«Голос народу звучить так, наче Україна зараз у пеклі», – народний депутат Гаврилюк

1На роботу громадським ­транспортом, стриманий кос­тюм придбаний за ціною в межах середньої зарплати, у ­холодильнику продукти з най­ближчого супермаркета – це ­ідеальний політик очима на­роду. Таких багато в Європі – в Україні такий один.
Завершуючи настанови, де і як я маю чекати на зустріч, помічник депутата Сергій спитав: «Ви ж впізнаєте його? Знаєте, як він виглядає?» Ще б пак. До місця, де триває державотворчий процес, він ­дістається на метро – Михай­ло Гаврилюк, козак, єдиний в ­Україні народний депутат, ко­трий і на сесійних засіданнях ­у Верховній Раді, і у повсяк­денному житті замість дорогих костюмів «Brioni» (улюблений ­бренд українських можно­владців, вартість на виріб ­італійського дому моди стар­тує від 17-20 тисяч гривень) вибирає камуфляжний одяг, ­опікується батальйоном «Зо­­лоті ворота», а під час розмо­ви поводиться, наче парубок ­із сусіднього обійстя. І спо­дівається все найкраще для України зробити зараз, щоб не переобиратися на другу каденцію.
­-Михайле, як Ви почуває­теся у Верховній Раді серед дорого одягнених людей, які ­їздять на розкішних авто­мобілях?
­-Я народився у незамож­­ній сім’ї. Мене навчили лю­бити людей. Навчили любити ближніх своїх, а не гроші. Вони не спокушають мене. Влада ­– теж. Десь виникають непо­розуміння. Хтось – мільйонер, а хтось – проста людина, тут важко знайти спільну мову.
­-Ви були на Майдані з са­мого початку. Скажіть, чи тепер Вас оточують ті самі люди, які зверталися тоді зі сцени, які казали, що вони з ­народом? Чи щось змінило­ся?
­-Традиційно ті, хто дає ба­­гато обіцянок, говорить ба­гато слів, нічого не роблять. По-друге, ті, хто прийшов до ­влади, опиняються перед ве­ликою спокусою. Це гроші, це жага володарювати. Не кожен встоїть, багато піддаються на спокусу дияволу й забувають своє людяне єство. Людина, ­яка важче ложки в руках ні­­чого не тримала, ніколи не ля­гала голодна спати, ніколи не ­думала про те, чим буде за­втра годувати родину, як може думати про нужденних?
-А в чому саме виникають непорозуміння?
-Я намагаюсь захистити наш народ. Наприклад, я – ­проти відміни пільг для інвалі­дів 1-ї та 2-ї груп, дітей-сиріт, багатодітних родин. Але вони цього не розуміють. Кажуть: немає у бюджеті коштів. То нехай шукають! Як це взяти та відрубати дітям допомогу? Хай ст­атками поділяться міль­йонери.
­-Серед депутатів є учас­ники АТО, бійці з батальйонів. Ви не товаришуєте з ними?
-У парламенті знайти друга непросто. Спілкуюся з ними, не ­воюю – це точно, маємо нор­мальні стосунки.
­-Ваша мама, родина пиша­ються Вами?
-Само собою. В нашому ­роду не було таких великих чи­нів. Може, ще за козаків. А тут депутат, як-не-як, привід для гордості є.
­-Напевно, до Вас отак за­просто звертаються сусіди, ­односельці з різними про­ханнями?
-Так, односельчани просять зважати на їхні, простих бідних людей, проблеми. Відколи село ­стоїть – там ніколи не було до­роги. Асфальтове покриття давно «лежить» в документах ­– влада вкотре обдурила на­род. Ця проблема наразі не зовсім актуальна, бо в країні війна. Однак ми продовжуємо справно платити податки за пальне, за дороги, наприклад. Платимо стільки, що мали б дороги, вкриті золотом. Але їх нема, бо хтось кладе гроші собі в кишеню, а нам раз або двічі ­на рік латають ями. Це відми­вання грошей.
-Тема війни на сході Вам особливо близька, адже Ви займаєтеся волонтерством, допомагаєте бійцям, які перебувають у зоні АТО. Прокоментуйте ситуацію, що склалася довкола 51-ої ОМБр. Від початку АТО ­вони мають найбільші втра­ти солдат. Кілька десятків тих, кому вдалося вижити ­в пеклі, як, наприклад, Іло­­вайський котел, командува­­чі віддали під суд за дезер­тирство.
