Учасник №4 Світлана Богайчук

СВІТЛАНА БОГАЙЧУК ДУЖЕ ЛЮБИТЬ ГОТУВАТИ БЕНКЕТНІ СТРАВИ, А ОСОБЛИВО – РІЗНОМАНІТНІ САЛАТИ

OLYMPUS DIGITAL CAMERAВАЛЕНТИНА ТИНЕНСЬКА,м.Володимир-Волинський

У маленькій ошатній хатині, що знаходиться на околиці села Мизове Старовижівського району, на кухні порається бабуся, а біля неї крутиться мале темноволосе дівчатко – улюблена онучка Світланка. Своїми карими оченятами-ґудзиками дитина то зазирне в чавунний казанок, то зиркне на піч, куди бабуся його ставить. Цього вечора, як і завжди, в печі закипає куліш. У воді вариться картопля, до якої згодом бабуся додасть відщиплені поморщеними натрудженими руками галушки з тіста і все заправить гарячим молоком. Тонкощі приготування бабуся розповідає онучці. Це її улюблена страва, і той аромат куліша, його смак дівчинка запам’ятає на все життя.

БЛИЗЬКО 30 РОКІВ ПРАЦЮВАЛА У ЗАКЛАДАХ ГРОМАДСЬКОГО ХАРЧУВАННЯ
З того часу минуло багато років. Не зогледілася Світлана Богайчук, як уже святкувала свій 50-річний ювілей. Ця чарівна тендітна жінка випромінює доброту й ніжність.
Сторінки книги свого життя Світлана Анатоліївна перегортає повільно і неквапно. Пригадує школу, де навчалася десять років, своїх однокласників, випускний та момент вибору майбутнього шляху. Світлані хотілося готувати не лише ті страви, які вдома часто бували на столі, а навчитися чогось цікавішого, складнішого, новішого. Саме тому дівчина вирішила вступити на навчання до Луцького технікуму радянської торгівлі й обрала спеціальність «Технологія приготування їжі». Вчилася старанно, ніколи не розлучалася з підручником, який розкривав студентці усі секрети кулінарії.
Назавжди запам’яталися самостійні кроки в доросле життя, перший набутий досвід у професії. Після закінчення першого курсу чотири місяці молоденька волинянка (разом з одногрупницями) працювала кухарем у ресторані «Крим», що знаходився у місті Феодосія. Там вона змогла відчути себе дорослішою та відповідальнішою. Звичайно, траплялися помилки. Були і сльози, і відчай, бо не завжди все виходило… Але щастило на хороших людей та мудрих наставників, які допомагали, підтримували, заспокоювали, виправляли дрібні помилки. Дівчина дуже старалася й добре себе зарекомендувала. Наступного року їхній колектив знову запросили працювати у цьому ж ресторані. Готували для туристів комплексні обіди. А після 19.00год. «Крим» працював як заклад першої націночної категорії (тобто було обслуговування офіціантами, страви готувалися на замовлення). Доводилося багато вчитися та читати, адже в меню входили страви з різних видів риби, із морських продуктів, молюсків. Як не вистачало офіціантів, то молодих дівчат-кухарів просили виконувати їхні обов’язки. Спочатку боязко було до клієнта підходити, тремтіли ноги, все ж отримані навики неодноразово допомагали в майбутньому.
Ніколи не забуде жінка своє перше робоче місце й колектив. Пригадує, як після випуску приїхала до Володимира-Волинського і приступила до виконання обов’язків кухаря п’ятого розряду в кафе «Волинь» (яке було на першому поверсі однойменного готелю). Вдень готували комплексні обіди для мешканців міста і тих, хто зупинився у готелі, а з 17.00год. страви готували на замовлення. Там отримала чимало слушних порад і багато навчилася.
Назавжди запам’яталися роки роботи в кафе «Казка», де Світлана Анатоліївна отримала досвід приготування ласощів для дітлахів. І воліла б забути жінка той місяць, що провела у пеклі, коли у 1987 році її командирували у Чорнобиль.
Далі, наче кадри з кінофільму, постають у пам’яті картинки підготовки до весілля, заміжжя, вагітність, народження сина Дмитра, його перші слова, кроки, досягнення…
