Охнівські активісти хочуть створити в селі єдину помісну церкву, об’єднавши храми Київського та Московського патріархатів

охнівка1Церковне питання у селі Охнівка вже підіймалося на сторінках нашої газети (№27 від 2 липня). У статті йшлося про те, що не так давно у центрі села виросла церква, що належить до Московського патріархату. А прихильники Київського, мовляв, туляться у будівлі колишнього клубу або взагалі їздять до Володимира-Волинського. Неправильне розуміння ситуації спричинило конфлікти у селі, де одна частина людей не розуміє, що коїться, а інша має твердий намір поборотися за єдину національну церкву.

Тепер в Охнівці не дивина, якщо вчора куми перехиляли разом чарку, а сьогодні сперечаються, в яку церкву хто ходить. Усі поважно погоджуються: «Бог один», але поступове обурення та колективний мозок, що легко провокується емоціями, вирішують: щось тут не так. Особливо «не так» все стало після російської агресії на сході. Активні поборники ситуації, що склалася в Охнівці, бачать вихід у тому, щоб об’єднати громаду в Українську церкву Київського патріархату. Здебільшого таку позицію займає молодь Охнівки, від якої не приховати болісні реалії воєнного сьогодення. Представники старшого покоління хочуть залишити все, як є, не надто розбираючись у мотивах опонентів.
Отець Борис Наумчук (КП) розповідає, що їхню позицію не завжди правильно розуміють. Люди ведуться на провокації, що церкву у них хочуть відібрати ті, хто «тулиться у капличці при старому клубі і заздрить». Насправді ж свідома молодь не хоче молитися за тих, хто вбиває їхніх товаришів. Будівництво церкви почалося ще на зламі століть, гроші на храм збирали всією громадою, було закладено капсулу Київського патріархату. Минули роки, і місцевий багатій взявся добудовувати церкву, однак за умови її належності до Московського патріархату. Люди погодилися. Та часи змінюються, тепер принциповість дорівнює гордості та національній ідентифікації. І де можна поборотися за майбутнє, там не мовчать.
Ініціативна молодь Охнівки провела опитування, чи варто об’єднуватися в єдину церкву КП. Зі 181 голосу лише 19 було проти. Позитивний відгук вирішили закріпити сходом селян, який відбувся у неділю 26 липня. Цікаво, що сюди зійшлися не лише віряни з Охнівки, але й з інших міст і сіл. Небайдужий житель села, активіст Іван Гомза на власній сторінці у Facebook висловив думку щодо того, які гості були на з’їзді: «Прийшовши до церкви, люди побачили, що біля неї стоять буси і легкові автомобілі, якими московська церква звозила своїх прихожан з цілої області для служби в церкві. Жителів Охнівки було 15 людей, решту позганяли з Ковеля, Ратного, Володимира». Отець Борис підтвердив цю інформацію. Після служби приїжджі кинулися з доріканнями на парафіян Київського патріархату. Мовляв, навіщо загарбувати чужий храм. Отця Бориса обурила така некомпетентність «гостей» зборів: «Це як пустити сусіда і слухати, що тобі вдома робити». Проблема виявилася складною, тому в наступну неділю відбудуться чергові збори.
Через конфлікт жителі Охнівки не розкривають свої імена, даючи коментар. Якість їхніх суджень не підлягатиме критиці хоча б через свободу слова в Україні, та висновки із прочитаного може зробити кожен.
Одна із жінок каже: «Як побудували ми ту церкву, то почали запрошувати людей, які надалі ходили в капличку. А вони відмовлялися. Але і в новій церкві чути українську мову. Учора на зборах вони стояли там, як сироти. Гаразд, правиться у нас і російською, але хіба ми тієї мови не розуміємо?»
«Боялися, щоб не було серйозних сутичок щодо церков, тому і приїхали вчора: переконатися, що все нормально», – розповідає про контингент на недільних зборах інший анонім. Усі погоджуються, що до Москви не хочуть, але у нову церкву ходити зручно.
Про свою позицію відкрито заявила жителька села Олена Голотовська. Раніше жінка ходила в церкву МП, а син пані Олени Костянтин, їдучи на війну, брав благословення в отця Петра, який служив у тому храмі до смерті. Однак… «Приїхав мій син з війни, прийшов до церкви. Відчиняє двері – а там моляться за патріарха Кирила. Моя дитина двері зачинила», – розповідає далі Олена Голотовська. Вона шокована тим, що у волинському храмі моляться за здоров’я того, хто благословляє російських солдатів на війну.
Останньою краплею для Костянтина стала сповідь у церкві МП. Молодий чоловік на війні мусив вбивати, щоб вберегти себе і товаришів. Душевні муки вирішив полегшити у храмі, однак молодий недосвідчений священик сказав слова, які Костянтина зачепили до глибини душі: «Ти грішний із грішних». Отець допустив чоловіка до причастя, однак його слова виявилися болючими.
«Охнівка зараз як другий Майдан», – раптом каже Олена Голотовська. Її невістка Алла розповіла, що на недільних зборах її назвали… «бандерівкою». І сміх, і гріх.
Голотовські кажуть, що їхній дід – староста у новій церкві. Нещодавно чоловік прийшов на роботу – а там інший замок на дверях. «Дід все робив для церкви», – стверджує Алла. Чому одного дня у храмі його зустріли настільки непривітно – ніхто не знає, але чоловік покинув роботу.
«Немає різниці, куди ходити», – кажуть люди. Але життя не підтверджує ці слова. Не вистачає нам об’єднаності, яка на такому тонкому рівні, як релігія, життєво необхідна.
Аліна Зай, с.Охнівка, Володимир-Волинський район

