Напівзабута Кошманка відроджується, наче Фенікс із попелу

viber image 2019-04-24 , 09.41.19Після виходу публікації «Чи дійсно гинуть дерева в Нехворощанському лісі» («Місто вечірнє», №16, 2019 р.) у редакцію зателефонували читачі, які цікавилися відродженням урочища Кошманка, що знаходиться на території Нехворощанського лісу. Надходили дзвінки і від читачів, які б хотіли дізнатися про урочище детальніше, оскільки чули про нього вперше.
Урочище Кошманка розміщене між селами Мар’я-Воля та Нехвороща. Густий ліс, який стелиться пагорбами, нависає над урочищем зеленими куполами, огинає Кошманку підковою з трьох сторін. На південь тягнеться вологий луг, на якому ростуть очерети та лози. Навпроти – частина лісового масиву, який в народі називають Замчищем. За легендою, тут стояв замок, в якому мешкала красуня-княжна Марія, котра, аби врятувати від загибелі своїх людей, добровільно пішла в полон до кочівників. Саме в її честь і назване село Мар’я-Воля. Звичайно, це тільки легенда, але замок вочевидь існував в дійсності, оскільки свого часу місцевими краєзнавцями було виявлено залишки пристані.
Кошманка, згідно переказів, отримала назву від однойменної річечки, яка витікала з глибини лісу і впадала в Лугу. Згодом від неї залишився рівчак, схований серед густого очерету.
«Візитівкою Кошманки було унікальне джерело з надзвичайно чистою водою. Навкруг джерела росли кучеряві красуні-верби, що були окрасою Кошманки. Саме джерело, шепіт верб, гомін лісових дерев, щебет птахів і розмаїття квітів на лугу притягували в урочище любителів відпочинку на природі. У вихідні та святкові дні на Кошманці не раз палали вогнища, смажилися шашлики, апетитно булькала юшка. В урочищі святкували дні народження, зустріч друзів, навіть срібні весілля. Особливо любили Кошманку місцеві школярі. Тут вони зазвичай відмічали шкільні свята. Майже у кожного жителя з ближніх сіл – Мар’ї-Волі, Нехворощі, Сельця, Хмелева та Хмелівки – є в сімейному альбомі фото з видами Кошманки. Гостями урочища не раз були мешканці міста.
Був час, коли про маленьку Кошманку заговорили вголос. Офіцери, які повернулися зі Східної Німеччини, розшукали Кошманку і поширили звістку про те, що німецькі супутники зафіксували на західній Україні значні поклади нафти. Епіцентром нафтового родовища була волинська Кошманка. Цей факт ніби підтвердили і вітчизняні вчені. Села Мар’ю-Волю і Нехворощу відразу було внесено до списку перспективних і навіть було кинуто заклик до забудови цих сіл.
Це був останній спалах слави Кошманки. Нафтовий бум дуже швидко згас і про Кошманку стали забувати. Все рідше і рідше приходили сюди люди. Кошманка повільно заростала, затягувалася бур’янами та очеретами. Ліс впевнено наступав на неї, загрожуючи розчавити і навіки поховати під кронами дерев. Але найболючішим було те, що забруднилося унікальне джерело. Із гладенької, схожої на дзеркальце водойми воно перетворилося на потворну затягнену баговинням калюжу – справжнє пристанище казкового Водяника. Зникла стара дорога, через яку був прокладений місток, під яким дзюркотіла чиста вода, що витікала з джерела. Зник і сам місток. В болото перетворився рівчак. Заросли травою знайомі стежки, улюблені галявини. Тінь забуття нависла над урочищем. Люди, які не раз бували на Кошманці, відвідуючи це місце, гірко зітхали: «Невже це наша Кошманка?» І боліло серце, стогнала душа, адже разом з Кошманкою відходило в минуле щось дуже дороге, заповітне , те, що з пам’яті викреслити неможливо. І всі, кому дорога була Кошманка, чекали того чарівника, який поверне до життя улюблене місце відпочинку, оживить джерело, відновить неповторну красу урочища. Та роки йшли, а Кошманка заростала, чекаючи, коли її «проковтне» ліс.
І раптом приємна новина сколихнула найближчі села. На Кошманці розпочалися роботи з відновлення урочища і насамперед розчищення джерела. Вірили і не вірили… Невже і правда, що Фенікс відроджується з попелу? А таки правда…
Лісовий масив Нехвороща, як уже повідомлялося, має статус заповідника і обслуговується ДП «Володимир-Волинське лісомисливське господарство». З ініціативи директора підприємства Володимира Філюка почалося відродження урочища. Кошманка знову зазеленіла. Роботи ще тільки в розпалі, але вже зроблено чимало. Знищені хащі заростів, а головне – очищене джерело. Здається, воно навіть стало більшим. Ожив і рівчак. Позбавившись «охорони» очеретів, він навіть став ширшим і нагадує невеличку річечку. Лісівники облаштували біля джерела ошатну альтаночку, де грибникам, ягідникам та просто любителям відпочинку на природі можна відпочити, сховатись від пекучого сонця чи раптового дощу, приємно погомоніти.
Звичайно, попереду ще багато роботи і на все потрібен час, але Кошманка відроджується і в цьому немає сумніву. Так відродиться і вся наша Україна з її працьовитими людьми і унікальними природними багатствами.
Кореспондент висловлює щиру вдячність головному лісничому ДП «Володимир-Волинське лісопромислове господарство» Наталії Козій та інженеру з охорони лісу Роману Мосоруку за допомогу в написанні публікації.

viber image 2019-04-24 , 09.41.37 viber image 2019-04-24 , 09.41.29 viber image 2019-04-24 , 09.41.19 viber image 2019-04-24 , 09.41.14 viber image 2019-04-24 , 09.41.10
Антоніна Булавіна, урочище Кошманка, Володимир-Волинський район

Напишіть відгук

Увійти за допомогою:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>