«Якщо, вийшовши з дому, першою зустрінеш жінку чи чорну кішку, – чекай «сюрпризів», упевнений Олег Лизогуб - рибалка з багатим досвідом.

Дивовижна це справа – риболовля! За влучним висловом письменника М.Пришвіна, час, проведений на риболовлі, поза рахунком життя. А інший любитель половити рибку К. Паустовський вважав, що будь-яка людина, якщо вона проведе хоча б один день з вудкою на річці чи озері, досхочу надихається ароматом трав, почує переспіви пташок, побачить у темній воді бронзовий чи срібний блиск крупної риби, якщо, зрештою, відчує її пружний біг на найтоншій дзвінкій волосіні, довго згадуватиме цей день як один з найщасливіших у своєму житті.

 У нашому краї озер і річок до захоплення, яке традиційно вважається суто чоловічим, останнім часом долучається все більше людей, в тому числі й  жінок. Чим же приваблює такий вид відпочинку? Від-повідь дізнаємося з перших вуст, від рибалки-любителя Олега Лизогуба, про здібності якого ходять легенди.
 Олег Миколайович – педагог з 25-річним стажем, працює методистом і викладачем біології у Володимир-Волинському агротехнічному коледжі.
-Навчаю студентів біології, а викладачів – як навчати студентів, - напівжартома каже чоловік.
Він із тих людей, при першій зустрічі з якими складається враження ніби  знаєш їх усе життя. Дуже легкий у спілкуванні, з неабияким почуттям гумору, простий, інтелігентний і доброзичливий, розумний і ерудований, а найголовніше – залюблений у життя, у справи, якими займається на освітянській ниві та в години відпочинку.
Бачила, як вітаються з ним студенти. Видно, що поважають свого викладача, а він відповідає їм взаємністю.

-Олеже Миколайовичу, що для Вас важливіше: робота, кар’єра чи особисте життя і захоплення?
-Кар’єра – творчий розвиток людини,  її професійний ріст, і це нормально для кожної поважаючої себе особистості, а хобі – захоплення назавжди. У моєму житті дані чинники гармонійно поєднуються. Дуже люблю свою роботу, у вільний час із задоволенням читаю художню літературу і водночас не можу жити  без спілкування з природою. Що може бути прекраснішим за зустріч  світанку на мальовничому березі річки чи озера з вудкою в руках, або коли насолоджуєшся свіжістю ранкового лісу, збираючи гриби?..
 -Але ж основне Ваше захоплення – риболовля. Розкажіть, коли Ви вперше відчули, що це – на все життя?
-Я вчився у третьому класі, коли батько взяв мене вперше з собою на риболовлю і навчив усіх премудростей цієї справи. Ходили на Лугу. Тоді річка мала зовсім інший вигляд, ніж зараз. Водоймою регулярно займалися  відповідні служби, там була чиста вода і багато риби. Ось тоді й збагнув, наскільки це цікаво.
-Що дає людині риболовля, окрім можливості наловити риби, звичайно?
-О, це треба відчути! Як поліпшується настрій, як грає адреналін, який виникає азарт! Риболовля – це одночасно і творчість, і майстерність, і здорова конкуренція між друзями, хто більше наловить. Ловити рибу – щастя, а багато наловити – ще більше щастя. Окрім цього – це справа інтелектуальна, бо без знань, уміння нічого не вийде. А як загартовує такий відпочинок, як сприяє фізичній витривалості! Доведено, що заядлі рибалки менше хворіють, тому що багато часу перебувають на свіжому повітрі й у постійному русі. Риболовля взагалі – захоплення не для слабаків: далеко не кожен зможе переносити нелегкі вантажі від транспорту до водойми, бо через бездоріжжя не завжди можна під’їхати до самого берега. Уявіть, тільки  човен важить 16 кг, а скільки ще всього необхідного береш із собою. Та й не кожному до снаги витягти крупну рибу. Що там казати, риболовля – це відпочинок, який іноді потребує додаткового відпочинку. Проте скільки отримуєш задоволення!
-Уявімо ситуацію: Ви плануєте поїхати порибалити і тут різко псується погода. Чи поміняєте рішення?
 -Ніколи! На риболовлю збираєшся, як на перше побачення, заздалегідь готуєшся, хвилюєшся. Хіба ж це можна відмінити?!
- І на зимову риболовлю їздите, у лютий мороз і завірюхи?
-Звісно. Причому зимову риболовлю люблю найбільше. Вона має свої принади – тут усе на місці, є простір для творчості та особлива можливість виявити  свою майстерність, аби повернутися з уловом.

