Усе частіше володимир-волинці роблять собі національне тату: тризуб, прапор, вишиванку…

13Тетяна Корнійчук, м.Володимир-Волинський
2014 рік став особливо важким в історії нашого народу. Багато болю він приніс. Чимало українців відчули у собі те, на що просто не звертали уваги, у чому, можливо, й самі собі не зізнавалися, а просто сприймали як належне. Та рік, що минув, змінив свідомість українців. Бути націоналістом, патріотом стало модно. Одним із проявів націоналізму є патріотичні татуювання. Тризуб, який вимальовано рукою майстра на тілі, контур, що пронизав шкіру, вже не пошкодять ні дощ, ні вітер. Це те, що з тобою – назавжди. Це – твоя національна самобутність. Не слово, промовлене зопалу, а зображення, яке казатиме про те, ким ти є, впродовж усього життя.
-Коли наші воїни повертаються із зони АТО, вони досить часто приходять зробити собі тату, та не абияке, а обов’язково національне, патріотичне. Хоча й розуміють, що цим кроком наражають себе на особливу небезпеку, адже, не дай, Боже, потрапити у руки ворога: то за такий символ на тілі зазнають особливо жорстоких знущань. Але для тих, хто і так за волю України ризикує щодня життям, ,– це не завада, – розповідає Римма Прут.
-Бажання стати майстром тату виникло у мене вже у досить зрілому віці, – ділиться майстриня. – Поштовх дало бажання нанести зображення на власне тіло. Після цього мене це зацікавило, захопило. Чим більше інформації я дізнавалася, тим більше хотілося дізнатися ще. Цей процес не припиняється і не повинен припинятися ніколи, адже якщо ти хочеш стати фахівцем, мусиш постійно вдосконалюватися. Доброю допомогою у цій справі стало вміння малювати і, звісно ж, підтримка з боку рідних людей. Сім років тому у Львові я пройшла спеціальні курси, відтоді щодня займаюся справою, яка давно стала моєю улюбленою. Практика має бути щоденною. Кожне нове татуювання – це новий досвід.
vMkK2Oos0tEЗазвичай люди приходять у тату-салон із продуманою ідеєю, тоді разом з майстром вони лише коригують деталі. Та буває і так, що людина робить цей крок не виважено, а керуючись миттєвим бажанням, перебуваючи під враженням від побаченого у іншої людини зображення чи просто малюнка в Інтернеті. Не дивно, що через деякий час вона починає завдавати мороки і собі, і майстрові: миттєвий запал минув, а виправити зроблене вже дуже складно, подекуди взагалі неможливо. Дуже незручна ситуація починає вимальовуватись, коли молода людина викарбовує на тілі ім’я коханого, а стосунки виявляються недовговічними. Виправити потім «Олечку» на «Марійку» чи «Миколу» на «Івана» фактично нереально.
Потрібно враховувати і те, ким ви плануєте стати в майбутньому, адже коли у вас татуювання на відкритій ділянці тіла, це може стати на заваді: далеко не кожен працедавець погодиться прийняти на роботу людину з тим чи іншим малюнком на обличчі, шиї, кистях рук тощо.
s9tORU73e6AЛюдина має дуже добре подумати, перш ніж зважитися на тату, проаналізувати кожну деталь. Треба розуміти, що це – назавжди. Проблема, знову ж таки, переважно у молоді, в тому, що нерідко вони довіряють своє тіло непрофесійній руці й роблять малюнки десь у підвалах чи ще деінде. Зараз можливості професійної тату-машинки такі, що можна провести лінію, яка буде тоншою за вимальовану ручкою. Результат: криві лінії, глибокі шрами, пошкоджена шкіра, які можуть залишитися з вами назавжди. А що вже й казати про небезпеку, яку несуть нестерильні інструменти: вона може бути фатальною.
I9VETXfU0II-Досить часто людина починає з маленького зображення, а потім додає до нього ще елементи. Зазвичай вона не зупиняється на одному малюнку: якщо вже прийшла раз, то потім прийде щонайменше вдруге, а то і втретє. Стосовно віку, то не можна сказати, що мої клієнти – тільки молодь. Часто на перше тату зважуються чоловіки і жінки, яким уже за 50. Чому? При розмові дізнаюся, що у юності жінка боялася наважитися, до того ж декілька десятиліть тому татуювання сприймалося досить неоднозначно і часто ставало причиною людського осуду. Звісно ж, люди старшого віку роблять тату у закритих від стороннього погляду місцях. Це для них – реалізована давня мрія, продумана до найменшої деталі. Не рідкістю є й випадки, коли тату роблять подружжя, батьки і дорослі діти. Буває, що, знаючи про бажання рідної людини, реалізувати яке вона ніяк не наважиться, їй дарують тату з нагоди особистого свята. Людина боїться болю, коли приходить у тату-салон вперше. Вдруге – уже сміливо, тому що має досвід. На тілі є болючі й неболючі місця. Це, звісно, я повідомляю своїм клієнтам, перш ніж робити тату, – ділиться секретами Римма. – Найлегше працювати з дорослими людьми категорії від 27 і старшими. Зазвичай вони, на відміну від юних, знають, що саме хочуть, зважають на особисті бажання, а не просто беруть приклад з когось. Їхній світогляд вже усталений. Неповнолітнім я ніколи не роблю татуювань, та й молоді до 20 років усе-таки не рекомендувала б їх робити, бо їхні смаки та вподобання ще досить часто змінюються.

