«Хороше дерево дає і хороші плоди»

ke (1)У цьому переконана мати-героїня із Хмелівки Оксана Лукашевич.
Бути матір’ю сімох дітей у наш складний час – це велика мужність і відповідальність перед суспільством. Дітям потрібно не лише дати життя, а й забезпечити належним вихованням, створити умови для їхнього розвитку, виростити гідних громадян своєї країни. А тому недаремно Оксану Лукашевич, яка мешкає у селі Хмелівка, нагороджено медаллю Президента України «Мати-героїня».
Оксана Михайлівна народилася в 1980 році в селі Льотниче у родині будівельників. Закінчила 8 класів у ще Острівецькій школі, а затим переїхала у Хмелівку до дідуся й бабусі, де продовжувала навчання у місцевій школі. Дорогою до навчального закладу часто зустрічала свого сусіда Олега Лукашевича. Тоді, ще зовсім юні, вони відчули, що між ними запалахкотіло справжнє почуття, яке й стало основою міцної дружної родини. Подружнє життя починали у батьківській хаті. Маючи вже трійко дітей, вирішили взяти молодіжний кредит, з допомогою якого купили хатину і реконструювати її. Олег Іванович дбав про дружину і дітей, хоч доводилося і на заробітках побувати, і працювати на цукровому заводі. Нині трудиться листоношею в селі Хмелів. А тим часом Бог послав подружжю семеро діток. Кожен з них, незалежно від віку, вже особистість, яка має свої здібності та інтереси.
Найстарша в родині Катерина з’явилася на світ 1999 року. Дівчинка відвідувала музичну школу, навчалася у Нововолинському ліцеї, нині освоює професію психолога у Дрогобицькому педагогічному університеті імені Івана Франка. Дівчина вважає, що з часом обрана нею професія буде дуже потрібною. Катерина займається волонтерством у благодійному товаристві «Надія», відвідує дітей-інвалідів. Серце юнки відкрите для тих, хто чекає її допомоги. Дівчина не стоїть осторонь людських проблем, підтримує хворого однокласника.
У 2001 році народився Іван. Від дідуся і прадіда він успадкував любов до музики, 7 років навчався гри на фортепіано, потім сам освоїв гру на гітарі. А професію будівельника, яку обрав, здобуває у Торчинському професійному ліцеї.
Майбутнім господарем зростає Олександр, 2003 року народження. Він нині навчається у 8-му класі Хмелівкіської ЗОШ. Хлопчина роботящий, любить господарювати, розводить рибок.
Олег – п’ятикласник, навчається у школі-інтернаті. Причиною переходу в цей навчальний заклад стали здібності до математики. Олег займається у спеціальному математичному класі.
Задатки публічної людини проявляються у третьокласниці Ганнусі. Дівчинка обожнює виступати на сцені, любить співати, виконувати творчі завдання.
Веніамін, який народився у 2011 році, ходить у дитячий садочок. Це також природжений співак. Улюблена пісня малюка – «Мамо, вибач, що я став дорослим».
І улюбленцем сім’ї є Артемко, якого лелека приніс 2016 року.
Найперше, що цікавило у розмові з Оксаною Михайлівною, – це питання про те, як ця жінка відважилася дати життя семи дітям.
-Не знаю, чи зрозумієте мне, – сказала моя співрозмовниця, – але при кожній вагітності думала про тих людей, які позбавлені можливості стати батьками й матерями. Все-таки це гріх – позбавляти права дитинку прийти у цей світ. Тепер я щаслива, що мої діти у мене є. Це моє найбільше багатство, моя гордість. Я нічого не шкодувала для їхнього розвитку, робила все можливе, аби вони росли хорошими і слухняними.
Сім’я Лукашевичів на труднощі не скаржиться. Тримають власне господарство, в якому є кози, кінь, свині, кролі, розводять птицю. Нещодавно господиня придбала великий інкубатор, то ще й надає послуги односельцям. Пані Оксана закохана у квіти, дуже любить вазони, мріє про теплицю, де вирощуватиме розсаду і створюватиме квітники. Допомагає сім’ї й держава. Катерина та Іван отримують освіту у навчальних закладах на державних відділах.
ke-Я все роблю так, щоб мати запас, бо краще поділитися з кимось, ніж самому мати потребу, – продовжує розмову Оксана Лукашевич. – Бог завжди допомагає, підказує вихід. Коли з’явилися перші діти, моя енергія компенсувалася молодістю, а зараз уже старші допомагають молодшим. Те, що я добре виховала дітей, зовсім не ілюзія. Я чую схвальні слова від людей. Це моя найбільша втіха. Кажуть, що хороше дерево дасть і хороші плоди. Я в цьому впевнена. У хороших батьків діти можуть бути або такими, як тато і мама, або кращими, але ні в якому разі не гіршими. Якщо діти гірші, значить батьки в чомусь допустили помилку. Я щаслива, що у мене хороші діти.
На завершення хочеться сказати декілька слів тим людям, які скептично і навіть осудливо ставляться до багатодітних родин. Сьогодні українські села на межі вимирання. Однією з причин є низька народжуваність молодого покоління. Під загрозою закриття опинилися сільські школи, безробіття чекає на сільських педагогів. Відповідно зникнуть і заклади культури, а, отже, почнуть зникати села. А Україна – це насамперед село з його культурою, духмяним хлібом, зеленим полем, генетичною пам’яттю.
Антоніна Булавіна, с. Хмелівка, Володимир-Волинський район

Напишіть відгук

Увійти за допомогою:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>