Територіальний центр. Тут можуть працювати люди за велінням серця і совісті, інші не затримуються

IMG_20171025_112352Щорічно восени, у першу неділю листопада, в Україні є привід відзначити чудове свято – День працівників соціальної сфери, у тому числі працівників соціального захисту. Відповідно до указу Президента від 13.04.1999р., свято було створене, щоб виявити повагу до людей, завдяки яким у країні виконуються соціальні програми. Не буде помилкою вважати, що соціальний захист людей – найважливіша державна програма, бо у суспільстві завжди є прошарок осіб, які через вік та різноманітні обставини, а іноді через лиху долю, змушені віддатися на милість держави. А держава, створюючи відповідні структури, забезпечує цим людям можливість вижити і почуватися захищеними.
З такою метою створені територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг). У нашому місті такий центр працює вже майже 20 років. Його теперішній директор Галина Борис трудиться у центрі, як кажуть, з нуля. По зернині збирала і накопичувала досвід, гуртувала навколо себе однодумців і небайдужих людей, які, як сама вважає, мають талант любити немічних та обділених долею, а також допомагати літнім людям не бути відстороненими від активного життя.
Терцентр передбачає і забезпечує безоплатне надання соціальних послуг громадянам і фінансується з місцевого бюджету. Установа включає три структурні підрозділи: відділення соціальної допомоги вдома, яким керує Галина Локтіонова. 26 соціальних робітників цього підрозділу обслуговують вдома 200 одиноких громадян міста, догляд за якими оплачується коштами з міського бюджету, і 28 осіб, які самі платять за таку послугу. На кожного соцробітника припадає обслуговувати і надавати послуги згідно з держстандартом приблизно 9 осіб. Це нелегка праця, і тому далеко не кожна людина погоджується виконувати її за невелику зарплату. І лише добрі та милосердні люди затримуються на цій роботі надовго.
Для обслуговування одиноких громадян похилого віку, інвалідів, хворих є інший структурний підрозділ – відділення стаціонарного догляду для постійного проживання (у народі – будинок для престарілих), який знаходиться у місті на вулиці Привокзальній. У цьому відділенні громадяни перебувають на повному державному утриманні, згідно із встановленими нормами, забезпечуються житлом, одягом, взуттям, постіллю, 4-разовим харчуванням, протезуванням, за потреби – засобами пересування (крім моторизованих). Отримують встановлену державою пенсію, 25% якої залишають для особистих витрат, а 75% йде на їхнє утримання у стаціонарному відділенні.
Щоб мати уявлення про те, як насправді живеться цим людям, потрібно побачити все на власні очі. Із пересторогою переступаю поріг ошатного будинку з гарно облаштованою територією. І відразу відчуваю, що тут пахне хорошою оселею. До того ж тепло, чисто, гарне освітлення. Завідувачка Олена Козачук – молода й привітна, дозволяє усе роздивитися і поговорити з людьми. А їх тут перебуває на даний час 15 осіб – 11 жінок і четверо чоловіків. Із них шестеро лежачих. Люди розміщені по кімнатах таким чином, аби всім було комфортно. По троє, якщо самі себе обслуговують, і по двоє, а то й одному в залежності від стану і якщо потрібний гігієнічний догляд.
Спілкуюся з однією із трьох жінок, що живуть разом у кімнаті. Вона охоче почала розмову. Весела, приємної зовнішності пані ніяк не виглядає на свої 83 роки. Каже, що тут їй добре, бо всі працівники доброзичливі та уважні, у приміщенні тепло, чисто, гарний догляд і хороше харчування. За здоров’ям слідкує лікар, а медсестри цілодобово знаходяться поряд.
Ольга Пархомівна, так звати жінку, живе тут вже два роки. Чоловік помер давно, дітей не було. Коли стала зовсім немічною після операції, не могла сама ходити, переписала квартиру чужій людині, оформилася сюди і ні разу про це не пошкодувала.
Поцікавилася, як харчуються ці люди. І знову була приємно вражена. Обід, судячи із запахів, що наповнювали їдальню, зі свіжих і якісних продуктів. До їдальні приходять всі, хто може добре ходити. Іншим медсестри розносять їжу по кімнатах. Є такі, яких треба погодувати.
Спокійна, майже сімейна атмосфера, де кожен має заняття за своїми можливостями. Звісно, родинне тепло – це зовсім інше, але кожному своє – доля чи недоля, головне, що не залишені ці люди наодинці зі своєю бідою. Олена Миколаївна, хоча ще молода, та відразу видно, що любить свою роботу, розуміє цих людей, їхні печалі і потреби. Зі своїм колективом намагається створити для них хороші умови, урізноманітнити буденне життя, дати максимум уваги і душевного тепла людям, обділеним любов’ю. Цього ж вимагає від своїх працівників і каже, що тут можуть працювати люди за велінням душі і совісті. Інші не затримуються.
У територіальному центрі є ще один підрозділ – це відділення інноваційних та соціальних послуг громадянам похилого віку, інвалідам (що досягли 18-річного віку), які частково втратили здатність до самообслуговування. Діяльність цього відділення, яким керує Юлія Колеснікова, крім неї, забезпечують ще п’ятеро працівників. Це соціальний педагог Оксана Бистричан, соціальний працівник Мар’яна Новосад, а додаткові послуги перукаря і медсестри надають Людмила Іванюк і Людмила Луцюк.
На обслуговуванні перебувають 787 мешканців нашого міста. Щодня 35-40 осіб користуються послугами цього відділення.
Територіальним центром надається ще така послуга як навчання в Університеті ІІІ віку, де формується та проводиться безоплатне навчання і освітні заходи (лекції, бесіди, зустрічі, екскурсії), виявлення та сприяння розвитку різнобічних інтересів і потреб громадян на заняттях, організація їхнього дозвілля. А оскільки Університет створювався в основному для людей похилого віку, то його ще часто називають «вікном у світ». Але більше про це іншим разом, адже тема цікава для багатьох. Скажу лише, що люди, які тут працюють, заслуговують на вдячність і пошану, бо вміють зацікавити пенсіонерів, створюють хорошу атмосферу самоосвіти і спілкування. Тому кількість бажаючих приходити сюди не зменшується, а ті, хто прийшов хоч раз, повертаються ще.
Міський центр соціального обслуговування – територія добра і взаємодопомоги. І все завдяки чуйним та небайдужим людям, які щоденною працею доводять, що хитку рівновагу між добром і злом завжди можна змістити у бік добра та любові. І тоді для кожного світ обов’язково стане кращим.
Зі святом вас, шановні працівники територіального центру! Здоров’я вам і вашим рідним. Труднощів менше, а вдячності якнайбільше.
Лариса Прушинська, м. Володимир-Волинський

Напишіть відгук

Увійти за допомогою:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>