Останнім часом, мабуть, мало кому з володимирчан не пропонували товари білоруського виробництва. Межування Волині одразу з двома державами дає місцевому населенню можливість отримати з цього зиск. Охочих «зіграти» на різниці цін по обидві сторони кордону завжди вистачало.

Білоруське масло, сири, сметану, згущене молоко можна побачити не лише в магазинах та на ринках нашого міста, а й придбати, навіть не покидаючи робочого місця. Підприємливі пані організували мобільну торгівлю, пропонуючи свій товар у всіх можливих установах та організаціях міста.
Неймовірно, але Білорусі вдалося зберегти високі стандарти у харчовій промисловості, в той час як наші виробники у погоні за прибутком махнули рукою на споживача. Ковбаса в сусідній країні відрізняється приємним смаком, а також наявністю в ній… м’яса. Білоруське згущене молоко – це не наш білий пересолоджений сироп у металевих банках, а густе смачне, улюблене з дитинства частування. Масло приємне на смак і має запах… масла.  
Та доки ця продукція доїде із Білорусі до Володимира, від її дешевизни залишається мало. Але попит на такий товар все одно високий, адже білоруські вироби надзвичайно якісні, і якщо купуючи їх, не вдається зекономити, то можна принаймні отримати справді добротну продукцію.
Аби дізнатися, наскільки важко придбати білоруський товар, не переплачуючи за нього, кореспондент газети «Місто вечірнє» вирішив провести журналістський експеримент. Пройти той самий шлях, який проходять володимирсько-білоруські заробітчани-«човникарі» і громадяни, які просто хочуть «затаритися» для себе і своєї родини.
Є кілька способів, якими можна дістатися до Білорусі, але ми обрали найбільш поширений – поїздом. Поїдемо по вже протоптаному і, наскільки вдалося вияснити, найбільш популярному маршруту – у Брест.
Можливо, інформація, яку містить дана публікація, стане комусь у пригоді.   

ПІДГОТОВКА
Перше, що потрібно зробити перед тим, як вирушати до північних сусідів, – запастися доларами. Саме ця валюта, куплена в Україні та обміняна в Білорусі на місцеві рублі, дає вам найбільший виграш. Рахуємо разом: за 1 гривню в тамтешніх банках нині вам дадуть приблизно 700 рублів. А ось придбавши у Володимирі долар за ціною, скажімо, 8,05 грн., у Білорусі його можна обміняти на 8200 рублів. Тобто за ту ж гривню ви отримуєте не 700 рублів, а трохи більше тисячі.

*Вказані числа прирівнюються еквіваленту білоруських рублів.
До речі, у володимирських валютників придбати білоруський рубль навіть вигідніше, ніж у самій Білорусі. Вони готові віддати 1000 рублів за приблизно 1,10грн. Тобто за одну гривню ми отримуємо трохи більше 900 рублів.
Тож ні в якому разі не потрібно їхати у Білорусь із гривнями. Долари і ще раз долари. А для тих, хто прямуватиме туди на поїзді, краще мати з собою хоча б 5 тисяч рублів. Чому, дізнаєтеся далі.
Крім доларів, для поїздки у Білорусь потрібен паспорт. Благо, не закордонний, а звичайний – паспорт громадянина України; для осіб, молодших 16 років, – свідоцтво про народження. Не завадить прихопити із собою і ручку – вона буде потрібна для заповнення міграційного листа при перетині кордону.
А далі – все, що, на вашу думку, знадобиться вам у дорозі: харчі, відповідний до погодних умов одяг, тара, в якій ви збираєтесь везти покупки, тощо.
Уже перевірений та найбільш зручний для подібних поїздок залізничний шлях із Володимира до Бреста починається о 22 годині. Назад ви повернетеся о такій же порі наступного дня. Можливо, комусь поїздка по покупки тривалістю добу здасться зовсім не привабливою. Але для тих, хто всерйоз намірився закупитися, це найбільш оптимальний шлях.

У ДОРОГУ
Перший із трьох дизель-поїздів, якими доведеться скористатися, їдучи у Брест, прямує з Ізова до Ковеля і відправляється з Володимира-Волинського о 22.05.
Важлива деталь: прямуючи у Білорусь, краще купувати квиток у касі відразу від Володимира до Заболоття. Це і зручніше, і дешевше. Всього за 11 гривень ви отримаєте право на проїзд аж до українсько-білоруської митниці з пересадкою у Ковелі.
Отож, придбавши квиток, прямуємо до другої колії, де потрібний потяг уже чекає на нас. Слід сказати, що сильні морози – не найкращий час для таких подорожей, про що свідчать майже порожні вагони. Але кілька жіночок, одягнених у зручний та теплий одяг, із великими порожніми сумками в руках (судячи із вигляду – заробітчани-«човникарі»), знаменували собою непереможність підприємницького духу перед капризами природи.
О 23.30 поїзд прибув до Ковеля. До початку посадки на дизель, що прямував до Заболоття, залишалася майже година. Тож було трохи часу зігрітися. Коли оголосили про прибуття поїзда, який прямує до Заболоття, переповнений зал очікування помітно спорожнів. Виявилось, що майже всі чекали саме на цей потяг. Коли маса людей рушила на перон до дизеля, здалося, ніби на колії стоїть не звичайний пасажирський потяг, а спецпоїзд українських любителів білоруського товару. Вже відчувався якийсь єдиний дух, єдиний порив цих людей, які, хоч і кожен окремо, та все ж переслідували єдину мету. 
Зайнявши місця у вагонах, чекали на відправлення. О 00.50, згідно з графіком, поїзд рушив у напрямку Заболоття.

