Тяжкі наслідки автомобільної катастрофи: загибель молодої людини і моральна травма водія. Чи маємо право судити?

Фото 2Трагічна подія, яка трапилася 27 травня неподалік Верби, викликала широкий резонанс у громадськості, адже за кермом автомобіля, який на смерть збив мотоцикліста, виявися директор відомого в місті навчального закладу.
Усі ми живемо в складному світі, де в будь-яку хвилину з кожним із нас може трапитися біда або ми самі, зовсім того не бажаючи, можемо спричинити лихо іншим. А суспільство ніколи не мало і не матиме виваженої думки, бо кожна сторона інциденту матиме як прихильників, так і опонентів.
27 травня цього року на автодорозі “Ковель-Жовква” неподалік села Верба трапилася трагедія. Зіткнулися мотоцикл “Ямаха”, яким керував житель села Бобли Турійського району Олександр Гаврилюк, з автомобілем марки “Рено Трафік”, за кермом якого був Олександр Романюк, житель села Туропин, директор Володимир-Волинської гімназії імені Цинкаловського. Внаслідок зіткнення Олександр Гаврилюк загинув. Горе родини, яка втратила сина і брата, неможливо описати. Ось чому вони вимагають покарання водія автомобіля.

“Пан Романюк не має права навчати й виховувати дітей”

Саме так у своєму зверненні до редактора “Міста вечірнього” написав брат загиблого Андрій Гаврилюк. Саме про це і говорив із кореспонденткою.
Фото 4- Мій батько напередодні трагедії переніс гіпертонічний криз, операцію. Мама також проходила курс лікування, який призначив невропатолог Турійської ЦРЛ. Після страшної драми стан здоров’я батьків різко погіршився. Ми надовго вибиті із нормального річища життя, напевно, назавжди. Але пан Романюк не розкаявся в тому, що з його вини пішла з життя зовсім молода людина. У день поховання брата приїхали його діти, пропонували фінансову підтримку. Ми не могли зрадити пам’ять дорогої нам людини, а тому від таких цинічних подачок відмовилися. Ми вважаємо, що пан Романюк не має права навчати й виховувати дітей і повинен бути звільнений зі своєї посади.
Бажання відсторонити Олександра Романюка від займаної ним посади і справедливе засудження стало головною метою Андрія Гаврилюка. Без сумніву, його можна зрозуміти, адже загинув улюблений брат, який не встиг створити власної сім’ї, не зазнав ще справжнього кохання, не залишив батькам онуків. Смерть близької людини, особливо дитини, – це те, чого ми не зичимо навіть нашим ворогам. Це найстрашніше, що може трапитися в житті. У цьому випадку залишитись байдужим може тільки людина без серця.
Про те, щоб Олександра Романюка відсторонити від керівництва гімназією, Андрій Гаврилюк розмовляв з начальником управління освіти Володимир-Волинського міськвиконкому і міським головою Петром Саганюком. Як розповів Андрій Гаврилюк, мер міста висловив свої співчуття, поцікавився, чим може зарадити родині. Та, коли розмова торкнулася питання щодо перебування Олександра Романюка на посаді директора гімназії, міський голова став підвищувати на пана Андрія голос.
Проводячи журналістське розслідування, авторка цих слів зустріася з Петром Даниловичем Саганюком. Очільник міста відповів, що на пана Гаврилюка він голосу не підіймав, але ця людина переступила певні межі своїх вимог. У міського голови відсутні підстави звільняти директора гімназії, оскільки немає офіційного рішення суду. Таке ж формулювання редакція отримала від начальника управління освіти В’ячеслава Петрука, на ім’я якого був надісланий запит.
Редакція зверталася і до слідчого управління Головного управління національної поліції у Волинській області. Нам відповіли, що “на даний час призначено необхідні експертизи, виконання яких триває. Крім того, на даний час відсутні достатні докази для повідомлення про підозру, а у відповідності до чинного законодавства, відсторонення особи від посади застосовується лише до підозрюваного і за наявності підстав, що така особа, перебуваючи на посаді, може вплинути на розслідування провадження”.

