Родина Дячуків із гуртожитку на Луцькій та їхні сусіди дуже надіються на милосердя і благають про допомогу небайдужих людей

На знімку інвалід ІІ групи Микола Дячук, який дуже надіється, що його благання почують милосердні люди, які мають можливість допомогти.

На знімку інвалід ІІ групи Микола Дячук, який дуже надіється, що його благання почують милосердні люди, які мають можливість допомогти.

«Ми з мамою будемо раді не тільки найнеобхіднішим предметам побуту, хай навіть тих, що були в користуванні, а й щиро дякуватимемо за кілограм чи два якоїсь крупи або макаронів», – каже інвалід другої групи Микола Дячук із Володимира-Волинського.
Наше життя влаштоване так, що навіть багато хто зі здорових і працездатних українців багато років простоявши в черзі на власний куточок і віддавши державі кілька десятиліть невтомної праці, так і помирає в тісній кімнаті гуртожитку. А що вже казати про людей з особливими потребами, які не в змозі справитися навіть з власними елементарними проблемами, не те, що добитися людських умов проживання.
Інваліди другої групи 65-річна Валентина Дячук та її 40-річний син Микола, які мають проблеми зі психікою, мешкають у невеликій кімнатці гуртожитку на вулиці Луцькій, 2 вже майже 30 років. За всі ці роки не зовсім психічно здорова жінка, яка до того ж ще й ледве ходить, натягала в кімнату стільки абсолютно непотрібного мотлоху, що захарастила ним майже весь простір свого і так убогого житла. Тому, зважаючи на неприємний запах і тарганів, яких розплодилося стільки, що з ними й досі важко впоратися мешканцям гуртожитку, сусідка Дячуків Наталія Поліщук – сама інвалід першої групи – з допомогою інших мешканців другого поверху найняла транспорт і вони вивезли з кімнати три машини різноманітного непотребу. А потім, звернувшись по допомогу до добрих людей, зробили в помешканні Дячуків косметичний ремонт: побілили стіни і стелю, зашпаклювали й пофарбували підлогу.
DSCN3977-Перевізник Михайло Тищук надав нам транспорт, ветлікар Василь Семінський виділив деяку суму грошей, власник магазину «Добробут» Сергій Божко – будівельні матеріали, а віруючий Микола Лучук із села Свійчів пошпаклював і пофарбував підлогу. Отак спільними зусиллями нам удалося якось привести трішки до ладу помешкання сусідів, – розповідає пані Наталія. – Та навести лад у кімнаті – це лише мала частина великої проблеми родини Дячуків.
-У нас із матір’ю немає на ліжках ні нормальних матраців, ні постільної білизни, ні на чому сісти, кухонний стіл хитається, шафа поламана, не працює й холодильник. Було два стареньких одіяла, але одне з них вкрали, коли їх повісили сушитися після прання, – скаржиться Микола. – Мама зараз майже не ходить, і їй потрібен маленький столик на коліщатках, щоб його можна було підвезти до ліжка і поставити на ньому їжу. Нещодавно добрі люди допомогли покласти маму в лікарню підлікуватися. Хотілося б її провідати, але йти туди ні з чим. Треба також чимось застелити підлогу, яка взимку буває дуже холодною. Можливо, хтось придбав собі новий телевізор, холодильник чи якусь іншу побутову техніку, а стара ще працює, то ми були б дуже вдячні за такий подарунок. Потрібні також тумбочка під телевізор. Є велика потреба і в продуктах. Трохи картоплі й цибулі нещодавно виміняли в селі на продукти, а от крупи та макаронів немає. Мізерної пенсії, яку отримуємо від держави, не вистачає навіть на найнеобхідніше. А треба ще й оплачувати комунальні послуги. DSCN3979Тому й звертаємося по допомогу до преси. Можливо, прочитавши про нашу біду, відгукнуться небайдужі й милосердні люди, які допоможуть розв’язати всі наші проблеми. Ми не претендуємо на щось нове, але в багатьох людей є непотрібні їм, але ще цілі й добротні речі, які б стали нам у великій пригоді, – з надією в голосі благає господар кімнати.
- Мене найбільше обурює те вкрадене одіяло, – додає пані Наталія. – Воно було таке стареньке, що в голові не вкладається, кому воно могло знадобитися. Життя в гуртожитку, де на 12 сімей – одна кухня і одна ванна, і так суцільна проблема. Цього року при допомозі добрих людей та міського голови Петра Саганюка, який допоміг із майстрами, вдалося відремонтувати кухню. Частину грошей на це зібрали самі. Тепер потрібно ще 70 тисяч на ремонт приміщення ванни, яке просто в жахливому стані. Так і дивись, що комусь на голову впаде стеля. На стінах – грибок, ванна поржавіла, штукатурка відвалюється, адже люди змушені сушити там випрану білизну. Одне з вікон ми, зібравши гроші, поміняли, на друге коштів не вистачає. Звернулися до нашого нардепа Ігоря Гузя, написали проект на 20 тисяч гривень, але не виграли. Зараз збираємо гроші, щоб закупити матеріали. Зверталися я й у благодійний фонд Ігоря Палиці, але відповіді звідти й досі немає. Отак наша держава піклується про своїх громадян. Можновладці ховають під матрацами мільйони, мають по кілька квартир і палаців за кордоном, а прості смертні, отримуючи мізерні зарплати і пенсії, не мають що покласти у рот голодним дітям та чимось прикрити грішне тіло. Хіба за таке життя гинули наші хлопці на Майдані і гинуть на сході й зараз? Тому й доводиться звертатися до людей. Будемо раді будь-якій допомозі.
Валентина та Микола Дячуки не зможуть обійтися без допомоги благодійників
DSCN3980-65-річна Валентина Дячукк з 22-го серпня перебуває на лікуванні в психіатричному відділенні Вололодимир-Волинського ТМО. Жінка неадекватна, не орієнтується, хто вона, як її звуть і де вона знаходиться. Тому бажано, щоб біля неї постійно знаходилася людина, яка б її доглядала, а також їй необхідні відповідні побутові умови. На прохання сусідів, які роблять ремонт у їхній із сином кімнаті, ми прислали машину і забрали хвору в лікарню. Тут вона отримує все необхідне (переважно вітаміни) для того, щоб якось підтримати її організм. Вилікувати таку хворобу, на жаль, практично неможливо, як би ми цього не хотіли. Зазвичай таких хворих, яких у Володимирі та районі є багатенько, в супроводі працівників управління соціального захисту машинами невідкладної допомоги ми періодично доставляємо у спеціалізовані медичні клініки, – пояснює заступник головного лікаря ТМО з медичної частини Віталій Баюн. – Щодо того, наскільки подібні пацієнти забезпечені необхідними медикаментами, то, згідно Конституції, лікування в Україні – безоплатне для всіх. На практиці ж медичні заклади забезпечені настільки, наскільки їх фінансував держава.
DSCN3981Словом, усе, що залежало від медиків, лікарі для хворої Валентини Дячук зробили, за що їм велика подяка. Та, вийшовши з лікарні, жінка потребуватиме постійного догляду й турботи. Єдина надія на милосердя небайдужих людей, спроможних допомогти створити для цієї нещасної сім’ї хоча б нормальні побутові умови. І не лише в їхньому помешканні, а й у місцях загального користування. Адже, як написано в Божій заповіді: «Допомагай ближньому своєму, і Господь віддячить тобі сторицею». Тож відгукніться, благодійники!
Валентина Савчук, м. Володимир-Волинський

Напишіть відгук

Увійти за допомогою:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>