«Поки живемо на українській землі, маємо її рятувати, а не продавати»

DSCN5045Потомственний землероб, організатор сільськогосподарського підприємства, мешканець села Верба Сергій Рой бачить свої шляхи відродження якісного використання родючих ґрунтів.

Наше знайомство з Сергієм Пилиповичем Роєм, жителем села Верба, розпочалося з того, що гість показав старий паспорт, виданий у 1943 р. німецькою окупаційною владою Петру Роєві. Записи зроблено німецькою мовою, але на штампі дуже виразно видно тризуб. Власник паспорта доводився дідусем нашому гостеві. Це був справжній волинський господар. На жаль, Петро Рой загинув під час польсько-українського конфлікту. У його внука, який народився в 1950 році, доля склалася по-іншому, та паспорт дідуся Сергій Пилипович береже як дорогоцінну реліквію і все своє життя пов’язав з сільським господарством. Сергій Рой навчався у Володимир-Волинському технікумі сільського господарства, потім закінчив відділення підготовки керівних кадрів Житомирського сільськогосподарського інституту. Працював у колгоспі на різних посадах, а до 1994 року очолював колгосп “Іскра” у своїй рідній Вербі. Звичайно, був членом КПРС, але вже в ті часи, коли колгоспам нав’язувалася позиція з вищих ешелонів влади, Сергій Пилипович мав однодумців, які відстоювали думку щодо до того, що хазяїном своєї землі має бути селянин, землероб. Нині Сергій Пилипович пенсіонер, володіє 12-ма гектарами землі, які здав в оренду місцевим фермерам. До редакції нашого видання чоловік прийшов заради того, щоб і від себе особисто, і від односельців висловити протест щодо продажу української землі.
- Ми нічого від цього не виграємо, – схвильовано каже Сергій Пилипович. – Землі опиняться в руках сумнівних фірм і спритних ошуканців, які згодом продадуть ці ділянки іноземцям. Наш народ знову годуватимуть сурогатами, а не чистими продуктами сільськогосподарського виробництва. Уже і зараз спостерігаються укладення різних угод і проведення торгів без відома і участі людей. Окрім того, гроші, які люди отримають від продажі землі і покладуть на банківські рахунки, не є гарантованими.
Людина, яка виросла на землі і успадкувала любов до неї від дідів-прадідів, яка організовувала і очолювала сільськогосподарське підприємство, Сергій Пилипович бачить шляхи виходу зі становища, що склалося.
- Обманути можна батька, матір, наречену, але Бога і Землю обманути не можна. Навіть якщо милостивий Бог простить, Земля не простить. Прикро бачити на тлі народного зубожіння, блиск тих, хто вже створив собі земний рай. Але їх лише жменька, а ми – цілий народ. Поки живемо на українській землі, маємо її рятувати, а не продавати, – твердо впевнений пан Рой. – Земля нині, як ніколи в історії українського народу, потребує відродження. Потребують відновлення наші родючі ґрунти. Задля справедливого і застрахованого від шахрайства продажу землі всі громадяни країни повинні мати однакові матеріальні можливості. Інакше землі опиняться в руках олігархів, а прості люди залишаться ні з чим. Отож, кожен з нас повинен дотримуватися Конституції, бути чесним перед законом і народом. Тепер конкретно, що я пропоную. Найперше – це відновити діяльність агрохімічних лабораторій. Це слід робити негайно. Наші ґрунти потрібно рятувати. Потрібно поставити “діагноз” нашим хворим забрудненим ґрунтам з мертвим природним гумусом. Застосування хімічних засобів слід взяти під строгий контроль. Те, що сьогодні зробили із землею, має бути віддзеркалене у Кримінальному кодексі. Винуватці мають відповісти за експерименти із землею.
Турбує Сергія Пилиповича занепад тваринництва, яке завжди було провідною галуззю сільського господарства Розвиток тваринництва має стати обов’язковим, а торгівля – тільки натуральними продуктами. Кожен землекористувач повинен утримувати не менше 1 голови великої рогатої худоби.
Сьогодні забули про органічні добрива. Отож, маємо повернутися до вікового досвіду селян і вносити щорічно 10-12 тонн органічних добрив на гектар. Величезне значення має повернення до науково обґрунтованого, підтвердженого досвідом методу сівозмін. Бажано повернутися до напівпарової системи, як найбільш ефективної.
Розвиток сільського господарства неможливий без дешевих кредитів для землекористувачів і в першу чергу на розвиток матеріально-технічної бази. Кошти мають виділятися особисто сільгосппідприємствам і землекористувачам, а не ОТГ. (До речі, наш гість є противником об’єднаних громад і вважає, що їх створення не привело до покращення життя).
Продаж землі може відбуватися тільки при нагальній потребі землекористувача, наприклад, з необхідності в лікуванні, навчанні, зміни місця проживання. Однак цей продаж повинен відбуватися без зміни формату земельних ділянок і тільки держава може виступати покупцем. А ось кошти за оренду землі мають або поповнювати фінансові вклади землекористувача, або поступати на рахунки для соціального розвитку села. Індексація вартості паїв має стати обов’язковою. Стимулювання і вдосконалення орендних відносин є запорукою швидкого і ефективного розвитку сільського господарства.
Отже, людина, яка має великий життєвий та професійний досвід в користуванні землею, поділилася своїм баченням виходу зі складної ситуації. Та висновок напрошується один: земля України є власністю українського народу, його основним багатством, а тому продаж споконвічної годувальниці є неприпустимим злочином перед майбутніми поколіннями. Народ України має твердо сказати: « Ні – ринку землі! Ні – референдуму!» Землю потрібно рятувати і відроджувати нашу колиску, нашу генетичну пам’ять – українське село.
Антоніна Булавіна, с. Верба, Володимир-Волинський район

Напишіть відгук

Увійти за допомогою:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>