«Хотілося б, аби на свята у наших діток були не лише цукерки, а й фрукти, ковбаса, запечена курка, яких вони ніколи не бачили вдома»

на першу 52Висловлює спільне бажання своїх підопічних завідувач Центру захисту дитини «Ковчег», який діє в шахтарському місті вже 14 років і став за цей час справжньою домівкою для кількох сотень вихованців з усіх куточків України, Лілія Вакуліна.
Нині в центрі перебуває 27 обділених батьківською любов’ю дітей (двоє з них уже повнолітні й залишилися працювати в закладі, семеро – з Нововолинська), батьки яких проміняли їх на наркотики та алкоголь.
-У нас є дві корови, багато молока, а спонсори подарували обладнання для його переробки, тож маємо можливість забезпечувати дітей різноманітними молочними продуктами. Є на території колишніх військових складів поблизу села Верхнів 25 соток городу, де вирощуємо власні овочі. Не бракує в дітей і солодощів, яких вони чимало отримали в день святого Миколая. Та хотілося б, аби на новорічно-різдвяні свята на столі у них було ще й трохи фруктів, ковбаси та інших м’ясних виробів. Тож, можливо, серед підприємців і власників магазинів знайдуться небайдужі люди й подарують нам ці продукти, адже виховуються у нас переважно діти з вулиці, для яких раніше все це було недосяжною мрією про краще життя. Для декого з них навіть новорічна ялинка є справжнім дивом. Треба було лише бачити реакцію та емоції хлопчика на ім’я Данилко (він нещодавно потрапив до нас із містечка Каменське Дніпродзержинського району), коли встановлювали новорічну ялинку. Для нього ця подія стала небаченим дивом, в яке було важко повірити. Мама його зараз перебуває в центрі реабілітації у Верхнові, тато – теж, але десь ближче від дому. Хлопчина жив у таких умовах, яких не побажаєш навіть найлютішому ворогові, тому досі заїкається, часто плаче і всього боїться. Найменшій дівчинці Маші майже три роки. Прибула вона до нас теж із Каменського. Є дві сестрички з Іваничів – трирічна Домініка і семирічна Даша. Тут знаходиться хлопчина із львівської Левандовки (місце, де зазвичай збираються алкоголіки, наркомани та інша подібна публіка). У своєму ще зовсім юному віці він уже пробував і наркотики, і алкоголь, а школу відвідував один-два рази на місяць. Мороз іде по шкірі навіть у нас, дорослих, коли слухаєш їхні розповіді про життя з рідними людьми. А це ж діти.
Перш ніж потрапити сюди, кожен із наших вихованців уже від народження пройшов такі випробування долі, які не завжди здатна витримати навіть доросла і сильна людина. Щоденні п’яні застілля, бійки, скандали, голод і холод, ночівля у підвалах і на горищах – усе це було для них звичною нормою життя. Іншого вони не знали і не бачили. Тому ще й досі дехто продовжує вживати ті слова, які говорили на вулиці, і ніяк не може позбутися згубних звичок, до яких звик майже з пелюшок. Але незважаючи на це ми вчимо цих дітей любити й поважати своїх батьків, якими б вони не були, тому що так написано у Святому письмі, це закон Божий, Божа обітниця, яку треба виконувати. І лише тоді прийде перемога добра над злом. Ми даємо цим дітям шанс вирости достойними людьми і не повторити долю своїх батьків, вчимо простягати руку допомоги рідним, аби ті могли піднятися з того болота, яке засмоктало їх і не випускає зі своїх глибин багато років. Як вони сприймуть цей шанс, вирішувати їм. Але зі свого боку ми робимо все для того, щоб очистити їхню пам’ять від зла, намагаємося прищепити їм віру в себе, у свої сили і можливості, в людяність і милосердя, даємо надію на краще майбутнє. І я безмежно вдячна вчителям та директору дев’ятої школи, де навчаються наші вихованці, за терпіння, за їхню життєву мудрість і розуміння в роботі з такими дітьми. Повірте, це дуже непросто. І ми можемо лише подякувати їм та ще багатьом небайдужим людям за моральну і матеріальну підтримку нашого закладу. Цей рік був для нас особливо благословенний як стосовно добрих людей, так і для багатьох дітей. Ми дуже вдячні керівнику олійно-жирового комбінату Вікторії Бубелі, яка багато років забезпечує нас безкоштовно олією. Завдяки директору «Кроноспану» Наталії Покінській діти мають можливість поїхати на зимові канікули відпочити. Торік ми возили їх у Карпати, надіємося, що поїдемо кудись і цього року. Щомісяця надходить нам допомога і від директора «БРВ» Олександра Гоцки. Мені важко перелічити всіх наших благодійників, але я вдячна кожному з них за небайдуже серце, за кожну копійку і кожну крихту, які вони жертвують чужим для них дітям, які стали сиротами при живих батьках. А завдяки нашому засновнику і основному спонсору церкві «Ковчег» ми змогли цьогоріч придбати невелику однокімнатну квартиру для найстаршого вихованця – 19-річного Вадима. Найближчим часом зробимо там ремонт, і він зможе перебратися у власне житло. У Вадима вже є гарна дівчина, і, можливо, наступного року гулятимемо на весіллі. До речі, цього року знайшли собі пару троє наших вихованців: двоє дівчат і хлопець. Усі вони тепер мають можливість жити у власних домівках. А торік у нас з’явився Олександр. Він уже дорослий і працює в нашій котельні. Зустрілися ми з ним у Карпатах, де юнак теж працював кочегаром у таборі відпочинку. В нього навіть прописки не було. Хлопець – круглий сирота, тож подбати про нього нікому. Він у нас такий один, оскільки нинішнє законодавство забороняє брати опіку над сиротами чужим людям. Після знайомства з нами Олександр приїхав сюди, і так йому тут сподобалося, що попросив дозволу залишитися. Ще одну вже дорослу дівчину звати Наталія. Вона навіть якийсь час працювала і винаймала квартиру, але згодом знову повернулася до нас, бо їй легше і затишніше в колективі. Влітку ми плануємо перевезти дітей до Верхнова. Там є гарно облаштований будинок, де вони зможуть не лише відпочити й набратися сил, а й попасти корів та трішки попрацювати на городі. Правда, є там одна проблема – нічийна дорога, що веде на склад і знаходиться в жахливому стані. Та керівник обласного департаменту інфраструктури запевнив мене, що ця дорога внесена в план капремонтів на 2018-й рік. Тож будемо сподіватися, що слова цього посадовця не розходяться з ділом, – закінчує свою розповідь Лілія Іванівна.
Валентина Савчук, м. Нововолинськ

Напишіть відгук

Увійти за допомогою:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>