«Моя свідомість працювала зовсім інакше, ніж раніше, охоплювала все відразу і одночасно»

4-Того дня, коли в мене стався напад кашлю, я відчув, що задихаюся. Намагався зробити вдих – і не міг! Тіло стало ватним, серце зупинилося. З легень із хрипом і піною вийшов останній ковток повітря. У мозку промайнула думка, що це остання секунда мого життя, але свідомість чомусь не відключилася. Раптом з’явилося відчуття надзвичайної легкості. У мене вже нічого не боліло – ні горло, ні серце, ні шлунок. Так комфортно я почував себе тільки в дитинстві. Свого тіла не відчував і не бачив, але зі мною були всі мої почуття та спогади. Я кудись летів по гігантській трубі. Відчуття польоту виявилися знайомими – подібне траплялося раніше уві сні. Подумки спробував сповільнити політ, поміняти його напрям. Вийшло! Страху не було – лише блаженство. Спробував проаналізувати, що відбувається. Висновки прийшли миттєво: світ, в який потрапив, – існує. Я мислю, отже, теж існую. І моє мислення має властивість змінювати напрям і швидкість мого польоту, – розповідав чоловік рідним після того, як повернувся у світ живих. – Моя свідомість працювала зовсім інакше, ніж раніше. Вона охоплювала все відразу і одночасно. Для неї не існувало ні часу, ні відстаней. Я милувався навколишнім світом. Він був немовби згорнутий у трубу. Сонця я не бачив – усюди рівне світло, яке не відкидало тіней. На стінках труби було видно якісь неоднорідні структури, що нагадують рельєф. Не можна було визначити, де верх, а де низ. Намагався запам’ятовувати місцевість, над якою пролітав. Це було схоже на якісь гори. Ландшафт запам’ятовувався без жодних зусиль, обсяг пам’яті був бездонним. Спробував повернутися в те місце, над яким вже пролетів, уявивши його подумки. Вийшло! Це було схоже на телепортацію. Прийшла шалена думка перевірити, до якої міри можна впливати на навколишній світ. І чи не можна повернутися у своє минуле життя? Подумки уявив старий поламаний телевізор зі своєї квартири і побачив його відразу з усіх боків. Я звідкись знав про нього все. Як і де він був сконструйований, де була здобута руда, з якої виплавили метали. Знав, який сталевар робив прилад, що він одружений і у нього є проблеми з тещею. Бачив усе, пов’язане з цим телевізором, глобально, усвідомлюючи кожну дрібницю. І точно знав, яка деталь несправна. Потім, коли мене реанімували, я поміняв транзистор, і телевізор запрацював. Було відчуття всесильності думки. Наше КБ два роки билося над вирішенням складного завдання, пов’язаного з крилатими ракетами. І я раптом, уявивши цю конструкцію, побачив проблему у всій її багатогранності. Алгоритм рішення виник сам собою… Моя взаємодія з навколишнім оточенням поступово втрачала односторонній характер, – згадував Володимир Григорович. – На будь-яке запитання у свідомості тут же з’являлась відповідь. Спочатку це сприймалося мною як природний результат роздумів. Та згодом інформація стала виходити за межі моїх знань. Знання, отримані в цій трубі, у багато разів перевершували мій колишній багаж. Я усвідомив, що мене веде хтось всюдисущий, що не має кордонів, але має необмежені можливості. Цей невидимий, але відчутний всією моєю істотою суб’єкт робив усе, щоб не налякати мене. Я зрозумів, що це він показував мені явища і проблеми. Я не бачив його, але відчував гостро-гостро. І знав, що це Бог… Раптом я помітив, що мені щось заважає. Мене тягли назовні, як морквину з грядки. Не хотілося повертатися, так мені було добре. Раптом усе замиготіло, і я побачив дружину. Вона була перелякана, а я сяяв від захвату.

Напишіть відгук

Увійти за допомогою:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>