Сто днів після призначення, і перший заступник голови Володимир-Волинської районної державної адміністрації Сергій Луцюк має про що розповісти громадськості. Три місяці тому він кардинально змінив професію: економіст за освітою, керівник молокозаводів Володимира-Волинського та Ковеля, Сергій Іванович став чиновником у РДА. Враженнями, досягненнями і планами на майбутнє він ділиться з читачами, але розмова починається з питання про володимирський молокозавод.
-Сергію Івановичу, чому зупинилося досить потужне виробництво молочної продукції і чи можна було цього уникнути?
-Наразі місцевий молокозавод з відкритого акціонерного товариства став приватним підприємством. Люди, які володіли акціями, їх продали, і акції зараз зосереджені в руках одного власника. Коментувати дії нового керівництва я не хочу, зауважу лише, що за час мого керування вдавалося переконувати власників молочного бізнесу у значному людському і технічному потенціалі підприємства, у здатності виробляти ним якісну та конкурентноздатну продукцію. Чи можна було б запобігти зупиненню виробництва? На сьогодні є чимало підприємств в області та за межами, що із порівняно меншою потужністю успішно працюють: Рожищенський, Ратнівський молокозаводи. Невеличкі підприємства вистояли труднощі, переробляють близько 30 тонн молока на рік та прекрасно почуваються на ринку молочної продукції.
-Ви залишилися керівником, але змінили професійну діяльність. Які враження?
-Вчуся щодня. Вважаю це кроком вгору кар’єрними сходами, але вітати себе з досягненням рано – багато труднощів, долати які потрібно, і тим самим доводити собі та колегам, що знаходишся на своєму місці. Втім, труднощі додають перемозі особливого смаку. Крім того, маю тепер більшу сферу діяльності, адже пильную багато галузей сільського життя, а це цікаво.
-Коли ви познайомилися ближче з новою діяльністю, які проблеми у районі вразили найбільше?
-Повна відсутність будівництва. Ця галузь взагалі не розвивається кілька останніх років. Решта – традиційні, напевно, для всіх українських регіонів: потреба нових водогонів у селі, погане транспортне сполучення, незавершена газифікація, нікудишній стан доріг.
-А що встигли за сто днів, маєте досягнення?
-Незабаром у Ласкові люди матимуть якісну воду, підрядна організація ліквідовує останні недоліки перед експлуатацією водогону, такий скоро запрацює і у Бубнові. Здали газопроводи до Красностава, Хотячева, до кінця жовтня завершимо до Дарницького. У Вербі на вулиці Набережній викладено вісімсот метрів білощебеневої дороги, таку ж висипимо у Стенжаричах. Без проблем у районі почався опалювальний сезон. І нарешті за багато років ми почали відновлювати вуличне освітлення у селах. За останні три місяці встановили 42 ліхтарі, над цим працюємо далі – скоро освітленими стануть вулиці Перемоги та Лесі Українки у Льотничому, Ковельська та Шкільна – у Вербі. Це досягнення вважаю одним із найважливіших, адже від нічного освітлення залежить безпека жителів села.
-Мусять бути й мінуси в роботі. Розповісте?
-Пасажирські перевезення. Люди нарікають на постійні зриви рейсів, досі маємо проблему з однією із підприємців. З іншими проведено роботу, тепер вони забезпечують постійні перевезення. Досі невирішеним питанням залишається компенсація перевізникам за проїзд пасажирів пільгових категорій.
-І насамкінець, які у вас плани на майбутнє?
-Основне завдання – сприятливий клімат для інвесторів. Уже маємо домовленості з підприємством «ВВ-Агро», будемо залучати його до обробітку облогуючих земель. Плануємо поповнити бюджет за рахунок використання водних об’єктів, думаємо над рекреаційною привабливістю району. Одним словом, план на майбутнє один – працювати.
