Економіст, спортсмен і музикант Сергій Мацнєв читає книги, що відхиляють завісу у невідоме

DSC_0605Гітарист із Володимира не втомлюється працювати над собою і намагається якнайбільше дізнатися про кожну справу, за яку береться.
Сергій Мацнєв – учасник гурту «Spark», який сформувався близько року тому у нашому місті. Молоді люди, які люблять рок, а також якісну музику інших жанрів, вирішили об’єднатися, щоб разом дарувати свою творчість глядачам, а також розвивати музичну культуру у Володимирі.
- Із першої ж репетиції ми зрозуміли, що знаходимося на одній хвилі й, об’єднавшись, можемо створити щось цікаве, – розповідає Сергій Мацнєв. – У нашому колективі – два гітаристи: я і Юра Бурцан, барабанщик Влад Іщук, солістка Інна Бойко. Ми поки що виконуємо композиції інших виконавців, а також активно працюємо над створенням свого репертуару.
Уже відбулося майже два десятки виступів цього колективу. Чимало з них – у стінах культурно-мистецького центру під час різноманітних заходів, що там проводилися. Гурт виконував музичні композиції на презентаціях виставок, вечорі пам’яті Кузьми Скрябіна, Дні Матері, Дні пам’яті Небесної Сотні. Також «Spark» виступав на сцені у парку Слов’янському під час святкування Дня молоді. І навіть брав участь у «Битві талантів», щоправда, у неповному складі. Гурт часто проводить репетиції та створює свої пісні, які з часом представить публіці.
Щовечора Сергій знаходить час для музики. Він невпинно опановує теорію й удосконалює свою майстерність із гри на гітарі. Тим більше, що нещодавно він придбав новий інструмент. Взагалі, для хлопця цілком притаманно постійно працювати над собою, ставити нові цілі й досягати їх.

Навіщо до комп’ютера хлопець під’єднав два монітори?

Сергій за освітою – економіст. Закінчив Інститут економіки і менеджменту Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки.
- Мені подобалося вивчати історію, ІТ-технології, – розповідає Сергій. – Але коли я визначався з майбутньою професією, мій тато, який на той момент очолював місцеву спілку промисловців і підприємців, зумів гарно пояснити мені, чому варто вивчати економіку підприємництва. Я погодився, що такі знання будуть корисними мені, адже у нас невеликий сімейний бізнес.
Під час навчання в університеті Сергій також із цікавістю опановував соціологію та психологію. Каже, що йому подобається пізнавати мислення, почуття та поведінку людей.
Раніше деякий час Сергій був підприємцем, а зараз у вільний час він допомагає мамі, яка є власницею магазину будівельних матеріалів, де сама й торгує.
- Коли маю змогу, намагаюсь допомогти мамі у магазині. Часом, це результативно, а інколи виходить, що я лише відволікаю покупців. Взагалі, відволікати людей – це ще одна моя професія, – жартує хлопець. – Річ у тім, що я можу довго і багато про щось розповідати, адже стараюся детально розібратися у всіх справах, за які беруся. Крім того, намагаюся постійно вивчати щось нове. У мене давним-давно до комп’ютера під’єднано два монітори. Навіть коли я граю, приміром, якусь гру, чи гортаю стрічку новин у соцмережах, паралельно вмикаю науково-популярну передачу чи документальний фільм. Я знаходжусь у постійному пізнанні навколишнього світу. Потрапивши в якусь невідому мені ситуацію, я можу швидко зорієнтуватися і згадати необхідну мені інформацію. Це, наприклад, як вивести вмикач в іншому місці чи підказати, як правильно нарубати дров. Хоч це ті заняття, якими я раніше не займався. Просто спостерігав, чув чи бачив. А про будматеріали я можу розказати багато корисної інформації, дати цінну пораду, адже маю не лише теоретичні, а й практичні знання.

У клубі гітаристів збиралися пенсіонери і студент Сергій

мацнєвЗнайомство Сергія з музикою відбулося ще в дитинстві. Його тато грав на гітарі, й хлопець, ще будучи школярем, теж вирішив навчатися грі на цьому інструменті у музичній школі.
- Як поїхав на навчання у Луцьк, я мав за плечима знання з академічної гри на гітарі. Доволі слабкі на той момент. Я за нотами відтворював чужі твори. Кілька уроків я взяв у талановитих луцьких музикантів, які допомогли мені заграти мелодію, що мене цікавила. Згодом я купив собі інструмент і «притулився» до одного гітарного клубу. Це трапилося досить випадково. Налаштовувати гітару я заніс до майстра, а той запросив мене прийти й пограти з ним та його компанією. Коли я прийшов туди, то побачив, що в цьому клубі зібралися музиканти, яким понад 60 років. Та це мене не відштовхнуло, і я близько пів року тричі на тиждень грав з ними. Ми експериментували, поєднували різні стилі музики, імпровізували, виготовляючи музичний «джем» (коли кожен грає, як відчуває й фантазує). Ми це робили у рок-стилі. Кожна композиція круто виходила, але зіграти її вдавалося лише раз – більше таке не повторити. У мене відкрилося «нове дихання», якщо можна це сказати стосовно музики. Я вчився у досвідчених музикантів, дивився, як вони пальці ставлять, як і де приглушують звучання нот. Але я не розбирався, як саме вони грають кожну ноту. Вибір нот – це, як вибір слів у творі. Щоб висловити думку, треба з правильною послідовністю підібрати ноти. Я це зрозумів не так давно, близько року тому.
Сергій кілька разів грав рок з талановитою молоддю, яка відвідувала громадську організацію «Ми+».
- Там я «розсмакував» ритм-гітару. Це «вузький» інструмент, але якщо правильно підібрати ноти, можна душу дати кожному музичному творові, – каже хлопець.
Повернувшись після закінчення університету у рідне місто, Сергій разом з місцевими музикантами Володимиром Верком, Юрієм Зайцем, Андрієм Лебігою створили свій гурт.
- Це був мій перший досвід гри в музичному колективі, де я був його частиною. Я грав на ритм-гітарі, що мені дуже подобалося. Впродовж восьми місяців ми проводили репетиції, але виступів не було, – розповідає Сергій. – Гурт розпався, але грати я не припинив – робив це постійно вечорами вдома. І на той момент більше зосередився на спорті.

