«На рахунку моїх скаутів – десятки корисних справ та благодійних акцій»

Безимени-1З гордістю за вихованців каже засновник, керівник і наставник молодіжної патріотичної пластунської організації «Нововолинська станиця» Віта Сергєєва, яка вже 16-й рік разом зі своїм братом та доньками виховує на засадах християнської моралі справжніх українських патріотів, завжди готових прийти на допомогу іншим.
Пластуни або, як їх ще називають, скаути, влаштовують благодійні акції, займаються розшуком зниклих людей, опікуються одинокими, ветеранами, вдовами, сиротами, вчаться дотримуватися національних і патріотичних традицій, розуміння своєї історії, культури, а також щорічно доставляють Віфлеємський вогонь в Україну і передають його у храми, установи та організації. Більше 15-ти років тому ця організація відродилася спочатку у Львові, потім – у Луцьку.
-Ідея створення Пласту у місті зародилася в мене, коли я ще працювала у станції юних техніків. Проживаючи на 15-му мікрорайоні, часто бувала у п’ятій та шостій школах, де вела гуртки технічного моделювання для молодших школярів. У той час було дуже мало дитмайданчиків і далеко не всі батьки мали змогу водити дітей на гуртки, в результаті чого їм нічим було зайнятися, – розповідає пані Віта. – Тож, аби діти не тинялися по підвалах, по будівництві і у дворах, я й вирішила організувати для них пласт. Моєю ідеєю дуже зацікавилася Галина Карнаухова, яка тоді очолювала відділ сім’ї молоді, фізкультури і спорту, і вона познайомила мене з нині покійним головою Волинської округи ГО «Пласт – НСОУ» Павлом Івановичем Васьківом із Володимира-Волинського.
Після цього знайомства, обговоривши ідею зі своїм меншим братом Аскольдом, я й почала займатися створенням Пласту в нашому місті. На Волині на той час пластунські організації існували лише в Луцьку та у Володимирі, засновані на засадах християнської моралі і патріотичного виховання. У перші роки наша організація налічувала 60 членів, серед яких були школярі з п’ятої і шостої шкіл, гімназії та студенти електромеханічного технікуму. Майже така ж кількість скаутів була тоді і в Луцьку, у Львові – більше сотні. Втілити ідею в життя допомогли мені й допомагають по нині обидві мої доньки Вероніка та Олена, які спочатку були пластунами, а потім стали виховниками. Відразу ж підтримав мене й директор п’ятої школи, де я тоді працювала, Василь Гордійчук, виділивши приміщення, яке ми назвали «пластовою домівкою». Зараз наш курінь носить ім’я Арсена Річинського. Він написав гімн Пласту, яким і зараз користуються пластуни всієї України. А його донька, яка стала почесним пластуном нашої організації й неодноразово бувала у нас у гостях, передала Пласту дуже багато матеріалів, написаних батьком, деякі фотографії, спомини, а також книжки, видані Річинським у 1919-му, 1923- му і 1927-му роках. Досить суттєву допомогу літературою, запросинами на збори, в табори на процедури вишколу і вручення почесного звання «Пластунів-Сеньйорів» (четвертий за віком улад, який об’єднує пластунів, що досягли 35-ти років, але бажають сприяти виховному процесу) надала нам і львівська «Станиця», де я, до речі, приймала присягу. Підтримку й матеріальну допомогу знайшли ми і в управлінні освіти, в міського голови Віктора Сапожнікова (почесний пластун), у деяких підприємців, в отця Володимира Кметя, який є нашим духовним наставником, а також у МБФ «Карітас- Волинь». Багато спільних справ ми організовуємо разом із відділом сім’ї, молоді фізкультури і спорту, який зараз очолює Тетяна Супронюк. Щодо потреб, то грошей ми ніколи не просимо, оскільки для організації акцій нам зазвичай потрібні переважно канцтовари: папір, крейда маркери і т. п. На рахунку пластунів десятки корисних справ. Це й розповсюдження Віфлеємського вогню, проведення Днів Європи, Днів пам’яті Арсена Річинського, участь у Всесвітньому дні боротьби зі СНІДом, в акціях до річниць голодомору «33 хвилини» і «Серце до серця», в місячниках «Спорт для всіх – спільна турбота», у заходах до Дня пам’яті героїв Крут, пропагування здорового способу життя (тренінги, театралізовані виступи у навчальних закладах, виготовлення плакатів). Ми реалізували власний проект «Оздоровлення нації» (допомога дітям з ДЦП), яку підтримало багато меценатів міста, першими провели щорічну акцію «Поміняй цигарку на цукерку», взяли активну участь у молодіжній акції «Дайте шанс зробити старт»), започаткували в місті акції «Лист до Святого Миколая» та «Пасхальний кошик». Крім того, ми щороку організовуємо прибирання і озеленення території, разом із ГО «Злагода» і учнями ЗОШ №5 висадили Алею Ветерана, надаємо посильну шефську допомогу людям із обмеженими можливостями, ветеранам, удовам, одиноким людям похилого віку, опікуємося спортивним майданчиком на 15-му мікрорайоні, беремо активну участь у заходах до Міжнародного дня захисту дітей, несемо почесну варту біля пам’ятників, проводимо різні квести, «Ігри патріотів», «Найрозумніший», брейн-ринги з прав людини, конкурси та багато інших заходів і акцій. Скаути неодноразово побували з вітальними програмами в Центрі для сиріт «Ковчег», у Центрі для постійного проживання громадян похилого віку в селищі Благодатне, у ветеранських організаціях тощо. На сьогодні в нашій «Станиці» – 27 пластунів від п’яти до вісімнадцяти років. Причому, серед них є діти і внуки людей, які були першими скаутами організації, а також і моя внучка. Приєдналися до нас і діти з недільної школи при Низкинецькому монастирі. Серед виховників – я, мій брат, мої діти та отець Володимир. Працюємо ми на громадських засадах, без будь-якої грошової винагороди. Правда, є в нас ще так званий «Пласт «Сприят», куди входять батьки наших скаутів, які допомагають і супроводжують нас під час екскурсій, на відпочинок у християнські табори на Світязі, де я ознайомлюю дітей з історією виникнення та засновниками Пласту, розповідаю про заповіді пластуна (чесний, справедливий, вірить у Бога, дбає про природу і братів наших менших, завжди приходить на допомогу іншим).

