«У мене немає бажання кудись тікати із Зимнівської школи»

фото 1Науковець, кандидат біологічних наук Валерій Рясний заново відкрив себе у педагогіці.
Знайти себе. Що це означає? Передусім усвідомити, що в тобі заклала природа, на що ти здатний і чим можеш стати корисний суспільству. А ще – передати свій досвід, свої знання іншим, навчити їх також знаходити себе. Людина, про яку ця розповідь, знайшла себе в науці, а нині відкриває в собі здібності творчого педагога. В особі Валерія Михайловича Рясного, вчителя хімії Зимнівського НВК, я також відкрила інтелігентну, глибоко ерудовану, вдумливу і зважену людину.
Валерій Михайлович народився 16 липня 1979 року в місті Бахмач Чернігівської області в робітничій сім’ї. Дитинство його пройшло в живописній місцевості, де несуть свої води зачарована Десна та тихоплинний Сейм. Після закінчення школи вступив на факультет хімії та біології Сумського педагогічного університету імені Мечникова, який закінчив у 2003 році. Потім навчався в магістратурі і працював викладачем біологічних наук у рідному вузі. Але хотілося чогось більшого. І Валерій переїхав до Києва, де влаштувався в інститут біології АН України. Там вступив до аспірантури, захистив кандидатську дисертацію і став співробітником лабораторії медичних препаратів. Валерій Рясний і його колеги досліджували досить цікаву і складну тему – вплив вітаміну Д3 на кісткову тканину за різних патологій. Працювати було досить цікаво і одночасно складно, адже даного вітаміну в Україні немає. Добова доза, яка необхідна для людини, становить 20 тисяч міжнародних одиниць. Аналогом на даний час виступає Кальцій Д3 Нікомед, але у цьому розрекламованому препараті міститься лише 400 одиниць вітаміну. У природі ж вітамін Д синтезується під дією сонячного проміння, але внаслідок викидів в атмосферу синтез вітаміну значно послабився. Це і стало причиною остеопорозу та інших захворювань опорно-рухового апарату. Науковці, в число яких входив і Валерій Рясний, розробили цей необхідний для здоров’я людей вітамін, хотіли запустити у виробництво, але виявилось, що у нашій державі це нікому не потрібно.
Згодом Валерій перейшов на роботу у компанію, де познайомився з майбутньою дружиною Аліною Анатоліївною, яка родом з Володимира-Волинського. Оскільки у подружжя виникли певні складнощі з проживанням у столиці, вирішили переїхати до рідного міста Аліни Анатоліївни. Таким чином Валерій Михайлович, за його ж словами, відкрив для себе незрівнянну Волинь, яку до цього ніколи не бачив. Він став працювати у Ковельському медичному коледжі. Робота подобалась, але вимагала затрати часу і коштів. І тут з’явилася нагода влаштуватися вчителем хімії у Зимнівський НВК.
-Робота з дітьми зацікавила мене, – розповідає Валерій Михайлович, – хоч довелося звикати, як кажуть, «проваритися». Крім того, імпонує сільська тиша, відсутність суєтності, своєрідний романтизм сільської місцевості. А діти які тут спокійні, чуйні, відверті! Коли прийшов до школи, зрозумів, що діти не дуже цікавилися хімією. Ніхто не обирав цей предмет для здачі ЗНО, а тепер вже вибирають, мріють про медичні спеціальності. Хоч я не радив би вступати до медичного училища після 9-го класу. Краще після 11-го здобути спеціальність лікаря. Нам потрібно змінювати стереотипи щодо необхідності деяких професій.
Учні 10-го класу разом з учителем хімії розпочали науково-дослідницьку роботу на тему «Вплив холекальциферолу (вітаміну Д3) на імунну систему щурів за умов дегіповітамінозу».
-Працювати непросто, – зізнається вчитель. – Я постійно відвідую Київ, де разом з колегами напрацьовуємо матеріал. А теоретичні висновки вже робитимуть самі учні. Це їх дуже зацікавило. Я націлюю школярів на те, що будь-яка наукова робота повинна знайти застосування в житті. Наука має розвиватися разом з економікою. Повірте, що у нас є багато цінних наукових надбань, багато патентів, але ми їх змушені продавати, щоб потім у іншої країни купувати свою ж продукцію. На жаль, це гіркі реалії сьогодення. А майбутнє за молодим поколінням, і я щасливий, що відкриваю себе в якості шкільного вчителя. Принаймні у мене немає бажання кудись тікати із Зимнівської школи. Поки що у нас не обладнаний кабінет хімії, але є надія, що скоро розпочнеться його переобладнання.
Директор Зимнівського НВК Юлія Степанюк охарактеризувала діяльність Валерія Михайловича Рясного короткими, але влучними словами: «Правда, цікава людина? А як потягнулися до нього учні!»
Антоніна Булавіна, с. Зимне, Володимир-Волинський район

Напишіть відгук

Увійти за допомогою:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>