Поділимося частинкою української казки з дітьми далекого Папуа Нової Гвінеї

Фото 1Таки не можна не погодитися, що напередодні новорічно-різдвяних свят відбуваються дива. Справжнім дивом став для нас лист отця Ярослава Вишневського, священика римо-католицької церкви на далекому екзотичному острові Папуа Нова Гвінея. Ми чули про цей острів завдяки мандрівкам відомого вченого Миклухо-Маклая, та, напевно, і гадки не мали, що одного зимового дня Батьківщина папуасів надішле нам привітну посмішку і тепло свого щедрого сонця. Чому ж отець Ярослав звернувся до нашої газети? Поляк за національністю, пан Вишневський розпочав місіонерську діяльність у Росії 25 років тому. Після 10 років діяльності священика направили на Донбас. Саме тут пан Ярослав став вивчати чарівну українську мову. Вивчення мови, як зізнається священик, давалось нелегко, та саме українською – майже досконалою – написав він листа до нашої газети. На Донбасі у місті Макіївка пан Вишневський прожив з 2003 по 2008 роки. В пам’яті залишилися українські міста, які відвідував: Горлівка, Бахмут, Торез, Слов’янськ, Шахти, Єнакієве, Мічурине. І нині священик пише туди листи друзям, та, на жаль, відповідає тільки Бахмут. Спогади про українські міста, про боротьбу українського народу за відродження своєї віри та мови отець Ярослав передав у власних поезіях. З 2008 по 2013 роки він працював у Ташкенті, а з 2014-го служить Богові на острові Папуа Нова Гвінея.
Екзотична вічнозелена країна економічно є вражаюче бідною. Особливо бідно живуть селяни. З часів Миклухо-Маклая, коли світ вперше почув про папуасів, на острові майже нічого не змінилося. Невимовною красою дивує природа цієї далекої країни. Тут постійно світить сонце. Розбиваються об береги хвилі могутнього океану. В нагір’ях, що стеляться по узбережжю, за віруваннями тубільців, живуть добрі та злі духи. Тут ніколи не буває зими, а тому папуаси не знають, що таке сніг. Не отримують папуаські діти подарунків на Новий рік та Різдво. Не відомо їм, хто такий святий Миколай. Однак завдяки діяльності християнських місіонерів папуаси приймають Христа у свою душу, люблять сповідатися, хоч супроводжують цю подію звичними язичницькими обрядами.
Фото 3Та Господь бачить кожного з нас, не залежно від того, до якого народу ми належимо і де проживаємо. Нас єднає щира християнська віра, яку проповідує серед папуасів священик Ярослав Вишневський. Віра не знає кордонів, бо шлях її лежить від серця до серця. І в ці передсвяткові дні, коли українські діти чекають казкового дива, так хочеться, щоб до далеких папуаських дітей завітала частинка нашої доброї української казки. Хай маленькі папуасці дізнаються, що є така країна Україна, де живуть діти, які граються іграшковими звірятками, вишуканими лялечками, літачками та машинками, де конструюють з кубиків та іграшкових конструкторів нові міста і фантастичні будинки своєї Батьківщини. Разом з улюбленими казковими героями, втіленими в іграшках, в житті українських дітей завжди присутня казка. Чому б не надіслати частинку української казки малятам в Папуа Нову Гвінею? Чому б не зібрати дитячі іграшки, які, напевно, є в кожному домі, і не надіслати на далекий острів? Саме про це і просить нас отець Ярослав. Уявімо, з якою радістю і захопленням розглядатимуть маленькі папуасці наших лисичок, ведмедиків, котигорошків та козачків. А отець Ярослав розкаже їм, що ці іграшки – дарунок з прекрасної України. Напевно, священик згадає про те, що в Україні іде війна, але народ вірить у перемогу, у щасливе майбутнє, бо щиро вірить в Бога і своїх святих. Почують папуаські дітки і про наші християнські традиції, атрибутом яких є обмін подарунками як прояв справжньої любові та турботи про ближнього. Чи відчуваєте ви, як кучеряве маля з далекого острова шле вам привітну і вдячну посмішку? Отож не гайте часу. Знайдіть іграшки, принесіть їх до редакції «Міста вечірнього», аби наш український святий Миколай встиг відвезти подарунки дітям Папуа Нової Гвінеї. І нехай наші розділені тисячами кілометрів відстані з’єднає віра в Божу благодать, яка постійно з нами. Хай усі діти на всій планеті будуть щасливими і зростають під сонцем любові і дружби.

Географічна довідка

Незалежна держава Папуа Нова Гвінея – держава Океанії в південно-західній частині Тихого океану. Займає східну частину острова Нова Гвінея, Адміралтейські острови та частину Соломонових островів. Папуа Нова Гвінея має сухопутний кордон лише на заході з Індонезією, на півдні країна омивається водами Коралового моря, з півночі та сходу — водами Тихого океану. Столицею держави є місто Порт-Морсбі. Клімат екваторіальний і субекваторіальний, жаркий і вологий. Частими є тайфуни. Сухою зима (липень-грудень). Середня температура січня (літо) +28 градусів, липня (зима) +26 градусів (у горах мінімальна може досягати 3-х). Із грудня по березень дме вологий північно-західний мусон, із травня по жовтень – сухий південно-східний.
Офіційні мови: ток-пісін (найпоширеніша), англійська (знає 1%), гірі-моту (знає 2%) – головна мова прибережної області навколо Порт-Морсбі. У державі налічується понад 820 місцевих мов і діалектів (майже третина від усіх мов планети).
Антоніна Булавіна, м. Володимир-Волинський

Напишіть відгук

Увійти за допомогою:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>