«Пісня повинна сколихнути душу, не залежно від того, якою мовою вона звучить»

До Ольги ЩербиниКаже відома у нашому місті виконавиця авторської пісні Ольга Щербина.
У народній культурі завжди у великій пошані були барди – митці, які самі створювали і виконували пісні. Правда, у кожного народу вони свої. Українці шанобливо схилялися перед кобзарями, лірниками і бандуристами. Саме вони у своїх піснях прославляли історичні події і передавали настрої та мрії народні. Сучасні барди – це переважно люди з гітарою. І , як не дивно, саме вони, як ніхто інший, вміють відчути слухацьку аудиторію і піснею виразити те, що найбільше хвилює і болить.
Ольга Щербина, відома у нашому місті виконавиця авторської пісні, грати на гітарі навчилася в юності, але й у дитинстві її полонили пісні Володимира Висоцького, слухала старі платівки, а у туристичних походах, якими захоплювалася, під час відпочинку з насолодою ловила тихий передзвін гітарних струн.
Народилася Ольга у 1981 році на мальовничій землі Киргизстану. Її мама – Наталія Юріївна – романтична особистість, поїхала до Киргизстану задля того, аби помилуватися горами Тянь-Шаню. Там вона зустріла свого обранця, українця Сергія Щербину. У Сергія Олексійовича була своя сімейна історія. Ще Катерина ІІ своїм указом вислала зі Слобожанщини у киргизькі степи українські родини, серед яких були і прадіди Сергія Щербини. У Киргизстані й минули дитячі роки Ольги, його доньки. Їй уже виповнилося 18, коли батьки вирішили повернутися в Україну, а саме на Волинь. Для цього були як об’єктивні, так і суб’єктивні причини. У Володимирі-Волинському одиноко жила старенька матуся Наталії Юріївни, яка потребувала уваги та турботи. До того ж переїзд родини співпав із розпадом Радянського Союзу, і у Киргизстані місцеве населення стало косо дивитися на «чужинців».
Древній Володимир зачарував Ольгу Щербину. Вона зустріла тут багато цікавих людей, знайшла щирих друзів. Виявляється, у дитинстві маленька Оля, слухаючи розповіді мами, уявляла Україну казкою, яку бачила у мультфільмі «Жив собі пес». Тепер вона бачила справжню красу і велич своєї генетичної Батьківщини. В Луцьку Ольга закінчила музичне училище, та у зв’язку з тим, що не було роботи, змушена була два роки працювати у Польщі, де займалася мистецькою діяльністю. Потім Ольга створила власну сім’ю і 5 років прожила у Петербурзі, але трагічна смерть чоловіка стала причиною повернення жінки із синочком Нікітою до Володимира.
І ось тут на талановиту жінку звернув увагу Володимир Завгородній, який керував клубом авторської пісні «Передзвін». Ольга брала участь у різноманітних фестивалях, у Сумах стала призером конкурсу виконавців авторської пісні.
-Своїх віршів я не пишу, лише кладу на музику ті, які мені подобаються, – каже Ольга. – Мені до вподоби такі сучасні українські поети, як Ліна Костенко, Віталіна Макарик (Гись). Я у великому захопленні від Тимофія Сердечного із Коростеня. Це справжня глиба в контексті авторської пісні, віртуозно володіє гітарою, а його поезія просто проникнута складною філософією нашого життя.
На запитання про те, чи користується авторська пісня популярністю у сучасної молоді, пані Ольга відповіла:
-На жаль, більшість молодих людей не знає, що таке авторська пісня. Їх захопила «попса». Мені здається, що авторську пісню тому сприймають неоднозначно, що барди спонукають людину думати, аналізувати, замислюватися над своїм місцем у житті. Недаремно у всі часи так любили бардів, кобзарів тощо, тому що вони викликали саме ті почуття, які необхідні були людям. У когось підіймали дух, а іншого заспокоювали, стримували від необдуманого вчинку. Та все ж авторська пісня впевнено пробиває собі дорогу. Мені нещодавно пощастило виступати перед студентами педагогічного коледжу. Приємно вразила ця аудиторія. Я відчула, що мене розуміють, а це для автора-виконавця – найголовніше.
У репертуарі Ольги Щербини – не лише сучасні українські автори. Під власний акомпанемент на гітарі Ольга виконує пісні бардів інших країн, зокрема Росії та Білорусі.
-Пісня повинна сколихнути душу, не залежно від того, якою мовою вона звучить, – вважає моя співрозмовниця. – Аудиторія має зрозуміти пісню не лише словесно, а й морально. Пригадайте, як свого часу молоді люди захоплювалися Джо Дассеном. А хіба всі розуміли французьку? Але під пісні цього виконавця проливалися сльози. А Володимир Висоцький, Олександр Дольський? Взагалі я вважаю, що справжня культура, справжнє мистецтво не можуть бути ворогом. Мистецтво, а особливо пісня, повинно зближувати людей.
Є у Ольги Щербини ще одне захоплення – мандрівки. Їй хочеться бачити світ, пізнавати його і спонукати до цього інших. Ось чому вона нині співпрацює із туристичною швейцарською компанією «Файрфлай» і восени збирається відвідати один із островів Канарського архіпелагу – Тенеріфе.
-Я запрошую приєднатися до подорожей усіх бажаючих, – посміхається Ольга Щербина. – І нехай вашим супутником під час мандрівки неодмінно буде пісня.
Антоніна Булавіна, м. Володимир-Волинський

Напишіть відгук

Увійти за допомогою:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>