Дата публікації: 08.08.2019
Поділитись

ЩО ВИВЧАЛИ У ВОЛОДИМИРСЬКОМУ КОЛЕГІУМІ?

    Нині, у 21 столітті, попри всі труднощі, українці мають можливість побувати за кордоном, а деякі володимирчани навіть навчають за кордоном своїх дітей. Проте в історії Володимира-Волинського був час, коли у нас студіювали відомі люди й отримували знання європейського рівня. Молодь охоче навчалася у Володимир-Волинському колегіумі. Напевно, не всі знають, що був у нас понад 200 років тому такий навчальний заклад.
    У 1596 р. було укладено Берестейську унію, внаслідок якої утворилася греко-католицька церква. Ця церква поширила свій вплив на культурне життя та освіту в Україні.
    Зокрема, кандидат історичних наук Валентина Петрович у своєму дослідженні про розвиток освіти у Володимирі у 16-18 столітті зазначає, що Іпатій Потій, бувши ще православним владикою-єпископом Володимирським (одночасно митрополитом Київським), добре розумів необхідність розвитку освіти. Для цього він вживав активні заходи, спрямовані на підтримку навчальних закладів для духівництва та мирян. У 1595 р. Іпатій Потій випросив у польського короля привілей, за яким усі прибутки від маєтків Спаського монастиря у Володимирі та його земель мали йти на утримання школи та церковного проповідника. У 1608 р. Іпатій Потій склав фундацію для підтримки матеріального становища володимирської школи. Згідно з цим документом, вона отримала власність володимирських єпископів – маєток Русовичі. Ставши уніатом, Іпатій Потій у 1609 р. виділив 2500 злотих капіталу на розвиток школи при кафедральному соборі у Володимирі.
    Найвищого розвитку володимирська школа досягла наприкінці XVII - XVIII ст. У той час уніатський єпископ Бенедикт Корсак-Глинський (1667- 1678 рр.), поселивши у Володимирі монахів-василіан, передав школу в їхнє розпорядження, а потім подарував їй 8 400 злотих. Його наступник Лев Зеленський (1678-1708 рр.) додав до цієї суми ще 10 тисяч злотих. Володимирською школою опікувався й король Август ІІІ, який у 1746 р. видав для неї привілей, за яким отцям-василіанам дозволялося відкрити у Володимирі власну школу. Натомість заборонялося іншому духівництву влаштовувати школи як у самому Володимирі, так і на його околицях. Цей привілей у 1768 р. був підтверджений королем Станіславом-Августом. У нових умовах школа була перетворена в колегіум, який за статусом прирівнювався до середнього навчального закладу.
    У Львівській науковій бібліотеці НАН зберігаються навчальні програми та підручники, за якими навчалися у колегіумі. З них ми можемо дізнатися, що студенти колегіуму вивчали точні і природничі науки — математику, природознавство, хімію. Також молодь студіювала основи сільського господарства, англійську, німецьку, польську, французьку, латинську мови, якими вітали польського короля Станіслава-Августа Понятовського, котрий приїздив до Володимира у 18 столітті.
    Керував навчальним процесом у колегіумі ректор. Зазвичай цю посаду обіймала особа духовного звання, переважно настоятелі монастирів. Відомі імена ректорів: доктора богослов’я Маркіяна Кульчицького (1695 р.), який був ігуменом Зимненського монастиря; Януарія Огуркевича (1708 р.), що був архімандритом Дерманського монастиря на Рівненщині, та Порфирія Важинського (1768 р.), Холмського єпископа.
    Володимирський колегіум був одним із найбільших в Україні. В різні роки він нараховував близько 300-400 і навіть 600 учнів. Переважну більшість вихованців становили сини шляхти й уніатського духівництва, яких виховували в католицькому дусі. Серед відомих вихованців колегіуму слід назвати українського богослова і письменника Феофана Прокоповича.
    Колегіум розташовувався у тому будинку, де нині монастир собору Різдва Христового.
    Ще одним з видатних вихованців закладу був Стефан Стубелевич — винахідник електрофорезу. Про розвиток володимирської школи в цей період свідчить і той факт, що в 1787 р. її відвідав король Станіслав Понятовський, який надав досить важливий та прибутковий привілей – право монополії на утримання аптек. Тож перша у Володимирі аптека знаходилася у келіях монастиря.
    Оскільки освіта у Володимирі піддавалася серйозному польському впливові, то й викладання у школі велося лише польською мовою. Вся навчально-виховна робота була спрямована на виховання католиків. Після 1795 р., коли Володимир, як і частина Польщі, відійшов до складу Російської імперії, школа стала повітовою й була перейменована у п’ятикласне училище, яке з 1803 р. перейшло у підпорядкування Віленського навчального округу та під керівництво відомого польського візитатора Тадеуша Чацького. Як і в попередні десятиліття, викладання велося лише польською мовою. Більшість учнів були католиками, і вони мали сильний вплив на інших дітей, які походили з православних сімей.
    Польське повстання 1831 р. поклало кінець існуванню василіанського училища. Як бачимо, вивчення різноманітних джерел дозволяє стверджувати, що тривале існування школи у Володимирі мало велике значення для поширення та організації освіти його мешканців.
    Отож, за понад два століття свого існування ці монастирські стіни були не лише місцем, де підносилася молитва до Господа, але й храмом науки, де здобували знання люди, що прославили Володимир-Волинський у світі.

Богдан Янович, 
науковий співробітник історичного музею

 

Поділитись