«Ми любимо один одного і любимо дітей, які у нас танцюють»

DSC_0224Так сказала, розповідаючи про себе, свою родину і колектив клубу спортивного танцю «Грейс» його тренер Ірина Божик.
Бальні танці – це не лише спорт, а вид чудової творчості, вид мистецтва. І як кожен з його видів, формує у дітей певний світогляд, відчуття прекрасного. А коли дітей із року в рік навчає цьому людина, закохана у свою справу, справу всього життя, то її вихованцям, які навчаються майстерності танцю у клубі, можна позаздрити.
Ірина Петрівна одержима танцями. І не випадково. Адже вона із родини хореографів, від діда-прадіда, як кажуть. Її дідусь, Бондар Мартин Петрович, був відомим на все село танцюристом. А тато, мама, сестра – хореографи. Не професійні, бо не мали спеціальної освіти, а за покликанням душі. А племінниця – хореограф за освітою.
Ірина Петрівна каже, що перший її спогад з дитинства – це мама, яка танцює на сцені, а вона, трирічна, у тьоті на руках, дивиться на маму з-за куліс. Танцювати сама почала у 5 років, танцює дотепер і почувається дуже щасливою, бо знайшла себе у житті.
Вчилася у педагогічному інституті, закінчила і повернулась додому у Турійськ. На нараді молодих вчителів, почувши, що в районному «Школярику» є місце хореографа, не довго думаючи, попросилася туди.
Незабаром там же зустріла свого майбутнього чоловіка Олександра Володимировича. Одружившись, створили танцювальний колектив «Коло друзів», в якому Ірина Петрівна стала танцюючим тренером. Здобули популярність. Були не лише хореографами, а й постановниками танців.
Хореограф з Володимира-Волинського Наталя Анатоліївна Лис запросила їх для постановки декылькох танців. Після вдалого виступу дітей батьки попросили Божиків переїхати до нашого міста, щоб тут жити і працювати.
Переїхали, купили квартиру, через рік народили сина.
-Я прикипіла до цього міста, воно має хорошу ауру, тепле, привітне, з хорошими людьми. воно подарувало нам сина, клуб і колектив, в якому почуваємось як у сім’ї, – каже Ірина Петрівна. – Праця іноді виснажує. Нелегко вчити танцювати діток, яким лише 4 або 5 років. Але від заняття до заняття вони стають вміліші та досвідченіші. Душа радіє, коли бачиш плоди своєї праці через рік-два. А перемоги на різних конкурсах і фестивалях додають не лише сили і енергію, а й гордості і впевненості, що робимо добру справу і у такий спосіб прославляємо свою країну за її кордонами.
А перемог вистачає. До тренерського колективу приєдналась племінниця Ірини Петрівни Анна Павлівна Пасічник – фаховий хореограф. Не дивлячись на те, що має чемпіонські перемоги у кількох країнах Європи, що була задіяна у танцювальних шоу на кораблях теперішнього президента Америки Дональда Трампа, куди її запрошували працювати, Анна Павлівна повернулась до нашого міста і, маючи величезний досвід, навчає наших дітей і організовує поїздки на різні чемпіонати і фестивалі. А донька Божиків Яна опікується своєю маленькою донечкою і з нетерпінням чекає повернення на роботу.
Дуже плідними для клубу були 2012-й і 2013-й роки. Багато їздили, здобували перемоги. Зокрема, на «Золотих пісках» у Болгарії, де діти виконували три танцювальні номери, вибороли гран-прі і добре відпочили. Колектив неодноразово їздив на фестивалі, де відбувались командні виступи, які стали улюбленими змаганнями.
Вершина перемог клубу, його Олімп, як каже Ірина Петрівна, чемпіонат світу у листопаді 2013 року у м. Ліберець (Чехія) з артистичного танцю. Там колектив клубу виграв золотий кубок. Звучав, як на олімпіаді, Гімн України. Радості і гордості не було меж.
Відбувся чемпіонат з концертних номеріві шоу-програм. Танець «Вальс дощу» зайняв перше місце. Там же були показані одинарні номери, композиції, парні і колективні танці, за що отримали хороші оцінки і відгуки.
На фольклорному фестивалі в Іспанії, дякуючи Анні Павлівні, був поставлений бальний танець з елементами українського фольклору. Здивуванню учасників не було меж, каже Ірина Петрівна, до нас ніхто нічого подібного не робив.
Один з організаторів тоді сказав: «Яким талановитим має бути народ, якщо створює такі танці».
В останні роки поставлений танцювальний номер «Мальви», без якого тепер не обходиться жоден концерт чи виступ колективу.
Клуб завдячує своїм перемогам також талановитій жінці, Ларисі Савчук, яка шиє для учасників костюми. Їх красою були вражені глядачі і тренери з інших країн.
Поза конкурсними змаганнями і фестивалями колектив плідно займається благодійними справами. За час війни на Сході провели 17 концертів для воїнів АТО. Виступили учасники колективу у будинках для одиноких людей похилого віку, неодноразово відбувалися виступи і збір коштів для хворих дітей.
Щоб дитина могла навчитись танцювати у клубі, потрібно щомісячно платити 200 гривень. Для дітей-сиріт і дітей, чиї батьки воюють на Сході – безоплатно. На навчання беруть дітей віком 4-5 років. Навчальний процес триває до закінчення середньої школи. За цей час діти вивчають 5 танців європейської програми і 5 латиноамериканських.
Незважаючи на кризу, на обставини, пов’язані з війною, 2017 рік є рекордним за кількістю поданих на навчання заяв. 2018-й рік буде ювілейним. Клуб спортивного танцю «Грейс» відмічатиме своє 20-річчя.
Любов до танцю, любов до рідних, яку винесла Ірина Петрівна з батьківського дому, дає щедрі плоди. І, як кинутий у воду камінь, створює навколо себе кола, що поширюються далі і далі. Праця родини Божиків з року в рік збирає щедрі врожаї любові до мистецтва танцю і поваги від людей за самовіддане служіння прекрасному.
Лариса Прушинська, слухачка факультету журналістики університету ІІІ віку

Напишіть відгук

Увійти за допомогою:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>