«Держава, даючи громадам гроші на розвиток, робить усе для того, щоб вони не могли їх використати»

фото 1 др ПоромоваВисловлює свою думку голова Поромівської сільради Євгеній Недищук, який вважає, що процес децентралізації був би значно успішнішим, якби на території Іваничівщини створилося не кілька об’єднаних громад, а лише дві – Нововолинська та Іваничівська.
Минув рік, як дві сільські ради Іваничівського району – Бужанківська і Поромівська – об’єдналися в одну громаду. За цей час тут реалізовано чимало проектів: ще до початку навчання капітально відремонтовано їдальню у школі й проведено вуличне освітлення в селі Бужанка, перекрито дах школи в селі Лежниця, закуплено комп’ютерний клас у Поромівську школу, де заміна покрівлі вже теж на стадії завершення. Готова також проектно-кошторисна документація на проведення вуличного освітлення в Поромові, яке планують зробити ще до кінця нинішнього року. Ще один комп’ютерний клас найближчим часом планується закупити і для Бужанківської школи. Власні доходи на 3286 осіб населення станом на 29 листопада тут становили 10694,5тис.грн., касові видатки на 1–е грудня – 622,2тис.грн., базова реверсна дотація з держбюджету – 2308 тисяч. Усе це дозволило громаді увійти в десятку кращих в Україні. Та найбільшим своїм досягненням Євгеній Микитович вважає відкриття другої групи на 25 дітей у поромівському дитсадку.
фото 2 до Поромова-Зробити це в наш час досить непросто навіть у місті. Та завдяки сприянню і допомозі батьків ми зуміли відремонтувати приміщення при школі й закупити деяке обладнання. Ще 36 тисяч на меблі нам зараз дає фонд Ігоря Гузя «Прибужжя» (вклад громади – 1 відсоток, тобто 360грн.), – розповідає голова сільради. – Ми також змогли дати премію учням, які отримали перемогу в районному конкурсі ім. Петра Яцика, та зробити ремонт у приміщенні сільради (частину грошей на ремонт і на премію дітям голова виплатив із своїх заощаджень – авт.). Торік до нас також виявили бажання приєднатися всі села Морозовичівської та Старолішнянської сільрад. І ми, і вони прийняли на сесіях відповідні рішення, область нам їх погодила. Тож 13-го серпня, вклавшись у потрібний термін (15-е серпня), ми направили документи на затвердження в Київ і стали чекати рішення Кабміну про перевибори. Та звідти нам повідомили, що провести довибори буде можливо лише наступного року. Називались якісь там причини. Але я вважаю, що уряд не зацікавлений у тому, щоб це об’єднання відбулося. Чому? Побачивши заплановані нами доходи від власних надходжень, там чомусь уже наперед вирішили, що ми дуже багаті, тому частину коштів нам треба повернути державі. Я кажу: «Давайте дочекаємося, поки ми станемо багаті, а тоді вже вилучатимете. І хто знає, можливо, це буде не 2 мільйони, а 5». Але така позиція Київ не влаштовує. Держчиновникам байдуже до того, що ми, наприклад, планували отримати за рік енну суму податку на землю від шахти «Бужанська», але так її й не отримали через борги держави перед підприємством. Починаючи від початку року, від нас щомісяця вилучали до держбюджету по 200тис.грн. Ситуація була б дещо іншою, якби громада стала ще більшою. В цьому випадку оці 2 мільйони 308 тисяч розбилися б на кількість населення, і тоді у нас не можна було б вилучити таку суму. Думаю, в Кабміні такий варіант теж прорахували, і це, мабуть, стало однією з причин відмови на перевибори. На розвиток інфраструктури цьогоріч нам виділили держсубвенцію, з якої 1495 тисяч ми планували використати на водогін у Поромові (був проведений тендер, який виграли три особи), та більше 360 тисяч – ще на три проекти: на другу частину вуличного освітлення в Бужанці, гідродинамічне очищення свердловини на вулиці Сонячній у Поромові та закупівлю комп’ютерного обладнання. Але держава поставила нас у такі умови, що частину цих коштів можна й не встигнути освоїти, оскільки зазвичай реальні гроші надходять практично в кінці року. Порушувати закон і брати на себе відповідальність, якщо щось піде не так, я не хочу. Тож нехай ці кошти краще пропадуть, ніж я потім маю сідати через них у в’язницю. На мою думку, якщо держава дає громадам кошти, вона повинна дати їм можливість їх використати, а вже потім вимагати звіт за кожну витрачену копійку. Оце був би держаний підхід. А не навпаки, коли держава, даючи громадам гроші на розвиток, робить усе для того, аби вони не могли їх використати, щоб потім забрати. То про який тут розвиток може йти мова, коли однією рукою тобі дають гроші, а другою забирають? – обурюється мій співрозмовник. – Ми – самодостатня громада, і могли б заробити на себе самі, обійшовшись без допомоги держави, аби вона лиш не заважала. У нас є на рахунку 700 тисяч із власних доходів, які ми планували витратити на будівництво дороги від Поромова до першої шахти. Знайшли підрядників, які погодилися виконати ці роботи власною технікою і значно дешевше, ніж усі тутешні фірми. Ще 50 відсотків на це нам мали дати з держбюджету, але їх ми так і не отримали. До того ж розпочинати зараз робити дороги – це просто викидати гроші на вітер. Тому вирішили на ці кошти придбати трактор, оскільки наступного року плануємо організувати власне комунальне господарство. Хочемо також збудувати в Поромові крохмальний завод. Це дуже вигідний проект економічно, оскільки крохмаль використовується в багатьох галузях промисловості, а сировини у нас більш ніж достатньо. Звернувшись на вінницький завод, ми запропонували їм відкрити у нас філію. Це майже вполовину дешевше, ніж якщо б ми будували його самі, і обійшлося б нам приблизно у 300 тисяч доларів. Є поблизу й відповідний майданчик – колишні тваринницькі ферми, де прокладені всі комунікації, підстанція, все заасфальтовано. Та проблема в тому, що цей майданчик, згідно з Генпланом забудови, знаходиться поза межами села, хоч розташований на території громади. Закон, який мав би врегулювати це питання, народні обранці успішно провалили і вже навряд чи приймуть, бо державі це невигідно. Тому це питання у ВР і ставиться наприкінці порядку денного, коли більшість нардепів у залі відсутня. Тож завтра знайдеться хтось, хто, отримавши дозвіл в області, викупить ці ферми, і я не матиму на нього жодного впливу. Ще не все втрачено і щодо проекту будівництва теплоелектростанції поблизу шахти №10, в який англійські інвестори мали намір вкласти 500 мільйонів євро. Нещодавно я мав розмову з англійцями. І вони готові інвестувати гроші в цей проект, якщо їм дадуть копальню в оренду. Але це не потрібно нашим можновладцям, оскільки довгобуд майже три десятиліття служить бездонною ямою для відмивання державних грошей.
Валентина Савчук, с. Поромів, Іваничівський район

Напишіть відгук

Увійти за допомогою:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>