“Мені боляче, що так сталося. І від цього болю лікуватимусь Усе життя”

Зустрівшись з Олександром Степановичем Романюком, відразу помітила, що ця людина змінилася. На перший погляд такий, яким був завжди, – жартівливий, привітний, щирий, – та все ж в очах застигли біль і туга. Відчутно, що трагедія, причиною якої мимоволі став, це велика моральна травма.
- Тепер існує багато домислів про причину катастрофи, – каже Олександр Степанович. – Але слідство ще триває, а тому в повному обсязі виконую свої професійні обов’язки. Не можу передати, як болить серце за молодим життям, яке відлетіло. Повірте, що на душі лежить важкий камінь. Після пережитого довелося лікуватися і ще попереду курси лікувань. Мені боляче, що так сталося, і від цього болю буду лікуватися все життя. Якби не діти, які мене підтримали, мабуть, сьогодні нашої зустрічі не відбулося. Запитуєте, як сталося? 27 травня я повертався додому в село Туропин. По дорозі виникли технічні причини, пов’язані з автомобілем, тому вирішив повернутися. Я вибрав місце, де не був заборонений розворот, включив поворот і, переконавшись, що транспорт відсутній, здійснив маневр. Я вже майже розвернувся, як раптом почув гучний звук і удар. Коли вийшов з авто, побачив тіло збитого мотоцикліста. Мені важко було пережити те, що трапилось. Від усієї душі хотів допомогти родині загиблого, пропонував допомогу, але вони це трактували по-своєму і від допомоги відмовились. Я не знімаю з себе моральної вини, дуже шкодую загиблого, але чому не хочуть збагнути, що я цього не хотів, що наїзд відбувся з певних причин, про які стане відомо по завершенні слідства. Це дорога. Тут всяке трапляється.
Той, хто хоч раз бачив на очах у чоловіків сльози, погодиться, що це – не тільки рідкісне, а й дуже важке явище. Чоловіки зазвичай не плачуть. Сльози на їх очах викликає дуже великий біль.
- Повірте, що хочеться опинитися десь осторонь від світу, – ділиться Олександр Степанович. – Я не цікавлюся дописами в соцмережах, позакривав усі свої сторінки.
Але попри важкий моральний стан директор гімназії провів День знань і розпочав у закладі новий навчальний рік. Про його професійні якості як педагога і керівника одностайно відгукувалися у соціальних мережах численні випускники, колеги. Не одне покоління благословив на самостійне життя Олександр Романюк. І тепер це все перекреслити? Змусити тисячі учнів думати про свого наставника негативно? Відома британська актриса, леді Ванесса Редгрейв писала: “ У кожного свої критерії любові і ненависті. У кожного свої причини когось любити і ненавидіти”. Хіба щось змінюється від того, що ми караємо злочинців, а ті, кого вони знищили, залишаються безповоротно у сирій землі? Мільйони людей загинули протягом двох світових воєн. Чи покарані справжні їх винуватці? Чи після Нюрнберзького процесу встали з попелу жертви Освенціму та Бухенвальду, повернулися з полів битв загиблі? Ми не замислюємося над цим, а варто… Замислитися є над чим.
Правило “Око – за око, зуб – за зуб” існувало в поганському світі. Ісус Христос, який в образі людини прийшов у світ, закликав до примирення і прощення, вчив прощати і благословляти навіть ворогів своїх. Ми називаємо себе християнами -значить послідовниками Ісуса. Навіть промовляючи молитву Божу, ми говоримо: ”І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватців наших”. А самі чомусь вперто дотримуємося принципів язичників, принципів помсти, ненависті. То що, лицеміримо перед Всевишнім, неправду говоримо? І ніколи не замислюємося, що ця сама помста може рано чи пізно повернутися до нас самих. Хто з нас має впевненість у тому, як завтра складеться життя, в якій ситуації кожен з нас може опинитися? Світла пам’ять загиблому. Я особливо співчуваю рідним Саші Гаврилюка, бо свого часу сама ледве не втратила 4-річного сина, який опинився під колесами автомобіля. І до мене приходив водій, і мені пропонував допомогу. Від допомоги я також відмовилась, але ніяких претензій до водія не виставляла. І не шкодую. Навпаки, на душі легко і світло, світло від відчуття того, що навчилася прощати. І з того часу прощаю всіх, навіть тих, хто в очах інших цього не вартий. Бо добро неодмінно повернеться добром, а зло приведе нове зло. Але це особисте… Прошу вибачення… Прийде час, і ми всі станемо перед Богом, і кожен відповість сам за себе. А поки що чекаймо результатів слідства і справедливого вироку, який винесе тільки час і Господь
Антоніна Булавіна, м. Володимир-Волинський

Напишіть відгук

Увійти за допомогою:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>