Симпатичний, спортивної статури хлопець, з пшеничним волоссям і щирою посмішкою, зайшов до редакції, і відразу ж, ніби ми сто літ знайомі, легко пішов на контакт. Це був Ромка, гість з Луцька, який мав купу планів щодо перебування у Володимирі-Волинському і щиро вірив у їхнє втілення.

-Що ж то вас, молодий чоловіче, з губернії привело у наш маленький провінційний Володимир? - налагоджуючи трохи жартівливий тон розмови, запитую у юнака.
- Кохання! - розпливаючись у чарівній  усмішці, випалив хлопець.
Ніби банальне і звичне явище - кохання, це романтичне  почуття ще не такі чудеса творило, але чомусь відразу стало зрозуміло, що справи тут серйозні...

Тільки вам, шановні читачі,  скажу по секрету: Роман Дячок, що родом з смт. Млинів Рівненської області, заручений! З білокосою красунею з Володимира Світланою. Агов, Світланко! Газетярі з «Міста вечірнього» вже з тобою заочно познайомились, бачили фотографії на крутому Романовому ноутбуці. Ви гарненька будете пара! Дай, Боже,  вам  взаєморозуміння , довгих літ життя,  і купку діточок.
Отож, Ромцьо приїхав,  прибув, сповнений райдужних планів. Кандидат у майстри  спорту з фітнесу, непосида і живчик, енергія в ньому аж кипить! Хоче вже і зараз відкрити у нашому місті школу вуличних танців, ця справа  є смислом його життя, нею він займався і в Луцьку.
-Шкодуєте за Луцьком?
-Як на мене, то це місто найкрасивіше в Україні, але і Володимир мені дуже подобається. Маленьке, спокійне, провінційне містечко...А якщо  я ще буду тут займатися тим, що люблю, то воно теж стане найкращим!
-А ви вже розповідали керівництву  нашого міста про ваші наміри?
- Так.  Мені обіцяють допомогти, але зараз я поки домовився  за роботу в «Любарті», буду фітнес - інструктором і для старших буду проводити заняття з танцювальної аеробіки.
- Кого плануєте навчати?
-Хочу набрати маленьких діток і підлітків, від  14 років і далі. Можу навчати і дорослих. Ви розумієте, немає  кращих речей у житті, ніж кохання і танці!
Ну, що на це скажеш? Молодість - вона категорична і запальна, готова  всім захоплюватись і жити по максимуму. І по-своєму  вона права, молодим час такий рожевий відведено, який більше ніколи не повториться.
- Ромо, а де ви вчилися танцю?
- Я був членом збірної Волинської області з танцювальної аеробіки. З цього і почалася моя танцювальна кар’єра. Ми брали майстер-класи, за які платили великі гроші, у Києві. Спілкувалися з дуже відомими майстрами танцю, наприклад, Владом Ямою, танцювальними режисерами. Влад, до речі, сказав мені, що в цій справі я повинен бути трішки схибленим. Потім у Луцьку  я з’єднався з групою вуличних танцюристів -самоучок, тому що брейк, хіп-хоп - то все вуличні танці,  а через деякий час ми створили свою танцювальну школу.
-Скільки потрібно вчитися, щоб танцювати добре?
- Щоб досконало танцювати, потрібно вчитися все життя. Щоб хоча б почати відчувати музику, потрібно, як мінімум, три місяці, але танці -це справді кльово!
-А хто ви за освітою?
-Я реабілітолог. Закінчив факультет фізичної реабілітації.
-Якраз добра професія, вона і в танцях стане в пригоді...
-Звичайно. Знаєте, якщо я кожен день буду робити те, що мені подобається, то я буду літати на крилах!
Дуже легко зрозуміти цього юнака, бо ми всі такі: найбільше прагнемо робити  те, що приносить задоволення.
- А чим ще, окрім танців, ви захоплюєтеся?
- Чесно кажучи, нічим більше не можу. Я ось уже два тижні тут, і мене, ніби розриває з середини, я не можу місця собі знайти, так хочу займатися улюбленою справою.
- А є ж такі суто чоловічі заняття: рибалка, полювання...
- Рибалку я люблю, а  вогнепальну зброю - ні.
Ось такий цілеспрямований, одержимий танцями і коханням юнак, сподіваємося, буде працювати у нашому місті.  Всі, кого зацікавив фітнес, танцювальна аеробіка і вуличні танці, звертайтеся в клуб «Любарт», шукайте Романа Дячка.