Публічні люди і зброд (ч.1)

гоА.С.Пушкін ще в 19 ст. сказав:  «…но я имею несчастье быть публичным человеком, и, вы знаете, это хуже, чем быть публичной женщиной” і для публічних людей ці слова актуальні і в наш час, тому, що кількість зброду в % відношенні до нормальних людей ніколи не міняється. Як тільки ви вирішили зайнятись громадською діяльністю, ви відразу стаєте публічною особою, а тому ці слова Пушкіна маєте пам’ятати завжди. Пам’ятати тому, що є люди, які від ваших успіхів не зможуть спати ночами, їх буде душити в грудях (грудна жаба) і відповідно вони будуть тільки і чекати, аби у вас щось сталось погане і всіма силами будуть старатись зробити вам збитка. Тому, ще перед початком своєї роботи ви мусите конкретно положити на весь цей зброд і далі спокійно займатись своєю справою.

Вкрай необхідно про свою роботу розповідати в ЗМІ, не для піару, (піаром завжди займається той, хто починає робити щось перед виборами, а до того про нього ніхто і не чув)  а лише для того, аби знайти однодумців, які до вас приєднаються. Якщо ви щось робите, а про це ніхто не знає – ви не зможете зібрати команду, а самому дуже важко щось зробити. Але публікація в ЗМІ має ще один побічний ефект – крім однодумців публікацію прочитає і зброд, який не може знести вашого успіху і тут починається саме цікаве. В моєму випадку це було так – коли газета писала про мою роботу з мисливськими собаками, зброд не витримував більше доби і прибігав в газету сваритись – відбувався такий діалог.

-          Гороть все робить незаконно, він не має права цього робити – говорив зброд.

-          Ні, в нього все законно і він має право цим займатись – говорили зброду в редакції.

-          Гороть зробив все погано – зброд знайшов новий аргумент.

-          Візьміть зробіть краще нього і ми про вас напишемо – говорили зброду в редакції

А так як розумові здібності не дозволяли зброду зробити взагалі хоть що небудь, і стаття в газеті йому не світила навіть теоретично, то зброд використовував останній аргумент і говорив – « А Гороть за квартиру не платить». Після цих слів журналісти рвали животи зо сміху і качаюсь в кріслах, говорили – «То подзвоніть йому і скажіть, нехай заплатить, ми номер телефону можемо дати. Зрозуміло, що на цьому діалог і закінчувався – зброду на той час достеменно було відомо, що на нього було покладено і що я таки володію «французькою» і точно знаю адресу, на яку весь той зброд має йти.

Тому моя порада всім громадським активістам  – завжди пишіть про свою улюблену справу, чим більше напишете, тим більше шансів, що познайомитесь з такими самими чудовими людьми. Ну і побічний ефект буде, але то таке, ви ж не ради нього робите свою роботу.

(далі буде)

One thought on “Публічні люди і зброд (ч.1)

  1. 2341

    интересно. есть что-то. нравится, что тут, на Западе, люди немножко интересней мозгами, что просто так пишут о том, что видят. Много политиков начали с соцработ, но немногие остались при своем мнении и чести.

    Reply

Напишіть відгук

Увійти за допомогою:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>