ДОВІДКОВО: У квітні минає 107 років з часу заснування української скаутської організації Пласт (до речі, назву запропонував поет Іван Франко). Гербом Пласту є трилиста квітка лілії – символ скаутського руху (відомий як Fleur-de-lis) – та тризуб, сплетені в одну гармонійну цілісність. Найвідомішими пластунами були голова Проводу ОУН Степан Бандера та Головний командир УПА Роман Шухевич. І радянська, і польська влада забороняли діяльність цієї молодіжно-патріотичної організації. І лише у кінці 1980-х в Україні вона нарешті відродилася й сьогодні нараховує понад 10 тисяч членів. Серед найстарших пластунів –уродженець Тернопільщини, колишній викладач Володимира-Волинського  педучилища Павло Васьків, який один з перших відроджував організацію в нашому краї і до 2000 року був головою Волинської пластової округи. Ні поважний вік, ні сімейні обов’язки навіть у 79 років не заважали йому їздити разом з юнацтвом на таборування.

Щодо Володимира, то Пласту там нині немає, в гімназії є… Зазвичай нам допомагає заступник мера Олег Свідерській, який повідомляє нас про час прибуття на митницю Віфлеємського вогню, інколи бере участь у зустрічах із польськими харцерами, з якими ми дуже тісно співпрацюємо більше 10 років, їздимо одні до одних у гості та обмінюємося подарунками.
Зазвичай нам допомагає заступник міського голови Олег Свідерський, який повідомляє нас про час прибуття на митницю Віфлеємського вогню, інколи бере участь у зустрічах із польськими харцерами, з якими ми дуже тісно співпрацюємо більше 10 років, їздимо одні до одних у гості та обмінюємося подарунками.
Стосовно загону «Волонтер», яким нині опікуються вчителька 1А класу гімназії Олена Жуйвода та її колега Наталія Димитрюк. Як розповіла Олена Миколаївна, в їхньому загоні – 15 дітей різного віку, які взяли під опіку міський Територіальний центр для одиноких та престарілих громадян.
-Щороку у дні свят (Різдво, Великдень, День людей похилого віку, 8 Березня і т. д.) ми з дітьми та разом із заступником міського голови, секретарем ради Миколою Матусевичем та іншими посадовцями у дні свят відвідуємо своїх підопічних, готуємо для них вітальні програми, а також вручаємо виготовлені власноруч сувеніри та інші подаруночки. Таке спілкування з дітьми нагадує цим людям власних дітей та онуків, додає трохи радості і бадьорості в їхнє життя, і вони щоразу з нетерпінням чекають на наш прихід. Дуже корисне воно й для наших волонтерів, які вчаться милосердя доброти, і співчуттю до ближнього, – розповідає пані Олена.
Валентина Савчук, м. Нововолинськ
Конкурс журналістських матеріалів «Дій активно, живи позитивно!» ініційований Благодійним фондом Олександра Шевченка та Українським журналістським фондом.

Напишіть відгук

Увійти за допомогою:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>