Учасник конкурсу №6

«Найбільше щастя і багатство людини – її діти і внуки, а ще – пошана до спадку, який залишають нам предки»

IMGP7460Каже 84-річна берегиня великого роду Кузьмів-Смалів із Благодатного, колишня вчителька англійської мови Раїса Кузьма, чия оселя славиться квітами і вишитими рушниками, якими можна було б вистелити шлях із Волині до Києва.
Коли дивишся в очі цієї жінки, бачиш у них віковічну жіночу мудрість і той живий незгасаючий вогник, який дозволяє людині поважного віку виглядати набагато молодшою за свої роки. Раїса Миколаївна, на прохання внучки, і досі вишиває для її друзів рушник «на щастя, на долю». Народилася вона в селі Завидів, що на Іваничівщині, і була найстаршою із трьох дітей. Мала ще двох менших братів, яких уже немає в живих. Провчившись чотири роки в сільській початковій школі, дівчина сьомий клас закінчувала в Підбереззі, а десятий – в Іваничах. Вчилася дуже добре, тож, отримавши атестат про середню освіту, з першого разу вступила до тодішнього Львівського вчительського інституту іноземних мов. Отримавши диплом, молода вчителька англійської мови за комсомольською путівкою поїхала на роботу в далекий узбецький кишлак, який знаходився на самісінькому кордоні з Афганістаном.
DSCN4614-Тамтешній клімат виявився для мене дуже згубним. Уже в перший рік роботи я захворіла на малярію, наступного року – на черевний тиф. Тому через два роки, повернувшись на роботу з відпустки, яку провела з рідними, стала просити відкріплення. Керівництво школи, хоч і не дуже охоче, пішло мені назустріч, звільнивши «за сімейними обставинами». Приїхавши на батьківщину і трохи відпочивши з дороги, повезла документи в Іваничі, де отримала направлення на роботу в Маневицький район. Оскільки до початку навчання ще був час, я ознайомилась там за два тижні зі школою і поїхала додому. Тут сестра майбутнього чоловіка й засватала мене за свого брата Андрія Смаля, з яким ми через день одружилися. Жити стали разом із його батьками в Завидові. Через рік у нас народився первісток, якого назвали Валерієм. Не знайшовши після декрету роботи у своєму районі, я кілька років сиділа вдома. Потім отримала направлення в Заболотцівську школу, де на час декретної відпустки заміняла вчительку англійської мови. Тоді в нас з Андрієм уже був і менший син Миколка, якому виповнилося лише шість місяців. Тож, завізши малого в дитсадок, де були ясла, я не раз і в сніг, і в дощ пішки добиралася на роботу. До обіду навчала дітей у Заболотцях, після обіду мала години ще в одній школі, потім – у вечірній. Попередньо домовившись із нянечками, щоб потримали сина довше, після роботи поспішала додому, аби протопити грубку. І лише тоді, забравши малого, готувала вечерю, прибирала в хаті, поралася по господарству і допомагала старшому синові з уроками. Не знаю, як я тоді все встигала. Через кілька років колишній завідувач райвідділу освіти Лєйкін перевів мене в селище Жовтневе, де я пропрацювала до пенсії. Чоловік мій Андрій був шахтарем. Прожили ми з ним разом 40 років. Він був у мене майстром на всі руки. Не було такої роботи, з якою б не впорався. Оцей будинок, де ми зараз живемо з меншим сином та невісткою, ми з ним збудували практично самі. Лише всередині стіни нам штукатурили знайомі майстри, які тоді будували наше селище. Жили ми з Андрієм дружно і весело. Звісно, інколи, як і в кожній сім’ї, виникали дрібні сварки, але ми швидко мирилися. Ні я, ні чоловік не вміли довго сердитися. А роки йшли, діти підросли, закінчили школу, відслужили в армії, а потім кожен знайшов собі достойну пару. І я незчулася, як стала бабусею, а згодом і прабабусею. Маю четверо онуків і шестеро правнуків. І це найбільше моє багатство. Микола працює у водоканалі, його дружина Валентина – соцпрацівник: обслуговує одиноких людей похилого віку. А ще вона дуже хороша господиня, смачно готує і просто закохана у квіти, які вирощує і в кімнатах, і в саду. У них дві доньки – Марійка і Людмила. Обоє вже заміжні і мають дітей: Марійка з Михайлом – сина Андрійка, якому 4,5 роки, а Люда виховує дворічну донечку Марічку. Чоловік її Володимир працював на шахті, а коли почалася війна, підписав контракт і воює на сході. Старший син Валерій спочатку ремонтував двигуни у Нововолинському АТП, а після скорочення знайшов роботу у фермера в селі Бужанка, де й мешкає з сім’єю. Його дружина Тетяна довгий час працювала в ательє, тепер трудиться на шахті «Бужанська». Їхні доньки Тетяна й Наталія теж заміжні. В обох по двоє діток: Владислав і Наталочка – в Тетяни та Олександр і Вікторія – в Наташі. Три роки тому Андрій, з яким після одруження синів ми залишилися у Завидові удвох, захворів на рак і помер. Жити мені самій в селі, де немає ні газу, ні інших нормальних умов, було важко, тож Валя запропонувала перебратися до них. Уже декілька років живемо втрьох, обидві онучки мешкають окремо.
DSCN4611Нещодавно Марійка, яка після закінчення Луцького училища культури і мистецтв та Рівненського гуманітарного держуніверситету займається з юними талантами в Палаці культури у Нововолинську, влаштувала в міському історичному музеї виставку моїх вишитих робіт, а також склала і написала наш родовід. Вишивати я почала ще в Узбекистані. Повернувшись з роботи і швиденько впоравшись із нехитрими домашніми справами, сідала та мережила полотно хрестиком. Вишивала картини, подушечки, хоругви для храмів, ікони, серветки. Зараз лише портретів Шевченка вишила сім, а рушниками, якщо їх зібрати докупи, можна було б вистелити шлях від нашої хати до Києва. Багато своїх робіт дарувала музеям, школам, друзям, колегам і знайомим. Вишивання стало хобі і для двох моїх онучок Тані та Люди. Ще одне моє захоплення – пироги, які я раніше пекла майже щосуботи. Також ми всі дуже любимо поспівати українських народних пісень, особливо коли на свято за столом традиційно збирається вся наша велика родина Кузьмів-Смалів: діти, онуки, правнуки, племінники та племінниці зі своїми сім’ями. Любо послухати, коли в дорослі голоси вплітаються тоненькі дитячі, – посміхається берегиня роду Раїса Миколаївна.
Валентина Савчук, смт. Благодатне

Проголосувало : 0 Голосувати

Напишіть відгук

Увійти за допомогою:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>