яблук і кави. Уже з першої хвилини спілкування виникає відчуття, що знайома з цими людьми все життя. Отже, давайте знайомитися ближче.
Найстарша у родині – 78-річна Галина Іванівна Виголінська, яку знає і поважає не одне покоління устилужан, адже жінка все життя працювала на освітянській ниві, трудилася вчителькою початкових класів у місцевій школі.
Ії покійний чоловік Володимир Трохимович також був знаною людиною, і не тільки в місті, а й в районі. Протягом 14-ти років обіймав посаду устилузького міського голови, добився будівництва шкіл в Амбукові та Залужжі, де раніше працював у початковій школі.
Галина Іванівна проживає з сім’єю дочки Тетяни Володимирівни Кішти. Пані Тетяна пішла по стопах батьків і також стала педагогом – навчала математики в місцевій ЗОШ. Нині на пенсії, але не втрачає тісного зв’язку ні з навчальним закладом, ні з колишніми учнями та їхніми батьками, ні з їхніми численними знайомими. Це жінка-запальничка, щира, відкрита, активна, усміхнена, надзвичайно приємна у спілкуванні. Здається, Тетяну Володимирівну любить і шанує все місто. Та хіба може бути інакше?! Вона сама не сумує і намагається скрасити життя інших людей, сповнюючи його новими незабутніми враженнями. Жінка обожнює подорожувати і вже 15 років поспіль, ще з часів роботи в школі, на громадських засадах організовує поїздки по визначних місцях для всіх бажаючих устилужан.
-Група набирається завжди. Замовляємо автобус – і вперед! Де ми тільки не побували! Постійно їздимо на прем’єри у Луцький драмтеатр, переглядаємо вистави у Львівському оперному, подорожуємо святими місцями, бачили старовинні замки Львівщини та багато-багато цікавого на теренах України. І при цьому дотримуємося правила: щороку обов’язково новий маршрут. До початку війни на сході якось видався рік, коли ми здійснили 15 захоплюючих поїздок, – розповідає Тетяна Володимирівна.
35771057_1692163500869664_4036756417670021120_nТакож жінка – чудова господиня вдома. Дуже смачно готує, а своїм хобі називає випічку. Її здібності оцінили всі. Тетяні Володимирівні часто замовляють торти та печиво на весілля. Але й і цим не обмежуються таланти жінки. Маючи, крім математики, години обслуговуючої праці в школі, вона свого часу закінчила курси крою та шиття, опанувала всі ручні мистецтва, які стають у нагоді в повсякденному житті.
Свого чоловіка Олександра Семеновича пані Тетяна називає трудоголіком, адже не може він сидіти без роботи. Працює водієм у Володимир-Волинському лісгоспі. Багаторазово відзначався як один із найкращих на підприємстві. Його робочий автомобіль завжди в ідеальному стані. Нічим не поступаються і город, подвір’я, господарські споруди, якими опікується чоловік вдома і де постійно панують порядок та чистота.
Подружжя Кішт виростило двох дітей. Молодший Володимир з дружиною емігрував в Італію, бо тільки у цій країні зміг знайти достойне застосування своїм здібностям. Пані Тетяна каже, що син з дитинства закохався в мистецтво, особливо йому подобалося ліпити фігурки з пластиліну. Розвиваючи своє захоплення, Володимир спочатку закінчив факультет образотворчого мистецтва у Володимир-Волинському педколеджі, потім – Київський інститут культури і мистецтв. У Римі, Неаполі та Венеції реставрував фасади старовинних будівель, згодом трошки змінив напрямок діяльності, але ніколи не зраджував своєму хобі. Не розривав і стосунків з родиною – відстань між рідними компенсує спілкування по скайпу і поїздки у гості.
38729544_1769560579796622_3009030568336687104_n (1)А старша дочка і мамина тезка Тетяна залишилася в батьківській хаті, сюди ж привела свого чоловіка і тут, в колі дружної сім’ї, підростають двійко їхніх діток. Молоду сім’ю об’єднує прізвище Ігнатович.
