«Чим завинили твої діти, доню? Навіть вовчиця бореться за своїх дітей, кусає ворогів, гарчить, а ти ж – мати»

zhinka-plache-e1490694151495«Вирішила вилити вам свій біль, що застоявся в моєму серці і важким каменем давить мою душу», – написала в листі до редакції наша читачка Ольга Антонівна, яка змалку була для свого сина Андрійка і мамою, і татом, овдовівши ще зовсім молодою. Хлопчик ріс біля баби з дідом, оскільки мамі доводилося важко працювати, щоб син не був нічим обділений.
За словами пані Ольги, він виріс таким, як і всі його ровесники, бо і курив, і випивав. Відслуживши армію, ходив до дівчат, мав машину… Згодом зустрів ту, єдину, яку покохав усім серцем. Перед весіллям попросив маму не робити різниці між ним і його коханою Настею, бо ж знав, що вона любить його понад усе. І жінка дала слово й прийняла невістку у своє серце як рідну дитину. Син не раз дорікав, що любить невістку більше, ніж його. А любити її й справді було за що. Настя була красивою жінкою, хорошою господинею. Завжди захищала чоловіка, коли той приходив напідпитку. Невдовзі у молодят народилася донечка. Якою ж щасливою була пані Ольга, дивлячись, як весело мама й татко купають своє дитя. А через шість років Бог послав їй ще й онука, якого на честь діда назвали Васильком. Пані Ольга тоді їздила на заробітки до Польщі. Важко працювала, без вихідних, усе зароблене віддавала дітям. Нічого не ховала, бо хотіла, щоб вони мали все, щоб жили у злагоді й достатку. Коли внукові виповнилося шість років і він пішов до школи, невістка вийшла на роботу – стала продавцем у магазині.
-Відтоді й прийшло в нашу родину горе. Молодим нічого не бракувало. Я щомісяця передавала їм пакунки і гроші. Вони продали машину, купили другу, потім – третю. Їздила на ній Настя. Син з великої любові ні в чому її не обмежував, вірив їй, любив. І це призвело до того, що невістка закрутила роман з одруженим гультяєм. А почалося все з кави і пікніків. Андрій працював у нічну зміну, а його кохана їздила, куди хотіла, і робила, що хотіла. Дружина її коханця неодноразово намагалася відкрити Андрієві очі на гірку правду, але він її навіть слухати не хотів. А Настя продовжувала жити краденою любов’ю, не дбаючи ні про нього, ні про дітей. Та одного дня обманута суперниця прийшла до нас додому й надавала ляпасів розлучниці, яка через годину втекла з коханцем до Тернополя, за мить зруйнувала життя сина і покалічила душі дітям, – розповідає жінка.
-За що ж ти так помстилася моєму синові, доню? За те, що любив тебе? У чому винні твої діти? Ти всім кажеш, що вони самостійні, що їм уже не потрібна мама. Кому не потрібна – 10-річному синові чи дочці-підлітку? На телефонах дітей твоє фото і підпис: «Мамулька». Восени кожна мама щоранку годує своїх діток і відправляє до школи. А хто нагодує твоїх? Як ти могла залишити дітей, як сама кажеш, «з пияком»? Після твоєї втечі син перебував у депресії, але завжди пам’ятав про дітей. Жінка твого коханця нічим не гірша від тебе, але вона справжня мама, охороняє своїх діток, допомагає їм стати на ноги. І допоможе, бо за її плечима Бог, вона не винна. Коли ми бачилися з тобою в Тернополі, я не помітила в твоїх очах іскорки щастя. Мені здалося, що в них була туга за дітками, за своїм гніздечком, яке ми звивали 17 років, за чоловіком. Ти побачила свого сина, холодно поцілувала, взяла за руку й повела в поліклініку. Він заплакав, але ти не приголубила його, не притулила до себе, натомість кожні п’ять хвилин телефонувала до коханця. А хлопчик чекав, що ти скажеш: «Не плач, синочку, я скоро повернуся…» Але ти цього не сказала. Холодно попрощалася і пішла. Тебе чекав коханець. У машині синочок знову розплакався. Навіть вовчиця бореться за своїх дітей, переносить їх у безпечне місце, кусає ворогів, гарчить. Не одна мати лягає спати без вечері, але своїх діток нагодує. Я ніколи не думала, що чужий чоловік буде тобі милішим за рідних кровинок. Я все розумію. Розлюбила ти чоловіка, бо «пив», але можна було розлучитися по-людськи, а не красти в чужих дітей батька. Я просила тебе повернутися. Казала, що на коліна стану, хоч ти того й не варта. І син просив, бо помилилася, в житті ж усіляко буває. Але ти дуже вперта.
Був святвечір, настане Великдень. Як ти зможеш їсти свячене яйце без дітей? За що будеш молитися? За те, щоб коханець тебе не покинув, чи за своїх сина й дочку? Невже ти не розумієш, що твої есемески не замінять їм тебе. Буде випускний у твоєї доньки. Матері вибиратимуть своїм дітям сукні, даватимуть поради. Хто порадить твоїй дитині? Я – стара бабуся? Мине час. Загояться рани. Господь поблагословить твою доню під вінець. Коли одягають молоду, кличуть маму розчесати косу. Що співатимуть твоїй дитині? Опам’ятайся, доню. Подумай добре, що ти наробила. Я вже стара. Скоро прийде мій час. І коли голос «небесного кондуктора» накаже мені вийти на зупинці «Смерть», то прийди, доню, провести мене в останню дорогу. Стань біля моєї домовини разом із законним чоловіком і дітьми – і нехай покотиться з твоїх очей сльоза. Не за мною, а за скаліченим життям твоїх рідних, які тебе так любили. Ми з чужини летимо на крилах додому, а тобі до дітей рукою подати… Прийди – і вони пробачать тобі. Пригорни, спитай, як їм живеться без тебе. І той чоловік хай провідає своїх діток, бо їм ще дуже треба тата. Ви обоє замінили дитячий сміх на гавкіт пса, якого завели собі. Але й пес має серце. Він не лише гавкає, а й виє. Буде наганяти вам тугу за дітками, за рідними домівками. Я ж прошу одного: щоб Бог дав здоров’я та щастя моїм внукам і дітям того чоловіка, якого ти вкрала у них. А ще прошу здоров’я своєму синові й тій покинутій жінці, аби змогли поставити на ноги своїх діточок. А Бог розсудить усіх».
Підготувала Ксеня Лучко

Напишіть відгук

Увійти за допомогою:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>