Учасник конкурсу №7

Талант сім’ї Трілів – любити життя

0-02-04-67bc267a93129bb850acf0c2d2be040d3944f5ec34d336d5d079dac59d931a25_fullНайбільше багатство подружньої пари – їхнє кохання і діти. А розпочиналося все дуже непросто. Це зараз Микола та Лариса мають упорядковане добротне житло, хороших дітей, улюблене заняття. Але щоб цього досягти, довелося пройти через труднощі та спокуси, людське нерозуміння і життєві перепони.
Молодий сільський хлопець Микола Тріль, амбіційний та бешкетливий, з юних років мріяв стати військовим. Збулося. Через деякий час став прапорщиком і продовжив службу в місті Гота, що на території Німеччини. Так сталося, що закохався у ще зовсім юну школярку Ларису, доньку свого співслужбовця. Потім була відпустка, і молоді разом приїхали в рідне село Миколи, де обвінчалися в місцевому храмі. А документально узаконили свої стосунки лише після повноліття дівчини. Справжня сім’я утворилася, коли приїхали на Житомирщину, звідки родом господиня дому. Згодом перебралися в Жовтневе. Микола служив, а Лариса продовжувала навчання в Оваднівському профтехучилищі. Випускні іспити складала вже з маленькою донечкою Настею. У 1992-му році отримали двокімнатну квартиру у військовому містечку села Жовтневе. Там народилося ще двійко хлопчиків і дівчинка. Потім як багатодітна родина отримали дозвіл на розширення житла. Таким чином із своєї та суміжної квартири вони зробили чотирикімнатну, де зараз і мешкають. Трілі не одержимі накопиченням дорогих речей і вишуканих меблів. Вони просто живуть, люблять. Люблять своє село, землю, тварин. А їх у родини чималенько: три корови, свині, птиця, п’ятеро собак і котик, який, за словами Миколи Анатолійовича, нещодавно прибився до цієї привітної оселі. А ще – улюблениця господаря, красуня-шиншила Белла.
-Найбільше я люблю поратися в садку, – розповідає пан Микола. – Вирощую різноманітні сорти груш, яблук, слив. Сам доглядаю і плекаю молоді дерева. Щовесни висаджую на грядку гладіолуси – свої улюблені квіти.
Лариса Григорівна – справжня берегиня сімейного вогнища, бо ж непросто і за господарством доглянути, і хатню роботу виконати, і при цьому бути привітною, усміхненою, напрочуд активною.
0-02-05-49ba5c4a97a67c1a7b363a15742353d3b4b7bfd5362412d833cb817bd0c975d2_fullСпілкуючись з подружжям Трілів, розумієш, що вони не могли погано виховати дітей. Їхня двадцятип’ятилітня Настя працює в громадській приймальні народного депутата Ігоря Гузя у Володимирі-Волинському. А так як дівчина закінчила виш зі спортивною спеціалізацєю, то не має наміру забувати своє улюблене заняття. Доказом цього є нещодавно зайняте І місце з плавання в районній спартакіаді, де Настя представляла Оваднівську сільську раду. А ще в щойно утвореній об’єднаній громаді Анастасії запропонували, щоб вона допомогла зі створенням фітнес-клубу і приміряла на себе роль тренера.
Син Павло в дитинстві отримав травму, пошкодивши руку. Нині він студент-четвертокурсник Східноєвропейського університету. Хлопець – професійний спортсмен, член резерву національної параолімпійської збірної із зимових видів спорту, учасник та призер багатьох турнірів. На одних із змагань Павлову завзятість і можливості помітив один із тренерів національної параолімпійської збірної Валерій Казаков. У нагородному трофеї спортсмена є багато грамот, дипломів та подяк за підписом саме цього тренера і адміністратора. Він посприяв тому, щоб хлопця зарахували до резерву національної параолімпійської збірної.
Світла, життєрадісна Даша – випускниця Оваднівської загальноосвітньої школи. Любить музику. Щоправда, ще не визначилася, ким хоче бути після закінчення одинадцятирічки.
Найменший Ілля навчається на першому курсі Володимир-Волинського ВПУ, здобуваючи професію електромонтера.
-Ми ніколи на дітей не тиснемо, – каже Микола Анатолійович, – не вказуємо їм, куди йти вчитися або чим займатися по життю. Вони самі повинні обирати. Головне – довіряти дітям і любити їх.
-А ще треба говорити з дітьми, вміти їх вислухати, вміти насварити, підтримати і захистити, – додає Лариса Григорівна. – Ми всі разом дивимося телевізор, обговорюємо передачі, фільми. Спілкуємося не лише зі своїми дітьми, а й з їхніми друзями. Таким чином утворюється атмосфера довіри та доброзичливості.
І справді, по пораду і просто по душевне тепло до оселі Трілів ідуть і молоді, і старші. Вони для всіх знаходять слова, не шкодуючи свого часу та енергії. У цьому їхній найбільший талант.
Подружжя не обмежується домашніми стінами. Їм болить душа за країну, за своє село, порядок у ньому та благоустрій. Завдяки їхньому клопотанню у Жовтневому відновлено функціонування відділення зв’язку, розпочато роботи з проведення Інтернету та організовано багато заходів з упорядкування території села.
Микола Анатолійович нині працює керівником комунального господарства Оваднівської сільської ради, Лариса Григорівна – техпрацівницею. Сумлінно та добросовісно виконують свою роботу. А в неділю поспішають на зібрання у Церкву євангелівських християн-баптистів, щоб подякувати Богу за кожен прожитий день.
Марія Нагурнік, село Сусваль, Володимир-Волинський район

Проголосувало : 0 Голосувати

Напишіть відгук

Увійти за допомогою:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>