-Я знаю точно: у нашій армії – регулярній, добровольчій чи ­МВС – є непорозуміння. Ко­­мандири не можуть порозумі­­тися між собою. Нема взаємо­допомоги, однакової команди, ­однакової думки вони не зна­­ходять. Якщо волинські сол­дати звернуться до мене, я надам їм всіляку підтримку та допомогу, що в межах моїх депутатських повноважень.
-Чому в нас досі триває ­війна, на Вашу думку? Пе­ред виборами Президент обіцяв зупинити конфлікт за 2-3 години.
-Питати треба у нашого ­Президента, міністра оборо­ни. Вони мають знайти тих, хто винуватий в Іловайському ­котлі. Президент ще тоді на­­казав своїм службам провес­ти розслідування. Але щось воно дуже тихо, нічого не чути, як воно відбувається. Мабуть, є що приховувати. Або могла бути неправильна команда, або взагалі ніякої команди не ­було. Там щось є, що не хо­чуть висвітлювати. Нині ж ми маємо таку ситуацію, що її непросто погасити, бо задіяні російські сили. Їхня держава, ­як відомо, займає третє міс­­це в світі за рівнем озброєн­ня. Так що тяжко. Але була б у нас сучасна зброя, а не ті зламки, що зараз на фронті, ­ми могли б швидше те все пе­ремогти, переламати. Перша наша проблема – відсутність нормального командування, адекватного, єдиного в діях. ­Друга проблема – нема по­рядку в батальйонах. Через те маємо смерть бійців. Смерть ­через глупість і невміле ко­мандування.
-В Україні є закон «Про очищення влади». Кого б Ви люстрували першим?
­-Люстрація – хороший за­кон. Я б починав з тих, хто не ­потрапив у люстраційні спис­­ки, з вибраних шляхом голо­сування: голів сільських рад, ­потім районних і далі. Депу­татів міських, районних – всіх треба люструвати, у мене з ними кожного дня йде війна. «А нас вибрав народ, а ви не ­маєте права», – і вони по­чинають мені пхати палки в колеса, не дають повноцінно ­працювати, відмовляють у на­данні необхідних документів, ­не задовольняють депутат­­ських запитів. От скільки за­раз розбазарюється землі під прикриттям, що її надають ­учасникам АТО? Бійцям діс­­таються крихти від загаль­ної кількості призначених для ­цього наділів. Решта перехо­дить у володіння чиновників та членів їхніх сімей.
-Владу на місцях досі здійснюють старі кадри, ще ­комуністичної «школи». Ба­­гато з них, в минулому се­­кретарі райкомів, нині нази­ваються міськими головами, ­однак за політичним окра­сом тепер входять до блоку Петра Порошенка. Чи такий ­штат владців не дискреди­тує Петра Олексійовича як Президента європейської держави?
­-Ці старі пережитки совде­пії не можуть думати так, як ­цього зараз потребує суспіль­ство. А суспільство вимагає ­думок людини, що народже­на вільною, незалежною. У нас є світлі голови, прекрасна ­молодь, якої потребує краї­на, щоб розвиватися. А старі хай ідуть в черзі за ковбасою ­стояти, як у їхній далекій мо­­лодості. Хоча під їхнім керів­ництвом напевно скоро всі ми станемо в черги.
-На наступних виборах Ви ­будете балотуватися в де­путати?
-Якщо в нашій державі буде все гаразд, якщо вона розквітатиме, то навіщо туди? ­Зараз у нас багато зла. По­­ловина новоприйдешніх де­путатів – молоді, вони хочуть щось змінити. Надіюся, що ми зможемо.
***
Нещодавно минуло сто днів, ­як козак з Майдану став на­­родним обранцем від «Народ­­ного фронту». У вересні Ми­хайло Гаврилюк планує стати студентом, щоб потім, коли ­всеукраїнське добро перемо­же зло і влада нарешті почує простих людей, працювати вчителем трудового навчання або фізкультури. Якщо зможе до того часу відгукнутися на всі звернення про допомогу. Козак журиться: «А їх стільки, що, здається, Україна зараз в пеклі».
Кристина Павлюк, м.Київ

Напишіть відгук

Увійти за допомогою:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>