«Це кохання, чи я придумала його сама?»

00637132Як іноді буває непросто розібратися у своїх почуттях…
Марина так і не змогла за всі ці чотири роки відповісти собі на це питання. Зустрічалася вона з ним всього півроку. Він був молодий і безтурботний, змінював дівчат, як рукавички, але ніколи не замислювався над тим, що діється у них в душі. Хоча Марина й була дуже молода, але встигла дізнатися, що означає, коли зраджує кохана людина.
-Познайомилися ми на дні народження моєї подруги. Я потихеньку потягувала коктейль, дивилася на веселу компанію і думала: «Цікаво, а вони щасливі?» Мені теж захотілося потанцювати і відчути хоч маленьку часточку щастя, – розповідає жінка.
Через кілька хвилин вона вже кружляла з Андрієм в шаленому ритмі, не помічаючи нікого. А вранці побачила його поруч і їй стало смішно: ось і черговий «хлопчик». Вирішила сама сказати йому, щоб забув про цю ніч. Андрій, не поспішаючи, одягнувся і пішов. А вона лежала і думала, чи правильно вчинила, але відразу згадала обличчя колишнього залицяльника. Хіба їм можна так чинити з нами?
-Одного теплого вечора ми з подругами вирішили погуляти у Слов’янському парку. Коли сиділи на лавці, ще здалеку я побачила Андрія з друзями. Мені відразу ж стало не по собі. Компанія сіла на лавку навпроти. Він не підіймав на мене очей, а його друзі почали жартувати і розповіли, що, коли він спав, постійно уві сні вимовляв моє ім’я. Ще вони казали, що ніколи не бачили такої реакції з його боку до дівчини. Якщо чесно, мене це здивувало.
До кінця вечора вони вже сиділи всією компанією вдома у Марини. Тоді вона ближче познайомилася з Андрієм. Хлопець розповів про себе і зізнався, що був дуже вражений, почувши її пропозицію забути ту ніч. Щовечора друзі збиралися у дівчини, поки батьки були у відпустці.
І ось настала осінь. Андрій працював, вона навчалася у коледжі. Тепер вони стали зустрічатися у кімнаті хлопця в гуртожитку. Осінніми вечорами сиділи на продавленому дивані і мріяли про майбутнє, про сім’ю. Згодом Марина познайомила коханого зі своєю сім’єю.
-Він дуже сподобався мамі. Ми стали часто залишатися на ніч у мене вдома, і все було чудово. Я у свої 17 дуже хотіла від нього дитину. Дивно, але він – теж. Однак нічого не виходило.
У середині осені прийшла повістка. Для дівчини це був шок, вона не могла повірити. Обіцяла чекати…
У день розлуки, вдихаючи його запах і не відчуваючи ніг від холоду, Марина дивилася на коханого опухлими від сліз очима і з жахом думала, що не побачить його так довго.
-І ось він в автобусі, дивиться через вікно, а по його обличчю котяться сльози. Я вперше бачила, як плаче 21-річний хлопець. Він писав довгі листи, я відповідала. Відзначала кожен день в календарі і мріяла: коли він повернеться, все буде, як і раніше. Півроку сиділа вдома і нікуди не ходила. А він став писати все рідше: якщо, мовляв, у мене хтось з’явиться, то я обов’язково повинна бути з ним щаслива. Я нічого не розуміла.
Через декілька місяців Марина дізналася, що у коханого є інша… Було це три роки тому. У грудні вона прийшла до нього в гуртожиток, попросила друзів покликати Андрія. Вони відповіли, що хлопець приїхав у відпустку з Черкас не сам, а з дівчиною. Тоді Марина зайшла в кімнату до його брата. Іван став заспокоювати її, хоча раніше й недолюблював. Коли ж вийшла у коридор, побачила Андрія. Не могла стримати сліз, питала, чому він її проміняв на іншу. Хлопець відповів, що йому сказали, нібито Марина його зрадила, і ось вже деякий час він зустрічається з іншою дівчиною. Виявляється, це збрехала його тітка. Того вечора Марина бачила її, і дівчину ледь відтягли від жінки. Дізнавшись правду, Андрій плакав, умовляв почекати півроку, і він повернеться назад з Черкас вже сам. Марина не повірила… і пішла.
За півроку дівчина вийшла заміж за дуже хорошу людину. Андрій так і не повернувся. Ще через два місяці у нього народилася дочка… Це був кінець.
-Ми довго розмовляли по телефону. Він просив вибачення, казав, що любить тільки мене і буде любити. А я ридала, ковтала сльози і запитувала лише одне: «Чому?» Він мовчав. Я боялася, що прийде чоловік і побачить заплакані очі. Дмитро знав про моє минуле кохання, тож не хотілося робити йому боляче.
Андрій і досі приблизно раз на місяць телефонує Марині, знову просить вибачення, каже, що кохає. А вона мовчить, лише зітхає, ледь стримуючи сльози. І кладе слухавку, поки він не відчув її настрою. Приходить чоловік, усміхається і каже, що дорожчого за дружину в нього немає нікого, що він ніколи її не зрадить…
«Це кохання, чи я придумала його сама?» Болюче питання не дає Марині спокою. Але вона так і не знає на нього відповіді.
Міла Сергєєва, м. Володимир-Волинський

Напишіть відгук

Увійти за допомогою:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>