*Із Заболоття до Бреста ходить також 4 поїзди на день, графік яких узгоджено з українською стороною. Тож, прибувши до білоруського кордону, ви одразу можете відправитися у напрямку Бреста.

МИТНИЙ ПОСТ
О пів на третю ми прибули до Заболоття. Всі раптом оживились і навипередки, один перед одним старалися покинути поїзд. Така поведінка оточуючих викликала деякий подив у кореспондента. Коли я вийшов із вагона, побачив щось схоже на спринтерський забіг із сумками та візками. Фінішною лінією цих перегонів був митний пост, який розташований на залізничній станції “Заболоття”. 
Пост митного контролю тут являє собою невелику хатину з наскрізним проходом, в якому наші митники оглядають бажаючих перетнути кордон, перевіряють та реєструють на комп’ютері їхні документи. Цікаво, але станція “Заболоття” знаходиться зовсім не на кордоні з Білоруссю – від неї до кордону ще цілих 6км. Але митний контроль з українського боку організовано тут. Пройшовши перевірку прикордонників, людина потрапляє по інший бік митного посту. Там на неї уже чекає поїзд, здійснити посадку на який, оминувши митний пункт, не дозволяють загорожа, шлагбауми та пильний нагляд прикордонників.
Через недосвідченість і нерозторопність я опинився в самому кінці черги. Із розмов з оточуючими зрозумів причину їхнього поспіху. Виявляється, потяги у Білорусі суворо дотримуються графіка, а процедура митної перевірки великої кількості людей займає чимало часу. Кажуть, іноді трапляється, що брестський дизель відправляється, не дочекавшись усіх бажаючих потрапити на нього.   
Тож я по-справжньому захвилювався. Але допомогла підказка одного із прикордонників. У протилежному кінці потяга відкрили ще одну хатинку-митний пост. Тут жодної черги не було. Пред’явивши паспорт, вже за кілька хвилин я заходив у вагон білоруського поїзда.
Розплачуватися за проїзд у брестському дизелі уже треба місцевими рублями. Ось тут і потрібно 5 тис. одиниць цієї валюти, про які я казав раніше. Саме стільки коштує квиток із Заболоття до Бреста. Якщо ж прибути до Заболоття без рублів, доведеться придбати квиток у касі на українському боці кордону. Але тоді за дорогу до Бреста ви заплатите вдвічі дорожче, ніж білоруському кондуктору, – 10 гривень.

ПО ІНШИЙ БІК КОРДОНУ
О 3.15 виїхавши із Заболоття, через 20 хвилин поїзд зупинився на першій білоруській станції – Хотислав. Тут всіх очікувало проходження контролю уже білоруських митників.
Одні з них, ходячи по вагонах, поверхнево оглядали пасажирів та багаж. Вміст сумок не перевіряли Мабуть, звикли, що в Білорусь ніхто нічого забороненого не везе. Інші перевіряли паспорти та завіряли міграційні листи, які пасажирам заздалегідь роздала кондуктор. У міграційному листі слід зазначити основну інформацію про себе, мету та терміни перебування на території Білорусі. Зробити це потрібно відразу після отримання бланка,  щоб до приходу  білоруських митників у вас уже все було готово.
О 6-й ранку ми нарешті досягли кінцевого пункту нашого маршруту – Бреста. Слід відразу взяти до уваги різницю у часі. Білоруський час на годину випереджає український, тому місцеві годинники показували 7-му ранку.
Ринок починає працювати о 8-й, магазини відчиняються з 9-ї. Аби не гаяти часу, можна придбати квиток у зворотний бік. Щоб до ночі повернутися у Володимир, потрібно брати квиток на поїзд Брест-Заболоття, який відправляється о 14.13 за місцевим часом.
А ще можна відразу розміняти привезену валюту. Відділення «Беларусбанку» функціонує на вокзалі. І тут, за словами бувалих «човникарів», курс валют фактично не відрізняється від того, який пропонують місцеві валютники. А останніх ще потрібно знайти, адже жорсткі білоруські закони змушують їх старанно конспіруватися. Тож краще одразу поміняти долари та вирушати по  покупки.
Ринок знаходиться зовсім недалеко від залізничної станції, 10 хвилин ходи та один поворот. Без проблем потрапити до нього вам допоможе язик, який, як відомо, і до Києва доведе. Білоруси виявилися людьми надзвичайно привітними та доброзичливими. Відповідаючи на запитання, вони розказували навіть більше, ніж потрібно, ще й жартували. 
Якщо ж ви хочете робити покупки, не кваплячись та уважно добираючи товар, можете завітати до гіпермаркету «Корона». Це величезний торговий комплекс, на кшталт луцького «Там-Таму». Дістатися туди можна на тролейбусі під номерами 1, 2 або 3. Потрібна зупинка – Богданчука.
Ціни у «Короні» фактично не відрізняються від ринкових. Лиш деякі продукти мають кілька сотень рублів різниці в ціні, що дорівнює кільком десяткам наших копійок. Взагалі, орієнтуватися в білоруських цінах неважко. Якщо врахувати,  що тисяча рублів приблизно дорівнює 1-й гривні, то від вказаного на ціннику числа слід лиш відкинути останні три цифри – і отримаємо ціну у гривнях.
Крім ринку та «Корони», є, звісно, безліч різних магазинів та кіосків. Недорого придбати товар можна у спеціалізованих торгових точках, типу «Брестські ковбаси», «Біловезькі сири» тощо.
В цілому ж середні ціни на популярні у нас білоруські продукти такі: згущене молоко – від 7 до 16грн. у залежності від виробника; літр молока – від 5грн. у залежності від жирності; літр сметани – від 7 грн.; глазуровані сирки – від 1,7грн.; пачка масла – від 7,5грн.; борошно – 5грн. за кілограм; докторська ковбаса – від 30грн./кг; найдешевшу пачку цигарок з фільтром можна купити за 2 гривні з копійками. Везуть із Білорусі і дитяче харчування, і деякі фармацевтичні препарати, і марганцівку, продаж якої у нас взагалі заборонили.

