«Таких сепаратистських настроїв, які має сьогодні служба КЕч, немає ніде»

00006-0-08-25-921Інтерв’ю міського голови Петра Саганюка кореспондентам газети «Місто вечірнє»
Володимир-Волинський неможливо уявити без військових – мужніх, підтягнутих і водночас шляхетних, галантних… Історія міста, починаючи від витязів древності, злилася з людьми, чия професія – захищати рідну землю. Як відомо, Володимир очікує повернення на місце постійної дислокації відважних воїнів 14-ї ОМБр, які прославилися стійкістю та відвагою в зоні АТО. Як співпрацює з військовою частиною міська влада? Які проблеми допомагають вирішувати місцеві держслужбовці? Про це в розмові з кореспондентами «Міста вечірнього» розповів очільник міста Петро Данилович Саганюк.
- Петре Даниловичу, як відомо, міська рада тісно співпрацює з військовим з’єднанням, яке знаходиться на території нашого міста? На якій стадії зараз перебуває ця співпраця?
- У нас постійна співпраця з військовим гарнізоном. Ситуація, яка нині склалася в державі, особливо на сході, ставить потребу в цій тісній співпраці. До складу гарнізону, окрім військових, входить квартирно-експлуатаційна частина. Тільки за друге півріччя минулого року і перше півріччя теперішнього військовій частині і військовому містечку, яке передане на баланс міського бюджету, надано матеріальних ресурсів на суму 9,5 мільйонів. Безпосередньо військовій частині передано з міського бюджету коштів в сумі 800 тисяч. Це 300 тисяч минулого року і 500 тисяч нинішнього. Крім того, область передала і минулого і теперішнього року 2 мільйона гривень. Капітальних видатків по ремонтах у військових містечках виділено понад 7 мільйонів гривень. Військове містечко потребує значних затрат, кожного року ремонтуємо 2-3 будинки. Ми намагаємося матеріально підтримувати і військове з’єднання. Так, окрім виділених 500 тисяч гривень, на роботи по благоустрою виділено ще 130 тисяч гривень. Це і бруківка, і бордюри, і шифер, і ребра радіаторів. На 154 тисячі гривень надано шефської допомоги на пральні машини, бензопили, планшети, карти і ряд інших речей. Майже на 600 тисяч гривень, виділених з міського бюджету, придбана квартира для родини Цигикал. І так в цілому 9,5 мільйона гривень. Кошти, як для військових, невеликі, але повертається бригада і її потрібно розміщувати. Казарми ж у нас столітньої давності і для того, щоб їх відновити, потрібно 30-50 мільйонів гривень. На мою думку, за такі кошти краще було б побудувати нову казарму, ніж ремонтувати стару. Я думаю, що в плані інженерного забезпечення не допрацьовує наша квартирно-експлуатаційна служба. Нам дорікають, що ми не хочемо звільнити військових від земельного податку. По-перше, звільняти від податку потрібно не військових, а це питання стосується квартирно-експлуатаційної частини. Військові мають займатися своїми справами, а забезпечення частини має здійснювати квартирно-експлуатаційна служба (КЕЧ). Недавно в місті був губернатор, Ми відвідали частину, і військові заявили, що їм потрібно 70 метрів кубічних дошки на підлогу. Я хотів би запитати: а яка роль військових лісництв, куди вони продають дуб і іншу цінну сировину? Хто сьогодні в місті зрозуміє, як це звільнити від податку землю, де розміщені військові? Як звільнити військторг, який не має власника? Підпільні підприємства діють. На складах ростуть берези. А танковий полк, розміщений на 28 га землі? Сьогодні звільнити танковий полк від податків, коли майже 600 учасників АТО потребують земельних ділянок? Виходить, що військові – окремо, а квартирно-експлуатаційна частина – окремо. Коли формується бюджет, ми отримуємо контрольні цифри з Києва. А тому все потрібно враховувати і робити по-господарськи. Ми дали близько 10 мільйонів гривень, а скільки коштів дали волонтери, а люди як допомогли! Це ж не обліковується. Хіба не платять податки лікарі, вчителі? А ми з вами не платимо? Я за завданням губернатора буду працювати з лісгоспами і думаю, що через тижнів два дошки будуть поступати. Ще ми обіцяли зробити ямковий ремонт. Домовлено з губернатором, що буде виділено 50 тонн асфальту, який виділить Юрій Ольховий, а наше КП «Полігон» ліквідує ці ямки. У мене хороші стосунки з виконуючим обов’язки командира з’єднання підполковником Ігорем Івановим, але незрозуміла позиція начальника КЕЧ. Готується приїзд бригади, а він дозволяє собі піти у відпустку.
