Сестри-володимирчанки оселилися на узбережжі Північного моря

Сім’я Хоссеаїнів та Марія Буховецька (ліворуч) в Нідерландах.

Сім’я Хоссеаїнів та Марія Буховецька (ліворуч) в Нідерландах.

У дівоцтві Буховецькі, а нині Ірина Хоссеаїн та Наталія Циголко з сім’ями місцем для проживання обрали голландське місто Гаагу…

В умовах відкритих кордонів між державами люди можуть не лише розширювати географію подорожей, а й обирати найбільш комфортне для себе місце постійного проживання, де можна реалізувати всі найзаповітніші мрії про гідне і щасливе життя. Тих, хто наважився покинути Батьківщину в пошуках кращої долі, називають «людьми світу» – вільними особистостями, які не бояться ламати стереотипи та йти на кардинальні зміни…
Сестер Ірину та Наталку багато хто знає і пам’ятає у Володимирі. Тут промайнули їхнє дитинство та юність і тут проживає їхня мама – педагог, керівник гуртка народних танців ЦПО Марія Буховецька.

Путі господні…

Старша з сестер Ірина, багаторічна учасниця народного ансамблю танцю «Дружба», після закінчення місцевого агротехнічного коледжу поїхала працювати в Польщу. Після п’яти років проживання у сусідній країні дівчина зустріла свою долю – громадянина Індії Ікбала Хоссеаїна. Молодий чоловік, отримавши освіту в Україні – у Національному університеті «Львівська політехніка» – теж працював у польській столиці. Закохані одружилися у Варшаві, а згодом стали щасливими батьками трьох діток – у 2005-му на світ з’явилася донечка Олівія, а за сім років народилися близнюки Роланд та Ясміна. Сім’я Хоссеаїнів упродовж десяти літ проживала у Польщі, поки не виникла нагода змінити країну проживання та перебратися в Нідерланди, куди переїхала Іринина сестра Наталка.
На відміну від сестрички, Наталія своє захоплення танцями вирішила трансформувати у професію. Дівчина навчалася на хореографічному факультеті Східноєвропейського національного університету ім. Л. Українки в Луцьку. Одного разу дорогою до обласного центру у рейсовому автобусі Наташа познайомилася з хлопцем з Іванич Юрієм Циголком, студентом одного з Київських університетів. Хоча й на відстані, але вони підтримували знайомство.
Закінчивши виш, Юрій поїхав на роботу в Гаагу. На запрошення, Наталка декілька разів їздила до нього в гості, а після працевлаштування залишилася з коханим у північноєвропейській країні. Минулого року пара офіційно зареєструвала свої стосунки.
Три роки тому за прикладом сестри до Гааги перебралася і сім’я Ірини. Відколи діти проживають у Нідерландах, свої щорічні відпустки проводить у них Марія Дмитрівна і багато часу присвячує внукам. Жінка за декілька таких подорожей добре ознайомилася з країною та на наше прохання поділилася враженнями.

Країна, де все для людей…

Молоде подружжя Наталія та Юрій Циголки.

Молоде подружжя Наталія та Юрій Циголки.

За словами пані Марії, її дочки з сім’ями винаймають окремі квартири. І хоча вони та зяті працюють не за фахом та на різних фірмах, усі мають гідні зарплати, що дозволяють оплачувати всі рахунки, забезпечено жити в комфортних умовах, ростити діток та гарно відпочивати, подорожуючи як у межах країни, так і за кордоном.

Адаптація

- У Голландії проживає багато емігрантів із різних країн, які мають можливість вивчати нідерландську мову на безкоштовних державних курсах. Ірина та Наталка з чоловіками скористалися наданим правом, – розповідає Марія Дмитрівна. – А поки вчилися, на перших порах їм допомогло знання англійської, яку розуміють місцеві мешканці. Внуки швидко і добре засвоїли мову у школі. До речі, вдома між собою діти спілкуються польською; завдяки комп’ютерним іграм та улюбленим російськомовним мультикам, самостійно опанували російську, розуміють українську, а також вивчають англійську. Сприяє опануванню іноземних мов і живе спілкування з дітьми різних національностей на ігрових майданчиках.

Соціальні гарантії

Ірина та Ікбал, проживаючи в Польщі, отримали громадянство цієї країни, тож переїхавши в Голландію, вже були громадянами ЄС. Відтак їхня сім’я користується всіма соціальними стандартами, що й місцеві жителі: мають медичну страховку, отримують матеріальну допомогу на кожну дитину та 50-відсоткову компенсацію орендної плати за житло.

