Лікування й увага багатьох медичних працівників прямо пропорційні тій сумі, яку хворий покладе в їхню кишеню та витратить на… «благодійність», або як я проходила лікування в обласній лікарні.
Кожному з нас хоча б раз у житті доводилося звертатися по допомогу до лікарів. Хвороба ніколи не чекає сприятливого моменту і, як правило, вкладає нас на лікарняне ліжко, коли найменше цього чекаєш. Давно вже нікого не здивуєш тим, що сучасна медицина – річ дорога і далеко не всім по кишені.
Тож, отримавши направлення на обстеження у Волинську обласну лікарню, я вже була певною мірою готова, що доведеться викласти чималеньку суму на медикаменти та процедури. Але дійсність перевершила навіть найсміливіші мої припущення стосовно вартості лікування. «Сюрпризи» почалися вже після того, як, отримавши в Луцькій міській клінічній лікарні висновок магнітно-томографічного обстеження, спробувала потрапити на консультацію до невропатолога в обласній лікарні. «Талонів немає! Давайте направлення або платіть 15 гривень у благодійну касу, інакше лікар вас не прийме», - почула в реєстратурі. «Але ж я сьогодні вже давала вам направлення», - намагаюся вмовити симпатичну дівчину за скляним віконцем. «Воно було до іншого лікаря, і ви в нього вже були», - отримую відповідь. Нічого не поробиш, прийшлося платити.
Молода лікарка, роздивившись знімок і прочитавши записи в медичній картці, запропонувала стаціонарне лікування у неврології, і я погодилася. Звісно, що, не маючи перевзуття, довелось викласти гривню за «бахили», які розлізлися перш, ніж я піднялася на другий поверх, і ще дві – за бланк історії хвороби.
«ДВАДЦЯТЬ ГРИВЕНЬ ДАСТЕ?»
У відділенні чергова медсестра, заповнюючи історію хвороби, запитала: «Двадцять гривень дасте?..» Пояснюю їй: не розраховувала на те, що доведеться лягати в лікарню в обласному центрі і тому грошей обмаль, оскільки вже й так витратила впродовж дня майже півтисячі, адже вартість обстеження на томографі – 380 грн., плюс ще 20 – дорога до Луцька. Скривившись, ніби скуштувала кислиць, медик відклала папери і сказала зачекати, поки приготують палату. А ввечері вона принесла нам направлення на аналізи, здавши які, треба було знову сплатити «добровільні» благодійні внески в сумі 28 грн. Поспілкувавшись із сусідами по лікарняному ліжку, вияснила, що ця сума зазвичай коливається в межах 22-32 грн. «Старожили» також розповіли, що вартість флюорографії – 5 грн., рентген якогось органа, кардіограма серця, УЗД – по 50, масаж – 5, комп’ютерна енцефалограма – 80. Словом, як пожартувала одна з медсестер: «Безкоштовне у нашій лікарні хіба що харчування, і то…». Хоч, якщо вже говорити про лікарняне меню і приготування їжі, то за ті гроші, які хворі залишають у медустанові, воно мало б бути набагато кращим, аби, поївши, люди не просили таблетки для шлунка.
Усі ці побори називають «добровільними благодійними внесками». Квитанції, якщо їх і видають, забирають медики. Мовляв, їм це потрібно для звітності. А от у фізкабінетах у хворих щоразу просто беруть по 2 грн., ніде не відмічаючи. «У кінці дня всі кошти забирає старша медсестра і несе в касу», - пояснила процедурна медсестра, а дізнавшись, що я кореспондент газети, сказала, що може повернути гроші.
У ЛІКАРІВ МАЛА ЗАРПЛАТА…
Якщо ж до всього цього додати ще й вартість медикаментів, шприців і т. д., яка в один і той же день в одному і тому ж аптечному кіоску за один і той же препарат чомусь складає різницю у 2-5 грн., то 14-денне перебування у лікарні влетить пацієнтові щонайменше у півтори тисячі грн. Це за умови, що ліки не надто дорогі і не доведеться проходити повторне обстеження. Причому, майже половину цієї суми становлять «добровільні» внески. До того ж, ні для кого не секрет, що лікування й увага багатьох медичних працівників прямо пропорційні тій сумі, яку хворий покладе в їхню кишеню. Звичайно, існують поодинокі винятки, але таких, на жаль, небагато. Якщо ж пацієнти починають обурюватися та скаржитися, чують у відповідь контраргументи: «Держава недостатньо фінансує медицину, не вистачає, мовляв, навіть на придбання найнеобхідніших медикаментів, не кажучи вже про те, що робота лікарів найменш оплачувана». Та ніхто чомусь «не помічає», що в багатьох їхніх пацієнтів заробіток і пенсія ще менші. То чому вони мають відривати від себе найнеобхідніше, фінансуючи краще життя для лікарів?
ВИМАГАТИ ГРОШЕЙ НА БЛАГОДІЙНІСТЬ МЕДИКИ НЕ МАЮТЬ ПРАВА
До слова, Антимонопольний комітет вже давно розпочав боротьбу з лікарняною «благодійщиною», вважаючи це завуальованими платними послугами, розмір яких медичні установи встановлюють на свій розсуд. Там роз’яснюють, що закон не забороняє добровільні спонсорські внески в будь-яких розмірах, але вимагати їх, наприклад, за УЗД, рентген, кардіограму або на ліки для операції медики не мають права. Однак у Головному управлінні охорони здоров'я скоріше готові закрити очі на це нехтування законом, аніж боротися з «пожертвуваннями». Проте, зваживши на протести АМК, Міністерство охорони здоров’я все ж надіслало роз'яснювальні листи на місця, в яких від головлікарів вимагають дотримуватися законів при зборі внесків. Дозволено вивішувати в лікарнях оголошення про те, що кожен може, за власним бажанням(!), здати певну суму на потреби лікарні (натомість отримати квитанцію із вказаними прізвищем і пожертвуваною сумою), яка гарантуватиме, що гроші підуть на благо лікарні, а не кому-небудь у кишеню. Якщо ж лікар вимагає гроші, хворий може поскаржитися (краще письмово) головлікареві або в регіональне управління МОЗ, залишити скарги на сайті АМКУ (amc.gov.ua).
ПОСКАРЖИТИСЯ МОЖНА, АЛЕ…
З іншого боку, як стверджують юристи, 1-2 скарги ні до чого не приведуть, оскільки навряд чи хворий зможе довести факт вимоги – надати «благодійність». Але якщо таких скарг будуть десятки, плюс суми «на благодійність» виявляться однаковими (за прибутковими ордерами), прокуратура може порушити кримінальну справу за фактом зловживання службовим становищем у лікарні.
P.S: Отримати якісь пояснення чи коментар від головного лікаря обласної лікарні Івана Сидора не вдалося, оскільки зустрітися з ним після виписки з лікарні не було можливості (не застала в кабінеті), а на всі телефонні дзвінки чула у відповідь: «Його ще немає», «Зателефонуйте через 20 хвилин», «Він вийшов, буде через 20 хвилин», «Поїхав в управління охорони здоров’я».