Коли декретна відпустка закінчувалася, Світлані запропонували посаду буфетника у фірмовому кондитерському магазині, що діяв при кафе «Молодіжне». Погодилася і пропрацювала там шість років, доки знову пішла у декретну відпустку. Коли донечка Іванка стала ходити у садочок, мамі нікуди було йти на роботу, адже комбінат громадського харчування розпався. Світлані запропонували посаду бармена у кафе «Молодіжне». Погодилася й трудилася там аж до закриття закладу. Після того до січня 2010 року працювала барменом у ТЦ «Слов’янський». За станом здоров’я змушена була звільнитися. Та сидіти без діла жінка не звикла, саме тому взялася на громадських засадах очолювати ГО «Спілка чорнобильців».
-Більше десяти років ви працювали барменом у різних закладах громадського харчування. Протягом цього часу вас не тягнуло на кухню? – цікавлюся у Світлани Анатоліївни.
-А я була на кухні. Я завжди старалася допомогти дівчатам-кухарям, якщо у них було багато роботи. Бувало, коли розробляли якусь нову страву, то кухарі питали моєї думки. Ми разом радилися, смакували, робили контрольні закупи.
Світлана Богайчук каже, що їй щастило на знайомство з хорошими людьми. І ті, з ким доводилося протягом багатьох років працювати пліч-о-пліч, залишилися друзями на все життя.
У НЕЇ НІКОЛИ НЕ БУЛО МАНІКЮРУ: КУХАРЕВІ ВІН НІ ДО ЧОГО
Найулюбленішим місцем у домі для Світлани Богайчук є кухня, це її територія. Там жінка відпочиває душею, коли готує щось смачненьке для своїх рідних. Її кулінарні творіння часто викликають захоплення у тих, кому належить ними смакувати. Світлана Анатоліївна старається душу вкладати у свої страви, готує їх з дотриманням усіх технологій і завжди думає, як гарно подати на стіл. Її найперші помічники – це гострі ножі. Вони не лише допомагають почистити, накришити, нарізати овочі, м’ясо, фрукти, а й стають інструментом для виготовлення прикраси.
-Коли я готую, то люблю, щоб на кухні більше нікого не було, – розповідає кухар. – От коли шинкуєш, не відриваючи ножа від дошки, і хтось дивиться – обов’язково по пальцях попадеш.
На кожне родинне свято Світлана Анатоліївна намагається підібрати таке меню, аби приготовлені страви за своїми смаковими якостями та виглядом доповнювали і розкривали тему застілля. На день народження, наприклад, жінка робить яскраве бенкетне оформлення, обирає страви вишукані та апетитні. А готуючись до тематичних вечорів чи релігійних свят (святвечір, Багатий вечір, Різдво), на застелений вишитою полотняною скатертиною стіл ставить у глиняному посуді страви, приготовлені за старовинними рецептами.
Коли жінка розповідає про кулінарію, приготування страв, у неї по-особливому блищать очі. Так, як вони блищать, коли ділишся чимось близьким, дорогим…
Як і кожна господиня, Світлана Анатоліївна рецепти усіх страв занотовує у свій записник. Колись цю книгу для записів подарувала їй мама. Там є прості страви й ті, до яких потрібно підійти з більшою увагою і затратити більше часу. Жінка розповідає, що інколи зазирає в Інтернет, аби дізнатися, що ж сьогодні смакує світовій спільноті, дещо бере й собі на замітку. Кухар переконана, що, готуючи страву, варто додавати лише ті інгредієнти, що вказані в рецепті, й не змінювати технологію приготування. «Заміна одного продукта іншим, – вважає Світлана Богайчук, – псує страву. Якщо в рецепті написано зелена цибуля, то це має бути зелена, ні в якому разі не ріпчаста».
Усі знання та навички жінка передає своїй доньці Іванці.