-Майстерність приходить з досвідом, а у вас його вдосталь. Та чи відчуваєте необхідність вдосконалюватися, читати спеціальну літературу, дослухатися до телевізійних порад?
-Аякже! Завжди треба іти в ногу з часом і пізнавати нове. Риболовля – особливе захоплення, де не буває дрібниць. Для рибалок працює ціла індустрія: видаються книжки, брошури, газети, журнали, ведуть мовлення телеканали, скільки новинок випускає промисловість. Сьогодні  спеціалізовані магазини та ринки пропонують товари для найвибагливіших, тож потрібно бути в курсі. А літературу не лише читаю, а й перечитую. Із задоволенням дивлюся російський канал «Рыбалка и охота» та аналогічний італійський. Шкода, що немає спеціальних передач на місцевому телебаченні, адже рибальство на Волині дуже розповсюджене, а володимирські рибалки, без сумніву, – найталановитіші в області.
 -Хороші снасті – одна із запорук доброго улову. Чула, що багато чого Ви робите своїми руками і маєте власні секрети…
-Я купую вудки, волосінь та гачки, решту роблю сам. Це пружини, мормижка, блешні та ін. Маю власний рецепт приготування мастирки (прикорму, що вариться з гороху та манки), вона не має якогось особливого запаху, але рибу приваблює.
- Яким водоймам надаєте перевагу?
-Найчастіше буваємо на ставках у селах Конюхи, Привітне, Мар’янівка Горохівського району, також на нашому озері Лісному.
-Як туди добираєтесь і хто складає компанію?
-Власного транспорту не маю, на машину ще не заробив. Запрошують друзі. У нас чудова компанія однодумців, у якій один за всіх і всі за одного. Коли  збираємось, не існує ні наших посад, ні професій, ні статусів – усі рівні. Ми з напівслова розуміємо один одного, обмінюємося новинами, приємно спілкуємося та почуваємося легко і комфортно.
-Зараз майже усі ставки платні. Чи не відлякують ціни?
 -Ні, дратує інше. На деяких водоймах орендарі встановлюють ліміт вилову, наприклад, не більше 5-ти кілограмів, або примушують платити окремо за кожен кілограм. Але ж рибалка-любитель – той самий мисливець, а ті «норми» вбивають азарт. На такі ставки не їздимо.
-Ваш особистий рекорд вилову, і яка рибина була найбільшою?
-Найбільшим трофеєм був 8-кілограмовий короп, якого зловив на Хорівському водосховищі у Локачинському районі. Там одного разу наловив 65 кг риби. А рекорд – це 100 кг  коропів за день у Горохівському районі.
 -Кажуть, рибалки – люди дуже забобонні. Мені розповідали, що 50 грамів не п’ють, доки хтось із компанії не витягне першу рибку…
  -Як на мене, то риболовля і горілка – речі несумісні. А щодо забобонів, то їх – скільки завгодно, і у кожного – свої. Я, наприклад, не раз переконувався:  якщо, вийшовши з дому, першою зустрінеш жінку або чорну кішку, - чекай «сюрпризів»: чи кльову не буде, чи місця нормального, а то й виникнуть якісь проблеми на дорозі. А от якщо трасу перебіжить заєць чи лисиця – це на удачу. Також дотримуюся своєрідного правила: рибу на «рибі» не їсти і з собою не брати.
-І навіть юшку не варите?
-На риболовлі – ні, а так десь на відпочинку – із задоволенням. Юшку дуже люблю, особливо - наступного дня, коли вона перетворюється на холодець.
-А фірмові страви з риби готуєте?
-Рибу обожнюю, споживаю у будь-якому вигляді та кількості. А готує смакоту дружина, у неї це виходить просто неперевершено. Моя справа – доставити трофей додому і почистити.
- Як ставиться до Вашого захоплення сім’я?
 -Тільки позитивно, а от компанію на риболовлі не складають. Намагався долучити до свого хобі і сина, і дочку, але у них зовсім інші інтереси: спорт, комп’ютер.
На завершення Олег Миколайович попросив передати всім рибалкам побажання доброго здоров’я, впевненості у власних силах, творчого підходу до свого хобі і, звісно, зловити найбільший трофей.