Дата публікації: 08.08.2019
Поділитись

Чарівні ляльки-мотанки з дітками, подаровані трьом подружнім парам, допомогли їм стати щасливими батьками

Українські текстильні ляльки, декоративні святкові віночки для інтер’єрів, екосумки та новорічні іграшки з авторським розписом – світ захоплень Тетяни Подзізей та її дочки – фахової художниці Ірини.

    Нещодавно на «Володимирському узвозі» увагу багатьох відвідувачів привернули дуже красиві, виготовлені з великою любов’ю, ошатно вбрані в українські вишиванки ляльки-мотанки, а також полотняні сумки, оздоблені авторським розписом. А створюють таку красу мама та донька – володимирчанки Тетяна та Ірина Подзізей.
    При спілкуванні з майстринями з’ясувалося, що авторка неперевершених ляльок — пані Тетяна. А прийшла жінка до свого захоплення біля десяти років тому.
    - Уперше я побачила ляльок-мотанок по телевізору. Мене вразила не тільки їх незвична краса, а й багата історія, що тягнеться із сивої давнини Трипільської цивілізації, яка існувала на території України 5-6 тисячоліть тому. Коли люди почали вирощувати льон і ткати з нього полотно, виникла перша полотняна лялька. Від початку наділена вона була глибоким символізмом і використовувалася не лише як дитяча іграшка, а й оберіг. За повір’ям, мотанка берегла сімейний затишок, добробут, захищала від злих сил, вважалася символом жіночності та мудрості. Але щоб лялька була дійсно наділена магічними властивостями, потрібно суворо дотримувалися особливостей її виготовлення. Після перегляду цієї передачі дуже хотілося спробувати зробити мотанку власними руками, але все якось не наважувалася, - розповідає майстриня. – А надихнула мене на творчість донька Ірина.
    Дівчина на той час ще навчалася у ЗОШ №2. І ось одного дня Іра розповіла мамі, що у них в школі працює волонтерка з Англії – допомагає вивчати англійську. Школярці дуже хотілося зробити їй на згадку суто український, гарний та неодмінно оригінальний подарунок. І на допомогу доці прийшла пані Тетяна.
    - Ми вирішили подарувати волонтерці ляльку-мотанку, і, загорівшись ідеєю, разом з великим натхненням почали її виготовляти. Дуже старалися, отже, нам на втіху, лялька вийшла гарною, а ще – щасливою. Коли її побачили наші друзі, стали просити зробити і їм такі ж сувеніри. І так поступово лялька-мотанка перетворилася на основне захоплення мого життя, — ділиться жінка.

    Тетяна Іванівна має неабиякі здібності до рукоділля – і гарно шиє, і вишиває. Свого часу закінчила Луцьке профтехучилище, отримала фах майстра з пошиття легкого жіночого одягу. Але за спеціальністю не працювала. Доля розпорядилася так, що жінка доглядає за сином з особливими потребами, тому за статусом — домогосподарка. А весь вільний час присвячує своєму хобі, щоразу вдосконалюючи майстерність.
    - Сьогодні та перша наша лялька, що так усім подобалася, мені здається надто простою. Аби досягти теперішнього рівня, я багато вчилася, дивилася майстер-класи в Інтернеті, читала спеціальну літературу, вивчала історію ляльки-мотанки. Виготовляючи ляльки, завжди дотримуюся всіх правил. Сама назва мотанки походить від слова «мотати». Тобто при створенні основи ляльки, не можна використовувати ножиці, голки та інші гострі предмети. Тканина, що має обов’язково бути натуральною, рветься на клаптики та з допомогою ниток скручується лялька. Причому обмотувати тканину в одному місці можна тільки тричі, а нитка повинна закріплятися трьома вузликами. Ще одна особливість в тім, що мотанка не має обличчя.
    Замість нього – хрест, знак сонця, якому надається ще й сакральне значення. Згідно з віруваннями, лялька з оченятами та рисами обличчя може прив’язувати до себе душу людини, якій вона належить. А це може призвести до небажаних наслідків.
    За словами майстрині, всі перелічені правила не поширюються на одяг мотанки. Вбрання шиється звичним способом. Спіднички та сорочечки ляльок Тетяни Іванівни виконані в українському народному стилі. Оздоблює їх майстриня ручною або машинною вишивкою, різнокольоровими стрічками, мереживом, намистинками, маленькими штучними квіточками. Усе це робиться з вишуканим смаком та любов’ю, тому ляльки виходять такими красивими, і не тільки.
    Майстриня розповіла, що декілька років тому подарувала одній приїжджій подружній парі, яка не мала дітей, мотанку з немовлятком на руках. Згодом аналогічні – ще двом бездітним подружжям. І сталося диво – всі вони стали щасливими батьками. Жінка більше схильна до думки, що це простий збіг, хоча хто знає, адже недаремно існує переконання, що ляльки-мотанки мають магічні властивості та особливо сильний вплив, якщо зроблені індивідуально для певної людини. Водночас пані Тетяна запевняє, що створює свої ляльки без жодного чаклування, проте завжди з відкритою душею та позитивним настроєм – у цьому всі «чари».
    Захоплення дружини цілком підтримує чоловік Василь Григорович і навіть допомагає робити для ляльок дерев’яні підставочки та інші дрібні деталі.
    Чудові витвори Тетяни Подзізей прикрашають та оберігають оселі й офіси в різних куточках країни та за кордоном. Усі вони різні та в єдиному екземплярі — великі та маленькі (на подушечках та магнітах) красуні-україночки, патріотичні ляльки (у жовто блакитних тонах), святкові різдвяні (колядниці в шубах та з зіркою) або великодні (з кошиками та крашанками), а також жінки, що ярмаркують. Багато своїх творінь жінка роздаровує або робить на замовлення і реалізує через магазин «Сувенірна лавка» у Києві, з яким співпрацює останні п’ять років.
    Матусині таланти успадкувала дочка пані Тетяни. Ірина – професійна художниця по текстилю. Дівчина закінчила Косівський інститут декоративно-прикладного мистецтва, нетривалий час жила у Львові і працювала на фабриці іграшок – робила художній розпис новорічних скляних прикрас. Зараз проживає у Володимирі та продовжує займатися художньою творчістю. З маминою допомогою Ірина виготовляє з натуральних тканин модні екосумки та оздоблює їх ручним розписом акриловими фарбами, що не стираються навіть при пранні. Дівчина каже, що такі сумки – стильна заміна поліетиленовим пакетам. Також молода художниця створює гарні віночки для прикраси інтер’єрів, у тому числі зимові різдвяні та весняні до Великодня. Крім цього, на замовлення розписує ялинкові іграшки.
    Ось такі талановиті й захоплені майстрині живуть у нашому місті. Тож бажаємо їм подальшого творчого натхнення, а ще — персональної виставки, яка, безумовно, викликала б великий інтерес у поціновувачів декоративно-прикладного мистецтва.

Поділитись