Дні села: звіт художньої самодіяльності чи змістовне дозвілля селян?

------------9-800x600Популярні нині Дні села, які проводяться на Волині щороку, викликають схвальні відгуки людей. Проте мають члени громад і своє бачення свята.
Уже третій рік поспіль у населених пунктах ОТГ проводяться Дні села. Нова традиція з самого початку викликала неоднозначні відгуки. По-перше, ініціатива проведення свят належала «верхам», на бажання людей не особливо зважали. Працівники місцевих осередків культури просто отримали зобов’язання провести свято. По-друге, в розпалі були військові дії на сході держави. Люди ще не отямилися від усвідомлення того, що в країні війна, від страшних втрат. Та все ж свята відбулися, і, поклавши руку на серце, скажемо, що вдалися. Люди в основному були задоволені, отримали хороші враження. Але чогось все-таки не вистачало…
Селяни – народ не говіркий, власну думку висловлюють обережно, наче бояться сказати щось зайве, за чим опісля доведеться жалкувати. Тому, зважаючи на бажання людей, з якими обговорювала тему проведення Днів села, не називатиму їхніх імен та не публікуватиму фото. Ось деякі думки:
-Як на мене, то День села – чудове свято. В ньому задіяна сільська художня самодіяльність. Великої шани заслуговують ті люди, які за рахунок вільного часу відвідують репетиції, а потім дарують односельцям приємні хвилини насолоди українською піснею. Правда, хотілося б, щоб організатори свята більше відкривали сторінок з історії села, запрошували до виступу людей, які творили цю історію, земляків, що живуть в інших областях і завітали на свято. (Пані Надія, с.Житані)
-Безперечно, Дні села необхідні. Сьогодні село і так живе нудно, обмежено. Буває, що люди, які мешкають на одній вулиці, тижнями не бачать одне одного, а тут є можливість погомоніти, обговорити новини. Концерти художньої самодіяльності інколи тривалі, й хотілося б, щоб репертуар був більш різноманітним. (Пані Лариса, с.Селець)
-Я б узагалі концерти відмінив. Це свято села, а не звіт художньої самодіяльності. Поки вони все переспівають, сонце сідає і люди по хатах розходяться. Залишається лише молодь на дискотеку. А де ж конкурси, інші цікаві розваги для дорослих? (Пан Анатолій, с.Володимирівка)
-Я вважаю, що Дні села повинні проходити у вигляді розваг. Потрібно придумати цікаве дійство, в якому будуть задіяні всі присутні. Скажу чесно, що мені всі ці сценарії, які села дублюють одне в одного, дуже нагадують завуальовану радянщину. А кожне село самобутнє і має свою як історичну, так і культурну родзинку. (Пані Ольга, с.Острівок)
-А чи не можна обійтися без тих подарунків на День села? Свято для всіх, і люди всі однакові. Навіщо когось виділяти? Як кому вдається, так той і живе. (Пан Василь, с.Зимне)
Думок багато, та в основному всі ґрунтуються на одному: Дні села потрібні, але повинні бути оригінальними, самобутніми й охоплювати увагою усіх присутніх людей.
Цікавою виявилася думка пані Оксани з міста Устилуга:
-Я теж вважаю, що люди на святі села не повинні бути пасивними глядачами, а активно брати участь у дійстві. А над цим потрібно потрудитися. Я – людина покоління, яке зростало при радянській владі, і досі ностальгую за передачею «Від усієї душі», яку вела Валентина Леонтьєва. Хіба не можна такі елементи використовувати на День села? Наприклад, є батьки, чий син служить на сході. Чому б не домовитися з командуванням, щоб воїна відпустили на День села, і зробити батькам несподіваний подарунок? Але для такого сценарію потрібні ведучі, які зможуть торкнутися душ людей, а не просто читати з аркуша програму.
Довелося почути й думку про те, що проведення Дня села щороку є недоцільним і досить швидко люди втратять до свята інтерес. Можна проводити свято раз на п’ять років. Підросте нове покоління і внесе у святкування свої корективи.
Без сумніву, всі висловлені думки є слушними і їх повинні взяти до уваги організатори свята. Та все ж від себе хочеться додати: як би не старалися організатори, День села не зовсім вдасться, якщо мешканці сіл виявлять пасивність. На жаль, надто міцно вкоренилася в нашій свідомості думка про те, що є той, хто за це відповідає, і цей хтось має все для нас зробити. А хіба ми самі не вміємо співати, танцювати, жартувати? Пригадаймо, як наші прадіди і прабабусі без завклубів на околиці села проводили вечорниці… І весело їм було. І нудьга розбігалася геть від пісень та жартів. Отож наше дозвілля все ж таки залежить від кожного з нас, від нашого бажання цікаво провести час, а художня самодіяльність і працівники місцевої культури нам обов’язково допоможуть.
Провела дослідження Алла Фісенко

Напишіть відгук

Увійти за допомогою:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>