3 thoughts on “Охнівські активісти хочуть створити в селі єдину помісну церкву, об’єднавши храми Київського та Московського патріархатів

  1. Юрій

    Помісна Церква в Україні існує з 1990 року, коли Московський патріарх Олексій ІІ дарував УПЦ статус Автономної Церкви, а митрополиту Київському – титул «Блаженніший». Будувати Помісну Церкву на рівні села – це парадокс і таке можуть придумати люди, котрі абсолютно не компетентні в канонічному (церковному) праві. До того ж, в Охнівці храм будували за кошти мирян УПЦ, а не УПЦ КП. Учора, 2.08.15, в цьому храмі кліриками і вірянами УПЦ була звершена Євхаристія, опісля відслужений акафіст. А два священики УПЦ КП з агресивно настроєними селянами й завезеними чоловіками у камуфляжі стояли біля воріт, іноді говорячи нецензурну лексику. А це черговий раз переконує, що УПЦ КП – не більше, ніж політична організація. Церквою тут ніколи не пахло. Журналісти, не треба говорити про «створення Помісної Церкви». Поцікавтеся хоч трохи канонічним правом. В Охнівці – це чистої води рейдерська спроба захоплення православного храму під благим прикриттям. Господь довго терпить. Проте іноді грізно наказує. Одумайтеся!

    Reply
  2. читач

    Просто вражає лицемірство усіх тих, хто покриває проповіді і служби церкви, що благословляє вбивство наших синів, дітей. Дорогі українці, якщо ви українці-священнослужителі Православної церкви московського патріархату, зрозумійте роль і місце своєї установи в історичному сенсі щодо неоголошеної гібридної війни проти українців. Ніякими канонами ви не виправдаєтеся перед народом, українським народом. Можна з повагою віднестися до догматичних увірувань наших дідів і батьків про канонічність московської церкви в Україні. Це справа дискусії теологів. Але молоді хлопці, що сьогодні гинуть від рук окупантів, за здоровя, яких молиться Кирило, їхні побратими, що завтра повернуться додому після перемоги, їхні матері і дружини не те, що не пробачать, а зметуть усіх таких священнослужителів, вітруків, як Майдан зніс Януковича. Запамятайте – гроші ніколи не стануть на заваді становлення народної мудрості і правди. А Гсподь сам своєю правицею покарає таких лицемірів. Пекло за багатьма “плаче”, особливо за такими поборниками антинародної канонічності. Слава Ісусу Христу, Господу Богу -нашому спасителю.

    Reply
  3. Юрій

    Лицемірство і наклеп – у ваших словах, пане Читач. Патріарх Кирило, митрополит Онуфрій, Священний Синод УПЦ (МП) ніколи не благословляли вбивства. Навпаки вони були за мир. Якщо й якісь окремі клірики УПЦ (МП) щось скандували і підтримували “ДНР” та “ЛНР”, то вони не становлять повноти Церкви. За це раніше чи пізніше ці горе-священнослужителі будуть покарані церковним судом. Натомість, “патріарх” Філарет часто закликав до збройного вирішення конфлікту. Навіть їздив у США просити зброю для України. Де тут дотримання Заповіді Декалогу “Не вбий”? Де тут дотримування Заповіді Блаженства “Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться”? Священнослужителі УПЦ (МП) звершували поховання Героїв Майдану та загиблих українських воїнів на Донбасі. В Успенському соборі та інших храмах Володимира-Волинська щодня моляться за мир в Україні, за здоров’я українських воїнів на Сході, за упокій полеглих. Тому не підливайте масло у вогонь. Розпалювання релігійної ворожнечі суворо карається не лише Законами України, а й на Міжнародному рівні. Папір усе витримає, Інтернет тим більше. Тільки Господь буде судити кожного по його серцю. Бо серце, а не розум, є критерієм Істини.

    Reply

Напишіть відгук

Увійти за допомогою:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>