Освіта

Голландські діти виховуються у дитсадках до 4-річного віку, а потім ідуть до школи. У початкових класах суто в ігровій формі вони вивчають ази різних дисциплін, а з семи років поступово переходять до ґрунтовного навчання.

- Олівія, Роланд та Ясміна ходять до державної школи та відвідують різні безкоштовні гуртки, що працюють при навчальному закладі. Також залюбки відвідують бібліотеку, бо люблять читати, і там же працює гурток нідерландської мови. У школу ходять з великим задоволенням, бо навчально-виховний процес збудований так, щоб учням було цікаво і не обтяжливо вчитися. Основний принцип голландської освіти – не завантажувати дітей, не ламати їхню психіку, а розвивати природні здібності. Там педагог, у першу чергу, – друг, наставник, товариш, а вже потім вчитель. Марію Дмитрівну вразило те, що внуки на третій день літніх канікул заявили, що скучили і хочуть до школи, бо там весело, а вдома нудно.

Учні в Нідерландах не носять з собою ні підручники, ні зошити, ні змінне взуття – усе це вони мають у школі. А батькам не доводиться витрачатися на канцелярське приладдя, бо книжки та все необхідне видається безкоштовно. Ніхто не вимагає й шкільної форми. Тож там не існує поняття «зібрати дитину до школи». Але невеликі рюкзаки все ж потрібні – в них школярі носять обіди, бо у школі немає їдальні.
Аби не обтяжувати учнів, складається відповідний розклад занять: найбільше уроків припадає на понеділок та вівторок, а далі до кінця тижня їх кількість зменшується.
Пані Марія побувала на святі останнього дзвоника:

- Це було шоу – живе, яскраве, святкове дійство, де веселилися всі присутні: і діти, і батьки, і педагоги. Свято, що тривало 40 хвилин, проходило у залі. Спочатку демонстрували відеофільм про незабутні моменти шкільного життя, що знімався протягом навчального року. Під час перегляду хто сидів на стільцях, а хто на підлозі – кому як зручно, але веселощам не було меж. Потім зазвучала музика і розпочалися танці для всіх. Тільки в кінці виступив директор, що прийшов у звичайному одязі, без краватки, та коротко привітав школярів із закінченням навчального року. На завершення свята настав час подарунків. Учні молодших класів отримали від школи м’ячі, ігри, набори іграшок. А всім школярам роздали прайси з адресами парків та розкладом розваг, що передбачали знижки на всі атракціони. Словом, усі були щасливі. А батьки на знак вдячності дарували педагогам символічні презенти – вазони або коробки цукерок.

Особливістю голландської освіти є й те, що старшокласників привчають до праці. На літніх канікулах для них є обов’язковою виробнича практика. підлітки певний час мають попрацювати на якомусь підприємстві. Власників бізнесу зобов’язують брати дітей на роботу і платити їм зарплату. За відмову передбачені штрафні санкції.
Здоровий спосіб життя
Марія Дмитрівна каже, що велике значення в Нідерландах приділяється пропагуванню здорового способу життя. Клімат в країні досить прохолодний, але там ніхто змалечку не кутає дітей, люди вдягаються досить легко і постійно загартовуються. Незважаючи на те, що температура води в Північному морі не піднімається вище 13 градусів, купаються всі – і діти, і дорослі. На пляж вивозять навіть вихованців дитячих садочків для оздоровлюючих процедур. Також дітей змалку привчають до корисної їжі. Навіть коли в школі організовують чаювання, то закликають батьків приносити солодощі, не шкідливі для здоров’я.

Марія Дмитрівна з онуками Роландом та Ясміною біля одного із прісноводних каналів у Гаазі  під час фестивалю квітів на воді.

Марія Дмитрівна з онуками Роландом та Ясміною біля одного із прісноводних каналів у Гаазі під час фестивалю квітів на воді.

Інфраструктура

Цінностям держави цілком відповідає інфраструктура населених пунктів. Зокрема у Гаазі є багато спортивних, а також дитячих ігрових майданчиків зі штучним м’яким покриттям, де створені всі умови для занять спортом.
У великій шані серед голландців велосипеди. Для багатьох людей – це альтернатива громадському транспорту.