-Донька бачить, як я готую, які страви переважно з’являються на нашому столі, й виявляє бажання також навчитися це приготувати. Часто запитує, скільки й чого варто додати до страви, як варити чи смажити той чи інший продукт. Вона – майбутня мама, дружина, господиня й повинна вміти приготувати все якнайкраще.
Іванка – студентка Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Вона обрала спеціальність «Готельно-ресторанна справа», і тепер мама з донькою мають ще більше спільних тем для обговорення.
Про технологію приготування страв жінка може розповідати годинами, ділитися своїми улюбленими рецептами і секретами приготування їжі. Та на невеликій газетній площі всього не напишеш. А читачам газети Світлана Богайчук пропонує страви, які вона частенького готує для своїх рідних:
СУП ГРИБНИЙ З ВУШКАМИ
Потрібно: сушені білі гриби, яйце, борошно, морква, цибуля, зелень.
Приготування: Сушені білі гриби, промивши, замочую. В киплячий бульйон кладу підготовлені гриби і варю. За 10-15хв. до готовності супу додаю пасеровані моркву і цибулю. Доки страва кипить, замішую на яйцях прісне тісто, розкачую, роблю маленькі вареники, здушую краї до середини, утворивши вушко. Окремо відварюю. При подачі в супничку кладу відварені вушка, заливаю грибним супом, кладу нарізану зелень.
САЛАТ «СЕЛЯНСЬКИЙ» (НА КОНКУРС)
Потрібно: 3 чорних редьки середнього розміру, 1 морквина, будь-які мариновані гриби (півлітрова банка), 300г відвареної телятини, 100 г голландського сиру, пучок зеленої цибулі, 2 зубчики часнику, 500г майонезу.
Приготування: Редьку та моркву натираю та крупній тертці. Додаю порізану соломкою відварену телятину, нарізані пластинками мариновані гриби, почавлений часник. Заправляю все майонезом, перемішую і залишаю на 20 хвилин. Після цього знову вимішую з додаванням майонезу, викладаю гіркою на блюдо. Зверху посипаю натертим голландським сиром, а по краях – порізаною зеленою цибулькою.
БІГОС
Потрібно: 1кг квашеної капусти, 1кг свіжої капусти, 500г свинини, 300г копченої грудинки, 200г ковбаси, 200г шинки, 100г смальцю, 50г сушених слив, 3-4 сушені гриби, цибулина, лавровий лист, склянка червоного сухого вина, цукор, перець, сіль.
Приготування: Квашену капусту промиваю холодною водою, заливаю невеликою кількістю окропу і тушкую. Коли капуста стане м’якою, додаю столову ложку смальцю. Свіжу капусту, пошинкувавши, трохи прим’явши, солю. Через 15хв. заливаю невеликою кількістю окропу. Додавши ложку смальцю, тушкую її разом із нарізаними грибами, які завчасно треба старанно помити і відварити. Воду, в якій варилися гриби, підливаю в капусту в міру википання. Свинину нарізаю шматочками, солю. Обсмажую на олії або жирі з нарізаною цибулею. Окремо підсмажую нарізану кружальцями ковбасу, нарізані кубиками грудинку і шинку. Підготовлені продукти з’єдную, заправляю сіллю, цукром, перцем на смак, додаю лавровий листок, накриваю і тушкую 10-15хв. Щоб бігос був гострішим, перед тим, як зняти страву з вогню, вливаю в неї склянку червоного вина і вкидаю зварені у невеликій кількості води сушені сливи без кісточок. Найліпше тушкувати бігос у гусятниці. В ній можна і подавати страву на стіл, обгорнувши білим рушником.
ЯБЛУКА, ФАРШИРОВАНІ СИРОМ, ГОРІХАМИ І МЕДОМ
Потрібно: яблука однакової величини, сир, яйце, мед, горіхи.
Приготування: Вирізаємо серцевини у яблуках, роблячи тим самим отвори в середині, які заповнюємо фаршем. Для фаршу: Протертий сир перемішуємо із сирим яйцем, медом, підсмаженими горіхами. Кладемо підготовлені яблука на бляшку, поливаємо водою і запікаємо в духовці 15-20 хвилин. Посипаємо пудрою.

Проголосувало : 29 Голосувати

Напишіть відгук

Увійти за допомогою:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>