«Я сповз із велосипеда, думав, буду землю цілувати»

Спортом Сергій займався ще навчаючись у школі. Грав у баскетбол. Разом з командою брав участь у змаганнях. В університеті у баскетбол грав час від часу на різноманітних спортивних майданчиках. Крім цього, любив «залізо потягати».
- Я люблю спорт. Це мені передалося від батьків, – розповідає Сергій. – Якось я прокинувся ранесенько, десь о пів на шосту. Думаю, маю вільні дві години до роботи – вийду на пробіжку. Подолав 3 кілометри, повернувся додому. Захеканий. Ой, думаю, напевно не моє. І я зробив так, як робить багато початківців, – зупинився на цьому. Саме в цей час зібралася володимирська команда велосипедистів, куди входили й мої друзі. Вони запропонували приєднатися до них. Я на все життя запам’ятаю ті 20 кілометрів, які я з ними проїхав. Зараз для мене це, як пішки пройти із Зимнівської вулиці до центру міста, хоч на великі дистанції уже не їжджу (цього року довше, ніж 30 кілометрів не долав). На той момент, я сповз із велосипеда, думав, буду землю цілувати. Наступного дня у мене була неймовірна крепатура усього тіла. Зателефонував друг, каже: «Поїхали знову». Я відповів: а чом би й ні? І проїхали ми тоді 20 кілометрів у тому ж темпі, що й раніше. Коли я повернувся додому, зрозумів, що це не надто й важко було. За 3 місяці ми подолали відстань у 50 кілометрів. У мене був досвід, коли проїжджав навіть 100 кілометрів на велосипеді. Після “Велопробігу у вишиванках”, який відбувся 24 серпня, Сергій з друзями проїхали ще 50 кілометрів.

Поїхав у Полтаву на півмарафон і проспав його

Якось друг Сергія запропонував йому здійснити пробіжку на стадіоні. Хлопець погодився, адже долаючи значні дистанції на велосипеді, очікував, що проблем із бігом не виникне.
- Пробігши одне коло, я впав на траву й мало не задихався. Корчило ноги, горіли стопи, – пригадує Сергій. – Мене це зачепило. Невже я не можу пробігти? Це ж не важко – зробити зусилля над собою! Наступного дня я пробіг уже три кола.
Щоб покращити свій результат, Сергій детально почав вивчати фізіологію людини. Дивився відео, де докладно розповідали, як правильно бігати з відповідями на усі питання. Він став активно займатися бігом. Просто для покращення здоров’я. Тренувався через день протягом пів року. Якось вирішив взяти участь у півмарафоні, який проводився у Полтаві.
- Поїхав туди заздалегідь. І хоча раніше максимально я долав дистанцію 15 кілометрів, все ж вірив, що зможу пробігти й більше. Не задля перемоги, а для самоствердження. Протягом місяця я готувався до забігу. 21 кілометр пробігав тричі. А в той день, коли відбувався півмарафон, я прокинувся на три години пізніше, ніж він почався. Я був настільки змучений, що проспав.
Протягом тривалого часу Сергій продовжував займатися бігом, адже вважає, що спортивне тіло дає ясність розуму. Людина, яка пробігає 10 кілометрів, наступного ранку встає і через «не можу» виконує необхідну роботу, що насправді не є важкою й не потребує чогось надмірного.
Сергій – цікава й неординарна особистість. Серед його захоплень – пізнання даних про космос.
- Я космонавтом стати б не хотів, але мене манить інформація про космос, – каже Сергій. – Я завжди з задоволенням дивлюся різноманітні передачі на цю тему, а ще читаю книги, що відхиляють завісу у невідоме. Мені також дуже подобається фантастика як жанр літератури. «Гарі Поттера» я перечитав напевно сім разів.
Хлопець був одним із організаторів фестивалю «Княжий», відповідав за денну сцену. Сергій переконаний, що молодь є рушійною силою у суспільстві. Вона повинна бути свідомою, активною та цілеспрямованою.
Валентина Тиненська, м.Володимир-Волинський

Напишіть відгук

Увійти за допомогою:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>