Хочете змінити своє життя в кращу сторону? Не гайте часу, кількість вакансій обмежена.

17523657_930951847008607_6403185692467942100_n- Ти, діду, поступай в артисти, – … пошепки порадив Антип.

Щукарь недовірливо покосився на сусіда, але, не помітивши захованої в його смоляній бороді посмішки, запитав:

- Це з якої ж ласки я туди полізу?

- Гроші будеш гребти лопатою – та не простою лопатою, а грабаркою! Справ-то там – на батіг та махнути! Забавляй людей веселими розповідями, бреши побільше, чуди подюже, ось вона і вся твоя работа, вона і не пильна, а грошова .

…Старий задумливо пожував беззубим ротом, помовчав, щось роздумуючи, потім запитав:

- А не чув ти випадком, скільки там все-таки платять, в артистів? Відрядно або як? Словом, яка там платня йде на особистість? Лопатою і копійки гребти можна, але мені вони зовсім ні до чого, хоча і копійка грошима вважається у скупої людини.

- Від витівки і від розв’язки платять: як будеш себе на народі тримати, – змовницьки прошепотів Антип.

- Чим ти розв’язанішим і жвавішим будеш, тим більше тобі платні припадає. Вони, брат, тільки й знають, що жеруть та п’ють, та по різних містах роз’їжджають. Легка у них жизня, пташина, можна сказати …

- А що, Антіпушка, доводилося тобі коли-небудь бачити цих самих артистів?

- Скільки хочеш. Коли на дійсній служив в місті Гродно, надивився на них вдосталь.

- Ну, і як вони?

- Звичайно.

- Ситі з себе?

- Як годовані борови!

Щукарь зітхнув:

- Значить, харч у них зиму і літо не переводиться?

- По зав’язку!

- А куди ж треба їхати, щоб до них прибитися?

- Не інакше в Ростов, ближче їх не водиться»

М.Шолохов. «Піднята цілина»

От хіба це життя, сидіти цілими днями в бусі, знищувати нервові клітини, які, як відомо, не відновлюються, а потім терпіти наругу на польській митниці. Про якусь же повагу і мови не може бути. А якщо раптом у вас є талант, то ви легко можете стати шанованою людиною. Квіти, оплески і повага прихильників. А сидячи в бусі, з повними трусами цигарок, ви можете розраховувати лише на увагу відповідних органів до своєї особи і ця увага нічого приємного вам не принесе.

Для того, аби стати артистом, особливих зусиль докладати не треба. По перше, треба вміти не показувати себе на сцені, а показувати свій талант. Глядачі і так вас побачать, але оцінювати будуть саме по таланту. І ще треба вміти не звертати увагу на зал. Для артиста, коли він виступає на сцені, залу не існує. Для нього існує лише сцена, він сам і його колеги.

А у вас талант є. Нацепити на себе зо п’ять блоків цигарок і розповідати польським митникам, що ви везете лише норму – це ж якраз талант артиста, бо артист також якби бреше на сцені, але робить це так, майстерно, що зриває овації залу.

Правда є одна проблема – публіка. Публіка тепер пішла не та. Тепер в залі публіка лузає насіння, хрустить чіпсами, вовтузиться всю виставу і ще й розмовляє по телефону. Але, так, як місто маленьке, всі один другого знають, то ця проблема легко вирішується. От  граєте ви роль юродивого в опері «Борис Годунов»:

-         Аааааа, аааааа, аааааа, обідили юродивого, відняли копієчку.

І тут раптом в залі роздається дзвінок мобільного і голос:

-        Я в театрі, говорити не можу, борщ в холодильнику, нагрій собі. І каструлю не забудь поставити назад.

В цьому випадку ви собі спокійним голосом говорите в зал:

-        Свєтка, закрий морду і не зривай виставу.

А потім продовжуєте грати і вже говорите до свого колеги в ролі царя:

-        Накажи їх зарізати, як зарізав ти маленького царевича.

Ваш колега  грозить ножем в зал «Ух я вас всіх, дивіться мені, негодяйки». Після цього публіка сидить в залі, як шовкова, а  ви собі спокійно граєте далі.

Крім того, дуже актуально постає питання – а що ви зробили благого для міста? Як відомо, для міста щось роблять лише чиновники і артисти. Всі інші, якщо щось і роблять, то лише шкоду. При чому чиновники роблять для міста з 8.00 до 17.00 кожен робочий день, крім обіду і вихідних. Якщо чиновником стати вам доля не дозволила, то йдіть в артисти, для міста ж мусово щось робити. Раніше ви могли не звертати на таке питання увагу, а тепер ці часи закінчуються. Розробляється Статут міста, в якому буде вказано в т.ч. наступне:

-        всі діти в школі, починаючи з першого класу, будуть зобов’язані писати твір на тему «Що я зробив за літо для міста»

-        всі, хто досяг 18-ти років, будуть зобов’язані подавати в міську раду «Декларацію про виконані роботи на благо міста» за кожен рік.

Якщо ж ви не подасте цю декларацію, або подасте з прочерками, то ваше фото буде розміщене на стенді «Ганьба нашого міста», який буде встановлено в скверику, біля міської ради. Воно вам треба?

А якщо ви стали артистом, то до вас ніяких питань не буде. К приміру, понесеться на вас з відкритим забралом якась тупа фейсбучна пі..а з чорним піднебінням «А що ти зробив для міста?» А ви їй у відповідь так гордо дістаєте з широких штанин свій серпастий, або молоткастий:

- На получи по мордасам. Я артист, я і так роблю все лише для міста.

Так що не гайте часу, артистом в наш час бути дуже вигідно. І почесно.

І саме головне, в Ростов не треба їхати, театр є у Володимирі.

Напишіть відгук

Увійти за допомогою:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>