У дружини з’явився несподіваний “коханець”

image1419336959Великий Шекспір одного разу назвав ревнощі чудовиськом із зеленими очима. Це серйозне почуття, яке здатне зруйнувати найміцніші стосунки. Достатньо лише отримати краплю негативних підозр, як ця «гідра» стане розростатися, заміщаючи все найкраще, що було між людьми. Ревнувати – це значить нічого точно не знати, але при цьому мати дуже багату уяву і боятися всього на світі.
Вадим завжди сміявся з колег і друзів, які пильнували своїх обранців і обраниць. Вважав це дурним і нікчемним — до вчорашнього дня.
Лихий його смикнув прийти додому раніше. Хотів свою дружину порадувати, навіть квіти по дорозі купив. Двері відчинив ключем. Тетяна не почула, напевно, тому, що приймала душ, і він вирішив посилити сюрприз, почавши потихеньку знімати взуття.
— Васька, ти все доїв? — пролунало з ванни.
Чоловік напружився, бо ім’я в нього — Вадим, а їсти він ще й не починав. Незручно приймати їжу, стоячи на одній нозі, а з другої знімаючи черевик.
— Почекай, я вже закінчую, вийду, підкладу ще, — лунало з-за напіввідчинених дверей ванної кімнати.
Кров прилила до обличчя, а в голові почало щось потріскувати.
— А ось і роги прокльовуються! — вирішив Вадим.
— Уб’ю дружину-заразу і його вб’ю! — притулившись до стіни, блискавично аналізував Вадим, прикидаючи, що краще підійде для смертовбивства.
Думка: «А я ж її любив!» була останньою краплею, і він рвонув уперед.
— Вадиме, Вадиме, ти чого?! Вибач, я не винна! — кричала Таня, вдаривши його дверима ванної, а її вирячені очі були повні жаху.
Вона звивалася, як спіймана змія.
— Не винувата?! Ти мені роги наставила! — заревів Вадим, відчуваючи, як ці роги ростуть.
— Ти сам, ти сам винен! Звідки я знала, що ти прийшов?! Ти ж сам, сам об двері вдарився, коли я їх відкрила! Куди ти мчав, як скажений! — Тетяна вже ридала.
— Хто він?! — грізно запитав Вадим, намагаючись піднятися з підлоги, — хто цей виродок?! Я вас обох закопаю!
— Хто він? — в очах Тетяни промайнув щирий подив. — Ти про кого?
— Хто там на кухні?! — він зробив ще одну спробу встати, але, мабуть, удар об торець дверей ванної кімнати був дуже сильний, у голові каламутніло, а зростаючий ріг починав закривати огляд.
— Хто такий Васька?! — повторив він запитання.
— Так ось він, — Тетяна кивнула на кухонний дверний отвір, де з порога тулився невеликий сіренький клубочок, періодично нявкав і зі страхом дивився на їхню перепалку, — кума подарувала.
Вадим ще раз помацав ріг і зрозумів, що іноді ми наставляємо їх собі самі…
Підготувала Лілія Кушнір

Напишіть відгук

Увійти за допомогою:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>