ЩО Ж ЦЕ ТАКЕ – ТАТУЮВАННЯ
Ті часи, коли татуювання робили тільки кримінальники, байкери та рокери, давно минули. Зараз тату роблять якщо не всі, то багато хто. Тепер це швидкий і практично безболісний процес, а результатами можна дивувати і захоплювати оточуючих.
Татуювання (тату, французьке tatouer – татуювати) – малюнок, що наноситься за допомогою спеціального тату-апарата. Процес нанесення татуювання полягає у введенні під шкіру різних барвників, які абсорбуються клітинами-макрофагами. Далі, ніж підшкірний шар, барвники не поширюються і все життя знаходяться всередині клітин (саме тому на барвники для татуювання не може бути алергії), і, при дотриманні певних санітарно-гігієнічних норм, цей процес є абсолютно безпечною для здоров’я людини процедурою. Татуювання давно є мистецтвом. Це – одна з найстаріших художніх форм усіх народів, що бере свій початок у процесі печерного живопису.

Трішки історії
-Археологи стверджують, що малюнки на шкіру вміли наносити стародавні єгиптяни в часи між 2800 і 2600 роками до нашої ери. Найдавніші татуювання знайдені при розкопках єгипетських пірамід. Муміям близько чотирьох тисяч років, але малюнки на висохлій шкірі добре помітні.
-За первіснообщинного ладу тату слугувало не тільки прикрасою, а й знаком племені, роду, тотема, вказувало на соціальну приналежність його власника, а, крім того, наділялося певною магічною силою.
-Жінки японської древньої народності айну татуюванням на обличчі позначали свій сімейний стан. За візерунком на губах і щоках можна було визначити, чи заміжня жінка та скільки в неї дітей. В інших народів велика кількість узорів на тілі жінки символізувала її витривалість і плодючість. У деяких місцях ситуація з жіночими тату доходила до крайнощів: на атолі Нукуро дітей, народжених нетатуйованими жінками, вбивали при народженні.
-У XVIII-XIX століттях британські моряки зображали на своїх спинах величезні розп’яття в надії, що це захистить їх від тілесних покарань, широко практикувалося в англійському флоті.
-В арабів найнадійнішим захисним талісманом вважалося татуювання з цитатами із Корану.
-У деяких випадках тату слугувало покаранням. В японській провінції Чукудзен періоду Едо (1603-1867рр.) як кару за перший злочин розбійникам наносили горизонтальну лінію через лоб, за другий – дугоподібну, а за третій – ще одну. В результаті виходила композиція з ієрогліфів – «собака». У стародавньому Китаї одним з п’яти класичних покарань теж було татуювання на обличчі. Так само мітили рабів і військовополонених, ускладнюючи їм втечу і полегшуючи їхнє впізнання. І греки, і римляни використовували тату для схожих цілей, а іспанські конкістадори продовжили цю практику в Мексиці та Нікарагуа. Вже в нашому столітті, під час Першої світової війни, у Британії татуюванням «D» мітили дезертирів, у Німеччині вибивали номери жертвам концтаборів, у Радянському Союзі в режимних таборах практикувалося те ж саме.

Напишіть відгук

Увійти за допомогою:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>