«Мати біля хати гарний сад – було найзаповітнішою мрією мого дитинства»

ДО САДІВНИКА 42Ділиться житель села Суходоли Володимир-Волинського району Віталій Власюк, для якого дитяче захоплення садівництвом стало справою всього життя.
У кожної людини є хобі. Для Віталія таким захопленням стало садівництво і вирощування квітів. Правда, квітами тепер більше займається його мама Катерина Павлівна. Сам Віталій переймається садом, в якому є понад дві сотні різноманітних плодових дерев та кущів: яблуні, груші, персики, абрикоси, вишні, фундук, смородина, малина, барбарис і навіть дуже рідкісний, за його словами, в наших краях великоплідний глід понтійський, або глід жовтий. Висота цього дерева іноді сягає 6-10 м, а вік – до 200 років. І росте воно зазвичай на кам’янистих схилах. Глід є прекрасною підщепою для яблуні, айви і деяких сортів груші. Щеплені таким чином плодові дерева на рідкість швидко плодоносять, уже наступного року після щеплення дають рясний урожай і дуже якісні плоди. До того ж крона прищепи залишається компактною.
-Про те, щоб мати біля власного обійстя великий сад, я мріяв з дитинства, а перші свої дерева посадив років десять тому, – розповідає Віталій. – І це були яблуньки. Потім у моєму саду з’явилися груші та черешні. Садити останні я спершу не дуже хотів через шпаків, які об’їдають ягоди, годі зібрати урожай. Далі насадив персиків, для яких у нас дуже сприятливі ґрунти і погодні умови. Цвісти вони починають трохи пізніше, ніж абрикоси, тому стійкіші до негоди та заморозків, які бувають навіть у квітні чи травні. Персики в мене є і ранні, і пізні, і середні. Всі вони гарно плодоносять. Також маю кілька кущів винограду, але таких, що дають урожай, є лише два. Тому нещодавно посадив кілька молоденьких кущів дуже популярних серед виноградарів сортів «Руслан» (темно-синій) і «Вальок» (білий). Перший із них – ранній, другий дозріває трохи пізніше. Наскільки вони урожайні, ще не знаю. Саджанці зазвичай купую у знайомих садівників та замовляю в Інтернет-магазинах. Аби вберегти дерева і виноград від шкідників та хвороб, а найбільш поширена для персиків та винограду недуга «кучерявий кліщ» (скручене листя), в середині травня – на початку червня підживлюю їх фосфорно-калійними добривами й обробляю такими інсектицидами, як «Скор», «Хорус» та «Імідж» (рідина). Восени, коли з дерев повністю облітає листя, в суху погоду обприскую мідним або залізним купоросом. А взагалі кожен вид рослин потребує своєї обробки та індивідуального підходу. Найпоширеніша хвороба абрикосів – моніліоз, викликана грибком, переносниками якого є молі та листовійки, а також вітер і дощ. Упоратися з нею досить непросто. Спочатку недуга швидко вражає цвіт, потім поширюється на листя і молоді пагони. Після цього на гілочках виникають тріщини і сухість. У подальшому дерево, вражене моніліозом, стає небезпечним для інших рослин. І якщо його не лікувати, майже весь урожай доведеться знищити. Спори грибка можуть залишитися до наступного року. Для лікування, коли фрукти ще зовсім незрілі, зазвичай застосовується 3% розчин бордоської рідини. При цвітінні можна застосовувати і «Хорус». До речі, багато людей, навіть дехто з моїх колег, з якими постійно спілкуюся, вважають, що всихання і пошкодження абрикосів нинішнього року – це наслідок морозу. А я переконаний, що причиною цього явища є саме моніліоз, адже ні на початку вегетації, ні в період цвітіння абрикосів мінусових температур у нас не було. Тому я стараюся дізнаватися якнайбільше про вирощування різних видів рослин та методи їхнього захисту, хоча не завжди те, що пишуть про ті чи інші сорти рослин, підходить для нашого регіону. Якщо, наприклад, говорити про наші ґрунти, то в мене краще приживаються груші, ніж яблуні, хоч останніх в саду значно більше. До речі, дуже шкодять молодим деревам хрущі, нематода та дротяники, які під’їдають коріння, в результаті чого дерево гине. Та найбільш небезпечні з усіх шкідників саме личинки хрущів, сприятливим середовищем для яких є гнй. Тож, насаджуючи саджанці, зазвичай використовую попіл, який не лише є хорошим добривом, а й захищає дерево від шкідників. Щодо укриття саду на зиму, то оскільки великих морозів у нас тепер немає, робити це не завжди є потреба. Не впевнений я і в тому, чи варто проводити осінню обрізку саду. Іноді буває так, що при обрізанні товстих гілок у дерево крізь рани, що утворилися при обрізанні, проникають паразити – збудники хвороби, яка є вкрай небезпечною для яблунь і називається чорним раком. Найчастіше це буває у місцях розгалуження скелетних гілок. Місця ураження стають чорними, ніби обгорілими і обвугленими, кора відшаровується і відпадає, під нею видно також почорнілу деревину. В результаті дерево починає всихати і гине буквально за 1-3 роки. Тому я роблю обрізку саду лише тоді, коли бачу, що на дереві є сухе гілля. На мою думку, такі роботи краще проводити навесні, коли чітко видно пошкоджені за зиму шкідниками чи хворобами відмерлі гілки або інші ушкодження. Тоді й формувати крону молодих дерев краще. Восени я зазвичай кладу на грунт і присипаю землею виноградну лозу, оскільки вона від холоду може потріскати і загинути, хоч, як я вже сказав, великих морозів у нас немає Та все це робиться після того, як на винограді не залишиться жодного листочка. Чи допомагає мені доглядати за садом хтось із рідних? У мене є лише мама і дві молодші сестри, одна з яких живе разом з нами, а друга – у Нововолинську. І коли я їду в Польщу на заробітки, щоразу пояснюю їм, які дерева коли і як треба обробити. Та повернувшись додому, бачу, що виконана лише частина того, про що я просив. Дружини й дітей у мене немає, а мама більше займається квітником, де в нас щороку росте кілька тисяч лілій, троянд, півоній, хризантем та інших квітів найрізноманітніших видів і кольорів. Є величезний ревінь і навіть гінкго білоба. Від ранньої весни і до пізньої осені все це цвіте і пахне, наповнюючи повітря неймовірними ароматами і перетворюючи нашу садибу на земний рай, де так приємно відпочивати душею, забуваючи про всі життєві незгоди, – усміхається Віталій.
Валентина Савчук, с. Суходоли, Володимир-Волинський район

Напишіть відгук

Увійти за допомогою:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>