- А міська рада має певні зобов’язання допомагати військовим?
- Лише морально. Обласна рада закріпила нас за військовими з’єднаннями, щоб надавати їм шефську допомогу. Ви не уявляєте, скільки сил потратив я, народний депутат Ігор Гузь, голова облдержадміністрації, аби виділили кошти на завершення 44-квартирного будинку. Держава виділила 8,8 мільйона гривень. А роботи не завершилися до обіцяного Прем’єром 1 січня 2017 року. Я кожного дня буваю на цьому об’єкті і знаю, що будинок потрібно здати. Але за моїми даними, минулого року Головним квартирно-експлуатаційним управлінням не освоєно 536 мільйонів гривень, а це 500 квартир для офіцерів. Ми дуже шануємо наших військових і готові їм допомогти. Наша частина має славну історію. З неї вийшло багато талановитих командирів. Але проблем багато. Військові заслужили великої уваги. Президент пообіцяв виділити 1 мільярд гривень для розвитку соціальної сфери військовим містечок. Я вже говорив губернатору, що було б добре, якби частину грошей виділили нам. Скоро повернеться 5 тисяч чоловік. Де їх розмістити? Казарми непригодні, і таку кількість там не розмістити, доведеться розміщувати в додаткових приміщеннях, а ще ж потрібно і три рази в день покормити людей.
- Петре Даниловичу, але у військових є і моральні проблеми. Про це свідчить і той факт, що командир з’єднання звертався до громадської ради та підприємців щодо заборони продавати спиртне людям у військовій формі?
- Спиртне – це, безумовно проблема. Ми мали на цю тему розмову з силовиками. Я не хочу нікого ображати, але є особи, які вже попадалися в неналежному стані разів з сім. Сесія не підтримала рішення про заборону спиртного, та й це не функції виконавчого комітету, але відповідне рішення ми приймемо. Ми згідно програми «Безпечне місто» виділили 100 тисяч гривень на встановлення відеокамер, але однією забороною нічого не зробимо. Потрібно, щоб про цю проблему думали всі.
- Петре Даниловичу, не зважаючи на те, що у військових так багато проблем і з благоустроєм, і технічних, і моральних, досить дивно те, що вони, особливо прес-служба частини, підняли ажіотаж навколо автоматичної помилки, яка була допущена в публікації нашого видання? Нас звинуватили у сприянні сепаратистським настроям, в тому, що ми нанесли значний удар по військових.
- Вони просто не розібралися. Сьогодні податок з фізичної особи у військових 60% сплачується у міський бюджет, 25% – у бюджет держави і 15% в обласний. Якби вони не платили, ми б отримували субвенції з державного бюджету. Таких сепаратистських настроїв, які має сьогодні служба КЕЧ, немає ніде. Хіба це не сепаратистський настрій – не здати минулого року будинок, який уже був на 80% готовності? Хай би пояснив начальник КЕЧ, чому не здали будинок. Нам передали військове містечко, в якому безліч проблем. Таких містечок, як у нас, більше немає ніде в області. А земля не наша. Ви знаєте, яка у нас проблема з кладовищем? Так, на бувшому єврейському цвинтарі кладовище не може бути, а танковий полк – може. Я вважаю, що нам потрібно менше проявляти радикалізму і більше людяності. Кінь на чотирьох копитах і то спотикається. Менше радикалізму – і все буде добре. Сподіваємось, що ми переживемо ці складні часи, якщо будемо дружні і будемо поважати один одного.
Шановні читачі! Інтерв’ю Петра Даниловича Саганюка в повному обсязі ви можете переглянути на сайті нашого видання.
Антоніна Булавіна м. Володимир-Волинський
Оператор відеозапису Олексій Біянов

Напишіть відгук

Увійти за допомогою:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>