Публікації

По закінченні фестивалю «Українське коровай-сузір’я» ми дякуємо тим, хто відгукнувся на заклик про підтримку цього свята народних традицій, тим, хто не залишився осторонь. Однією із таких людей є Оксана Полек, виконавчий директор ЗАТ «Друкарня». Оксана Мирославівна висловила своє відношення до народних традицій в цілому та до фестивалю  зокрема. Вона давала поради, як у нинішній непростий час знаходити кошти для підтримання такої соціально важливої справи, а також розповіла деякі весільні традиції.

Пройшла шлях коровайниця з 18-річним стажем Оксана Потурай.

Ось і жовтень за вікном. І це не лише другий місяць осені, а й  пора весіль, святкування обжинків і, звісно, веселого яскравого дійства – фестивалю національної культури «Українське коровай-сузір’я-2009», який 10-го жовтня збере своїх шанувальників у районному Будинку культури. Ідуть останні приготування, а ми продовжуємо знайомство із головними винуватицями свята – нашими шановними коровайницями.

Переді мною відчиняються двері однієї з квартир у багатоповерховому будинку, де мешкає зі своєю родиною Оксана Потурай. Господиня ввічливо запрошує до гарно облаштованої  вітальні, і я не могла не поцікавитись, хто автор дизайну затишного приміщення.
-Це ми з дочкою Анічкою намагалися створити приємну обстановку, - якось сором’язливо каже жінка. – Ось це панно з янголятком, що висить на стіні, вона зробила своїми руками.
 У кімнаті, як частина інтер’єру, велика кількість найрізноманітніших екзотичних вазонів. Загалом у невеличкій квартирі їх налічується понад 50! Це одне із захоплень Оксани Іванівни.

Перш ніж пекти весільний хліб, Віра Прусицька тричі читає «Отче наш», «Вірую» та « Богородице діво» і бажає щастя молодим.

Лічені дні залишаються до фестивалю української національної культури «Коровай-сузір’я – 2009», який засяє усіма барвами 10 жовтня. А наразі у розпалі робота з підготовки дійства, у якій бере активну участь і наша газета. Протягом кількох останніх місяців нам пощастило познайомитися із багатьма чудовими майстринями-коровайницями, які плекають народні традиції, не втомлюються дивувати власним кулінарним мистецтвом і поповнюють скарбничку наших історико-етнічних цінностей своїми оригінальними внесками.
Коли я завітала до господи Віри Володимирівни Прусицької і розповіла про мету візиту, господиня була дещо здивована і запитала, звідки я дізналася, що вона пече короваї. А насправді все просто: варто лише поцікавитися у людей - і вони  із задоволенням розкажуть про хороших людей, бо пишаються знайомством із ними. Так сталося і цього разу.

Про це та інше розповідає  коровайниця з 30-річним стажем Галина Сидорук.