Мітинг під ВР, 19 жовтня, Київ.

IMG_4494
19 жовтня був в Києві біля ВР – Костя Зінкевич і Олексій Панасюк їхали в Київ на мітинг і я зі своїм другом поїхали з ними.
Весь урядовий квартал був заблокований для авто, люди ходили пішки. Під ВР було розбите наметове містечко, на сцені ніхто не виступав, всі слухали трансляцію з парламенту.
Коли почалось обговорення законопроекту про позбавлення народних депутатів недоторканості, то почув найбільше брехні за пару годин. Виявляється, абсолютно всі, хто висловлювався, були абсолютно «ЗА» і наперебій наводили факти, що вони завжди були «ЗА» і їхні партії «ЗА» і саме вони першими вносили таку ініціативу. Тільки якщо це говорили люди, які вперше стали народними депутатами, то це сприймалось нормально, а от коли те саме говорили люди, які знімають цю недоторканість з 2004 року, або і раніше і самі були в провладній коаліції, то виникає логічне питання – а чому ж не зняли? Чому голосували проти, коли були членами «Нашої України»? Чому на вибори йшли з лозунгом про зняття недоторканості і забували про це в той же день, коли отримали посвідчення народного депутата? Дехто, правда трохи змінив свою думку, тепер виступає за зняття недоторканості з 2020 року.
Але вихід знайшли – дружно проголосували «ЗА» і відправили обидва законопроекти в Конституційний суд – там буде видно.
Три законопроекти про відмову від мажоритарки дружно провалили – як же без гречки стати депутатом. Ніяк.
Про антикорупційний суд в парламенті взагалі не згадували – не на часі. Своїми руками садити себе на нари – якось нелогічно виходить.
Поліція і Нацгвардія поводилась спокійно, тільки час від часу не пропускала на територію людей з речами – палатки вже були встановлені, а столи, нові палатки, генератори, пінопласт доводилось проносити з боєм і з допомогою народних депутатів. Маленькі локальні сутички відбувались регулярно, що вносило якесь пожвавлення. Коли сутички припинялись і люди розходились, дехто з солдатів діставав телефони і заходив інтернет.
В Маріїнському парку нарахував близько 20-ти автобусів, в яких спали нацгвардійці і поліцейські – поки одні стояли перед ВР, інші відпочивали. Взагалі поза межами містечка було відношення типу – у вас своя робота, у нас своя. Разом стояли в чергах за кавою, ходили по парку, дехто говорив між собою про життя взагалі, до когось з солдатів приїхали рідні. Практично 100% з них були молодими хлопцями. Біля самої ВР стояв бувший беркут – на їхніх наглих харях так і читалось, що вони будуть лупити всіх без розбору не роздумуючи, тільки отримають команду. Коли починались маленькі заварушки, в очах солдатів було видно страх. Кінологи заспокоювали своїх собак, аби ті не нервувались. У відвертих розмовах деякі офіцери говорили про дибілізм в поліції і нацгвардії, про бажання звільнитись, але ж зарплата, сім’ї треба годувати і т.д.
Ближче до вечора почали заносити грубки, пінопласт і дрова, видно було прийнято рішення про продовження акції протесту. Після 20.00 сходили до адміністрації Президента, народні депутати пішли передавати йому законопроект про антикорупційний суд.
В 23.30 ми поїхали до дому.
Коли говорив з людьми, то виявилось, що більшість з них позапартійні, персонально якби нікого не підтримують – вони просто були незадоволені владою і тим, що відбувається в країні і хочуть кращого життя.
Якихось змін на краще люди не очікують, що є зрозумілим – коли влада бореться за те, аби залишитись в кріслах, про реформи можна забути, вихід бачать тільки один – виносити козла разом з іншими козлами.
Один цікавий момент – в готелі «Київ», де живуть деякі народні депутати, хтось встановив на балконі великий герб України.

Напишіть відгук

Увійти за допомогою:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>