ДОДОМУ
Митні правила дозволяють вивозити з Білорусі лише по 5 одиниць одного найменування товару кисломолочної продукції на людину (5 пачок масла, 5 банок згущеного молока тощо); продукти, що вимірюються кілограмами, – не більше 2кг на людину; 2 пачки цигарок; 2 пляшки спиртних напоїв. Крупи та продукти у сирому вигляді (м’ясо, рибу) заборонено перевозити взагалі.
Що цікаво, інструкції з переліком дозволеного та забороненого для перевезення через кордон товару я не побачив ніде: ні на заболоцькій залізничній станції, ні у Бресті. Ці правила передаються людьми з уст в уста в усній формі. Якщо ж хтось їх не знає, то митники, в разі перевищення норми, можуть нагадати. І це «нагадування» може мати не дуже приємні наслідки.
Я про це був попереджений, тому, аби не затриматись за межами України на кілька зайвих годин, нічого лишнього із собою не віз. Та незабаром я побачив, що мою скромність майже ніхто не поділяв. Коли наш поїзд прибув у Заболоття, до вже знайомого митного посту у вигляді хатинки знову кинулася маса людей. Усі вони сунули із собою безліч сумок, візків, ящиків, пакетів і т.д.
Вміст такого набору різноманітної тари явно перевищував передбачені митними правилами норми.
Судячи з побаченого та згодом вивіданого у людей, на кордоні діє неписане правило мовчазної згоди митників на перевезення контрабандного товару. Напевно, їм не дуже хочеться ретельно перевіряти та перераховувати вміст багажу кожного громадянина, який перетинає кордон. Тому, очевидно, у  більшості випадків просто закривають очі на подібні порушення.
Після проходження митного контролю на заболоцькій станції уже проводиться посадка на дизель до Ковеля. Час відправлення – 17.30. Чекати ще майже дві години.
У цей час вагони поїзда стають схожими на оптові склади. Тріщить скотч – це чоловіки знімають з-під одягу десятки пачок цигарок. Із шкарпеток дістають таблетки. На дизельних сидіннях з’являються цілі купи пачок масла. Словом,  «човникарі»-професіонали перепаковують свій захований, і не дуже захований,  товар.
Ось так білоруська продукція потрапляє в Україну. Торгівля нею починається відразу. Купити сирок чи масло з невеликою «накруткою» підприємливі торговці пропонують просто у вагонах поїзда, який ще навіть не виїхав із Заболоття. Після прибуття до Ковеля торгівля продовжується і там: перед вокзалом, за вокзалом і навіть в залі очікування. Тож якщо щось забули купити у Білорусі – не біда.
А на шляху до Володимира залишилося подолати останній етап. Дизель-поїзд Ковель-Червоноград відправляється о 20.42. Квиток, як і в білоруському напрямку, можна було взяти із Заболоття відразу до Володимира. Якщо підсумувати вартість проїзду до Бреста і назад, виходить всього 32 гривні.
О 22.05, рівно через добу з моменту відправлення, ви прибудете на володимирський вокзал.
Доба практично без сну та комфорту – ціна білоруських товарів за собівартістю. Переплачувати чи їхати у Білорусь самому – вирішувати вам.