Красуня Тетяна вочевидь успадкувала таланти всього свого роду, а в чомусь навіть пішла далі і має безліч власних авторських надбань. Таня з дитинства добре малювала і мріяла стати модельєром. Як і брат, закінчила педколедж, потім інститут реклами в Києві. Працювала в Устилузькій міській раді, якийсь час жила у Луцьку і була художнім редактором «Волинської газети». Але своє справжнє покликання розкрила під час декретної відпустки, коли з’явився час на творчість. Таня пробувала себе в різних видах мистецтва, і, за що б не бралася, все гарно вдавалося. Вишивала нитками сорочки, засвоїла техніку плетіння сувенірів з паперової лози, робила неймовірної краси писанки і магнітики на холодильник, з допомогою комп’ютера виготовляла альбомчики і фотокниги для дітей, а пізніше – і весільні альбоми. На 50-річний ювілей місцевому священику Феодору Лафеті подарувала від усієї своєї сім’ї пам’ятний фотоальбом, знімки до якого робила мама Тетяна Володимирівна.
37367096_1738570212895659_663671046796214272_nАле найбільше захопилася Тетяна кондитерською справою. Пекла торти, різноманітні вишукані тістечка, багато експериментувала і зрештою винайшла рецепт неймовірно смачних та ароматних медово-імбирних пряників, які в звичайних умовах можуть зберігатися півроку і не черствіти. Для їхнього оздоблення застосовує всі свої художні та дизайнерські здібності. А фантазія майстрині не знає меж. Її пряники найрізноманітнішої форми, і кожен, як сувенір. Серед них є навіть «дощечки» у вигляді розпилених колод з «корою» по краях, що від справжніх не відрізниш. Усі вироби вкриті солодкою глазур’ю, а на ній – яскраві кольорові малюнки на найрізноманітнішу тематику: дитячі, весільні, вітальні, патріотичні, гумористичні або підкреслено вишукані, що нагадують старовинні листівки з квітами, натюрмортами та написами різними мовами, а також щось на зразок французьких гобеленів. Є й такі, що адресуються тільки жінкам чи чоловікам, де відображаються їхні уподобання. Причому всі елементи оздоблення цілком їстівні, хоча інколи й не віриться, що таке реально зробити.
Випічка настільки красива, що її шкода їсти, а хочеться роздивлятися, перебуваючи у захваті від майстерності авторки, яка створює справжні шедеври кондитерського мистецтва. Дбає жінка й про упаковку. Танині пряники естетично вкладені на серветочки у вишукані подарункові коробочки. Кращого презенту з нагоди чи без годі й шукати. Недаремно саме Тетяні замовляють подарункові набори офіційним особам, що приїжджають на різні представницькі заходи в Устилуг, і не тільки. Її шедеври дарували міністру культури України Євгену Нищуку, Патріарху Філарету, священикам на Хортиці, польським делегаціям, керівництву області, гостям ГО «Союз українок», членом якої є сама майстриня. А ще пряники жінки розлітаються цілим світом. Їх куштували і в Америці, і в багатьох країнах Європи. Наприклад, у Бельгію полетіли фігурки з мастики на день народження маленької дівчинки.
-Інколи мені не вистачає ночей, аби виконати замовлення друзів чи знайомих. Але я не скаржуся, бо за улюбленим заняттям не помічаю часу, – каже майстриня.
Знайшов своє покликання в житті і чоловік Тетяни. Роман Ярославович родом з Львівщини. За фахом – юрист. Раніше в Києві працював помічником народного депутата, виграв безліч судових справ за зверненнями виборців. Зараз працює за спеціальністю в одній зі страхових компаній у Володимирі. До нього як до досвідченого фахівця звертається багато людей по консультації, буває, що підходять навіть на вулиці. Роман нікому не відмовляє у допомозі. Для нього не має значення соціальний статус людини: безхатько це, заможний підприємець, простий трудяга чи держслужбовець. Усіх вислухає і дасть кваліфіковану пораду.
Тетяна і Роман – щасливі батьки двох маленьких принцес – улюблениць всієї родини. Дівчатка також наділені талантами. Восьмирічна Улянка любить створювати сувеніри своїми руками з різних, в тому числі природних матеріалів. Годинами може сидіти і творити. А її сестричка трирічна Анічка ходить у садочок. Допитлива і витончена, дівчинка у всьому любить красу і мріє стати балериною. Тож нехай збуваються всі мрії!
Ось з такою цікавою та унікальною сім’єю пощастило зустрітися в Устилузі. Під враженням від знайомства подумалося, що якби кожен із нас ставився до життя і оточення так, як герої моєї розповіді, про Україну говорили б, як про Париж: свято, що завжди з нами…
Міла Сергєєва, м. Устилуг

Напишіть відгук

Увійти за допомогою:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>