- Наприклад, у Гаазі на вулицях обабіч і впритул до автодоріг розташовані велодоріжки. Усі вони червоного кольору. Ними користуються не тільки велосипедисти, а й люди старшого віку та інваліди, що пересуваються на електричних візках. До речі, для останніх у всіх громадських закладах зроблені або зручні пандуси, або передбачений рівний вхід без поріжків чи сходинок. А візками старших людей держава забезпечує безкоштовно. Такий устрій вуличного руху зовсім не заважає пішоходам, бо тротуари розташовуються виключно по краю вулиць. Автівки у першу чергу пропускають велосипедистів – і всім дуже зручно.
Крім цього, у Гаазі є багато місць для сімейного дозвілля на свіжому повітрі, зокрема парків. У кожній із зелених зон обов’язково влаштований зоокуточок, де живуть і дикі, і свійські тварини. Біля таких вольєрів завжди багато малечі, яка, прихопивши із собою з дому яблучка, моркву та інші овочі, із задоволенням підгодовує представників фауни. Має це і пізнавальний ефект: міські діти не дивуються, побачивши десь свиню чи корову.
Ще одною «родзинкою» Гааги є досить широкі прісноводні канали, що перетинають усе місто. По них ходять катери – і екскурсійні, і як різновид громадського транспорту. На цих водоймах, як і на озерах у парках, живе дуже багато диких качок та гусей. Пернаті безперешкодно прогулюються по розташованих поряд доріжках, звісно, «грішать», залишаючи за собою характерні плями, але це нікого не дратує і ніхто не веде з птахами боротьбу.

Дуже гарно в місті організована торгівля. У Гаазі, крім вітчизняних, розташовано багато закордонних магазинів із товаром, виробленим у тій чи іншій країні. Це забезпечує справжній достаток та широту вибору для споживачів. Скрізь у торгівлі існує гнучка система знижок та акцій. Наприклад, у липні починають продавати літній товар за акційними цінами, а вже зараз повним ходом торгують атрибутами новорічно-різдвяних свят, заздалегідь створюючи людям піднесений настрій.

Із повагою до закону

Гаага відома на цілий світ як місто, де розташовані відомі міжнародні правові фундації: Міжнародний суд ООН та Міжнародний кримінальний суд. Населення міста, як і жителі всієї країни, звикли жити з повагою до закону.

- У Нідерландах дуже високі податки, але їх ніхто не приховує, бо за це передбачене суворе покарання. Також будь-яке найменше адміністративне правопорушення обкладається штрафами. Якщо порушив правила дорожнього руху, і тебе не зупинив патруль, це не означає, що ти не отримаєш квитанцію на штраф. Усе місто «нашпиговане» відеокамерами, тож нічого не залишається непоміченим. А якщо не сплатиш вказану суму, то ніде не отримаєш жодної довідки, бо твій борг буде зафіксований у комп’ютерній базі даних. Такий устрій дуже дисциплінує. Тож недаремно голландці дуже законослухняні, – розповідає жінка.

Виключенням із загального правила є переселенці з країн третього світу, серед яких багато арабів. У них свій менталітет, їм важко адаптуватися в європейському суспільстві, і вони живуть так, як звикли вдома. Наочний приклад: там, де живуть європейці, – ідеальна чистота і порядок. А в кварталах, де селяться араби, все з точністю до навпаки. Серед біженців є й шляхетні люди, але основна маса створює проблему для Голландії, втім, як і для інших країн Євросоюзу, – і фінансову, і культурну. Разом з тим, голландці толерантно ставляться до всіх іноземців. У країні повністю виключені такі поняття як дискримінація за національними ознаками. У школах, де разом навчаються голландці з вихідцями з інших країн, немає булінгу, а з маленькими іноземцями працюють психологи, аби швидше їх адаптувати до європейського способу життя.

Упевненість у завтрашньому дні

Голландія – країна широких можливостей. Люди багато працюють, але й радіють результатам своєї праці. Висока зарплата – краща мотивація, щоб дорожити роботою та виконувати її на совість.
Пересічний голландець може дозволити собі те, про що більшість українців може тільки мріяти. Наприклад, сім’ї героїв нашої розповіді разом з пані Марією тільки цього літа побували у Франції, Німеччині та подорожували по Голландії.

- Коли приїжджаєш у Голландію, перед собою на вулицях бачиш усміхнених щасливих людей. Вони привітні, відкриті, доброзичливі, виховані, і, головне, впевнені у завтрашньому дні. Нам є чого у них повчитися, – підсумовує Марія Дмитрівна.

Міла Сергєєва

Напишіть відгук

Увійти за допомогою:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>