Художник Григорій Маковський – наш земляк, який прожив століття

Makovski1Ім’я цієї людини добре відоме багатьом міським старожилам, адже він належав до когорти непересічних особистостей, які залишили слід в історії Володимира-Волинського у неспокійному 20 столітті.
Григорій Лаврентійович Маковський народився 2 лютого 1898 року на околиці Володимира, на Білих Берегах. Його батько все життя працював на водяному млині. Григорій Лаврентійович навчався у Володимир-Волинському вищому початковому училищі, яке закінчив у 1916р., проживаючи в Житомирі, оскільки його родина була евакуйована туди через воєнні дії Першої світової. Молодий чоловік спробував вступити до Одеського художнього училища, і навіть здав екзамени, але, будучи сином селянина, не мав змоги платити за навчання.
У 1917р. Маковського призвали до царської армії. Він служив у 2-му запасному телеграфічному батальйоні в Києві. Служба телеграфістом дала йому можливість бути обізнаним з усіма тогочасними політичними подіями, зокрема, і з тими, які стосувалися революції 1917р. в Росії.
У 1919р. Маковські повертаються до Володимира-Волинського, який вже був зайнятий поляками, і трудяться на власній землі. У вільний час Григорій спілкується з друзями, зокрема, з Миколою Панасевичем, стає учасником драматичного гуртка.
Спілкуючись з комуністами, Григорій Лаврентійович стає прихильником лівих ідей і вступає до лав компартії Західної України.
Живучи у передмісті Володимира, Григорій Лаврентійович з колегами організував мережу підпільних організацій КПЗУ в селах Лобачин, Федорівка, Хрипаличі, Новосілки, Микуличі. 1 квітня 1925р. польська влада організувала масові арешти підпільників, серед яких 6 квітня арештували і Маковського. Наприкінці 1926р. у Володимирі розпочався судовий процес «151-го» над активістами КПЗУ. Про це багато писала преса не лише в Польщі, а й у багатьох європейських країнах, на самому засіданні були присутні депутати-лейбористи з англійського парламенту.
Герой нашої статті відбував покарання 10 років і 9 місяців, і в 1938-му повернувся з ув’язнення з Грудзьондзької в’язниці (Польща).
З початком війни Маковський був мобілізований до 87 дорожньо-експлуатаційного полку, в якому служив художником. На початку 1942р. його як «західняка» відправили служити до будбату в Новосибірськ.
У 1945р. Григорій Лаврентійович повернувся до Володимира. Працював художником. Виховав доньку Тамару, онуків, правнуків.
У фондах історичного музею зберігається кілька речей нашого земляка: портрет Шевченка (його роботи), гітара, фото з особистого архіву.
Наталія Грабарчук, племінниця історика Цинкаловського, розповідала, що Маковський приятелював з її батьком Назарієм Васильовичем, подарував йому власну картину «Сосновий бір», яка донині прикрашає її оселю.
Спогади Маковського цікаві ще й тим, що завдяки їм ми можемо уявити, яким був Володимир-Волинський у 20 ст.
З його рукописів дізнаємося, що у нашому місті перед 1914 роком діяли чоловіча гімназія імені Мономаха (у приміщенні педколеджу), приватна жіноча гімназія Біньковської (у споруді колишнього медвитверезнику), єврейське училище, церковно-приходська школа при замочку, жіноча школа при Зимненському монастирі. У районі офісу ПП«Універсам» на початку 20ст. знаходився кінотеатр «Уранія» (у 30-х роках там діяла організація «Мацєж школьна», де й відбувався суд над учасниками КПЗУ), поруч розташовувалася цукерня (кондитерська) Ройтера, а ще був у місті кінотеатр «Сфінкс».
Богдан Янович, науковий співробітник історичного музею

Напишіть відгук

Увійти за допомогою:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>