Учасник конкурсу №3

«Щастя – це коли на землі є дім, де тебе завжди чекають і куди хочеться повертатися»

OLYMPUS DIGITAL CAMERAЗапевняє Василь Тельменко – мешканець села Дігтів, який за 25 років зумів добитися значних успіхів не лише у фермерській справі, а й створити справжній рай для своєї родини.
Обійстя у родини Тельменків і справді чи не найкраще в селі: великий ошатний з червоної цегли будинок, такі ж літня кухня та господарські споруди, викладене плиткою подвір’я, побілений кам’яний фігурний паркан. Кімнати в домі гарно вмебльовані, просторі та затишні, підлога на веранді з підігрівом, підвіконня заставлені кімнатними рослинами – це захоплення берегині сім’ї. Відразу видно, що тут проживають хороші та дбайливі господарі, які вміють створити для себе комфорт і затишок.
Народився Василь Васильович у селі Ласків Володимир-Волинського району. В сім’ї Тельменків він – найменший із трьох дітей. Крім нього, в батьків є ще значно старші син та донька. Мама хлопця, Марія Федорівна, яка минулого року відсвяткувала свій 90-літній ювілей, усе життя пропрацювала вчителем математики в сільській школі. Тато Василь, на честь якого і названий молодший син, повернувшись із фронту застудженим, через стан здоров’я влаштувався на роботу охоронцем на військовий склад у селі Верхнів. Закінчивши школу, син Василь вступив до Володимир-Волинського технікуму гідромеліорації та механізації сільського господарства. Після закінчення навчання його забрали в армію. Повернувшись додому з військової служби, юнак влаштувався на роботу слюсарем-ремонтником в ремонтно-механічний цех ВАТ «Оснастка», де пропрацював шість років. Перед армією, гуляючи разом з батьками на весіллі у їхніх друзів в селі Дігтів, він познайомився з чудовою дівчиною на ім’я Валентина, яку покохав з першого погляду. Вона тоді працювала на цьому ж підприємстві і вірно чекала, поки юнак виконає свій громадянський обов’язок. Тож повернувшись через два роки з війська, Василь уже через кілька тижнів зрозумів, що Валя – саме та людина, з якою він ладен прожити поряд усе життя. Після весілля молодята оселилися в Дігтеві. Через рік у них народився первісток, якого щасливі батьки назвали Романом, а затрохи – донечка Ірина. Тим часом у країні починалися великі зміни: колись могутній Союз Радянських Соціалістичних Республік почало лихоманити, і врешті-решт він став розпадатися. Разом з ним «наказав довго жити» і єдиний на всю країну відомий далеко за її межами гігант машинобудування, а також налагоджена стабільність молодої сім’ї Тельменків, яка місяцями не отримувала зароблене. Тому главі сім’ї довелося шукати інше джерело для існування.
-От тоді один давній товариш і запропонував мені зайнятися фермерством, – розповідає Василь Васильович. – Сталося це 1992-го року. Держава надала нам в оренду землю, і ми стали її обробляти. Спочатку було важко, бракувало техніки, робочих рук, але згодом поступово все почало налагоджуватися. Відтоді минула чверть століття. Зараз у мене є 12 гектарів власної землі, ще частину паїв орендую. Маю у господарстві два трактори, плуг, сівалку та все інше, що потрібно для обробітку землі. Був також і комбайн, але нещодавно я його продав. Поля в основному засіваю цукровими буряками, трохи зерновими, трохи картоплею, соєю, різноманітними овочами, а невелику частину – ріпаком. Урожай, який збираємо, дозволяє нашій чималій сім’ї жити в достатку і комфорті та мати все необхідне для життя. А що ще чоловікові потрібно для щастя, як не здорова і дружна родина, дім, де, тебе завжди чекають і куди хочеться повертатися, живі батьки і мир у країні. У мене чудова любляча дружина, з якою ми разом уже майже тридцять років, хороші діти. Вони теж уже знайшли свої половинки і щасливі у шлюбі. Донька Ірина зі своїм чоловіком Віталієм живе разом з нами, подарувавши нам з Валею на втіху двох онучок – Вероніку та Анютку. Старшій онучці незабаром виповниться п’ять років, а меншій немає ще й року. Син з дружиною Альоною мають квартиру в Нововолинську. І ми надіємося, що вони невдовзі теж порадують нас онуками. Працює Роман у водоканалі, у вільний від роботи час допомагає нам із зятем у полі. Донька у нас – медик, зараз – у декретній відпустці. На превеликий жаль, із батьків у живих залишилася лише моя мама. Разом зі старшим братом вона мешкає в Ласкові, але я стараюся якомога частіше до неї навідуватися і допомагати у всьому, про що попросить. Нещодавно мама відсвяткувала свій 90-літній ювілей, і мені як синові було дуже приємно, що її не забули колеги-вчителі, які прийшли привітати. Чи є в нашій родині усталені традиції і захоплення? Якихось особливих традицій немає. Як і всі, святкуємо переважно в сімейному колі державні та релігійні свята, на ювілеї запрошуємо друзів, приїжджає з Маріуполя сестра з родиною та брат зі своєю сім’єю. Правда, колись у день Василя двері в хаті не встигали зачинятися, тепер друзі та родичі приходять вітати, але їх уже не так багато.
OLYMPUS DIGITAL CAMERAЩодо захоплення, то колись я любив ходити на полювання, тепер надаю перевагу збиранню грибів, люблю порибалити. Валя шиє щось для онучок, інколи – для дітей. Закінчивши після школи училище, вона спочатку працювала швачкою, тож добре розуміється на цьому ремеслі. А ще моя дружинонька кохається у квітах. Із весни і до пізньої осені наша садиба потопає у них. Раніше Валя любила вишивати. Рушники на наше весілля вишивала сама. Чи можу я замінити дружину при потребі на кухні? – усміхаючись перепитує господар дому. – Звичайно, причому є такі страви, які готую лише я. Це грибний суп, рибна юшка і шашлики. Краще за мене їх не приготує ніхто. А взагалі в нашому домі немає поділу на «твою» чи «мою» роботу, все стараємося робити гуртом.
-А квіти Валентині Анатоліївні часто даруєте?
-Звичайно, правда, не так часто, як це прийнято в містах, але на 8 Березня і на день народження – обов’язково, – сміється глава родини. – Чоловік найперше повинен заробляти гроші та забезпечувати достаток у домі, а все інше – це вже деталі. І я вважаю, що зі своїм завданням впорався. Як доказ – сім’я доньки, яка теж має квартиру в місті, але їм більше подобається жити з нами в селі, – каже мій співрозмовник.
Валентина Савчук, с. Дігтів, Володимир-Волинський район

Проголосувало : 0 Голосувати

Напишіть відгук

Увійти за допомогою:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>