Чоловік завжди повинен бути опорою, прикладом, другом і домашнім священником для дружини та дітей

Так вважають, незважаючи на тридцятилітню різницю у шлюбному “стажі”, герої цієї публікації – шахтар Валерій Онищук і лікар Ігор Матвійук.

изображение_viber_2019-11-19_12-50-54

Валерій Онищук, проживши у шлюбі 43 роки, і досі вважає, що його дружина – ідеал жінки.

реаб центр (6)

Для Ігоря Матвійчука немає нічого ціннішого, ніж його сім’я.

Свята – дуже важливий період у житті кожного з нас. Навіть для людини, яка відверто їх не поважає, неодмінно знайдеться якась цікава дата, яку вона захоче відзначити. Так вийшло і з Міжнародним чоловічим днем. який відзначається 19 листопада. Мета свята – привернути увагу до гендерної дискримінації чоловіків при визначенні важливості їхньої ролі в родині і вихованні дітей, оскільки вважається, що сучасні батьки іноді просто змушені присвячувати значно більше часу обслуговуванню інтересів інших або ж більше потурають власним хобі, ніж благополуччю сім’ї. Тож, запросивши до розмови двох чоловіків із різницею подружнього “стажу” в 30 років, ми поцікавилися їхнім баченням ролі чоловіка і батька, стосунків всередині родини, в сімейному побуті, а також, чи справді вони вважають себе в чомусь дискримінованими.
Валерій Онищук – шахтар, Ігор Матвійчук – лікар. Валерій Володимирович одружений 43 роки і має одну дорослу доньку, Ігор Геннадійович – батько чотирьох дітей, у шлюбі – 13 років. Найстаршій його дитині – 12 років, а найменшому синові – рік і сім місяців.
- Скажіть, будь ласка, яким, на вашу думку, має бути справжній чоловік?
І.М.: – Я вважаю, що чоловік – це найперше домашній священник. Він несе як моральну, так і матеріальну відповідальність за благополуччя і духовний стан дружини та дітей. Як написано в Біблії, подружжя має стати у шлюбі єдиним тілом і душею, й турбота про дружину та дітей повинна бути для чоловіка такою ж природною, як турбота про своє власне тіло. Звичайно, щоб наставляти дружину і дітей, чоловік має сам іти попереду. І не жінка повинна «тягти» його у храм, а він має вести її до спасіння, разом читати Слово Боже і навчати цьому дітей. Він повинен бути для них прикладом, а для дружини не просто чоловіком, а – другом і наставником, який не залишить у біді. Правда, останнім часом мужчини переводяться, і тому все частіше головну роль у родині грає жінка. Та справжній чоловік не повинен розраховувати на гроші, які приносить у дім дружина, а зробити все можливе, щоб його родина не відчувала жодних проблем. Жінка має сидіти вдома – доглядати за дітьми, турбуватися про чоловіка, створювати для них затишок і комфорт.
- Тобто, ви відводите жінці роль матері, прибиральниці і куховарки, яка тільки й повинна задовольняти потреби свого благовірного і дітей?
І.М.:- Звичайно ж ні. При бажанні вона може працювати, але гроші, які заробить, має витрачати лише на себе: на перукарню, манікюр, гарний одяг, щоб бути гарною й привабливою для чоловіка, виглядати жінкою, а не загнаною конячкою. Все інше їй повинен забезпечити він сам.
В.О.: – Як і Ігор Геннадійович, я теж притримуюся думки, що мужчина повинен бути опорою родини і захисником, а не альфонсом, якому зручно й комфортно жити за рахунок дружини, нічого не роблячи, щоб змінити цю ситуацію. Також справжній чоловік має дотримуватися даного ним слова і виконувати обіцянки.
- Є такі поняття, як «чоловіча» й «жіноча» робота. Чи поділяєте ви ці поняття у себе в родині?
І.М.:- При потребі я можу виконувати будь-яку роботу. Ще до одруження мені доводилося це робити багато років, маючи на руках важкохвору маму. Бувало й так, що допомагав дружині мити під’їзди. Вмію приготувати будь-яку страву, в’язати, прати і т.д. Не навчився лише вишивати.
В.О.:- Для мене теж немає нічого поганого в тому, що я помию після обіду посуд, витру підлогу чи допоможу дружині виконати якусь іншу не «чоловічу» роботу
- Ви, могли, наприклад, встати вночі до плачучої дитини поміняти їй памперси чи пелюшки?
В.О.- Бували іноді моменти, коли мені приходилося брати доньку на руки, але зазвичай це робила дружина, оскільки я працював по змінах.
І.М.: – Не бачу в цьому нічого неможливого.
- З якими недоліками повинен боротися в собі чоловік, яку вести роботу над помилками, щоб стати справжнім чоловіком і батьком?
- З усіма недоліками, протилежними тим чеснотам, про які ми говорили. Тобто з лінню, інфантильністю, безвідповідальністю, егоїзмом, слабкістю, боягузтвом. Якщо чоловік буде виявляти слабкість, пристрасті візьмуть над ним верх. І одна з «фірмових» чоловічих пристрастей – це гнів. Якщо з ним не вести боротьбу, він може довести чоловіка до дуже важких наслідків. Чоловік, який повинен бути захисником, покровителем слабкої жінки, у гніві може підняти на неї руку. Справжній чоловік не повинен йти за своїми пристрастями й інстинктами. Це жінці можна пробачити прояви слабкості, бажання поспати довше, поніжитися в постелі тощо.
- Як батькам виховати з хлопчика справжнього чоловіка?
І.М.: – Тут головну роль відіграє батько, хоча й мати теж може допомогти тим, що буде прищеплювати дитині повагу до батька, до старших, вчити хлопчика відповідальності, працьовитості, захищати молодших. Батько може вчити дитину чисто чоловічих занять: працювати руками, будувати, ремонтувати, водити машину, рибалити, плавати, грати у спортивні ігри. Дуже добре разом з сином допомагати іншим – людям з інвалідністю або похилого віку. Адже чоловік – покровитель і захисник слабких. Він має вести себе з дружиною як справжній лицар, допомагати їй, оберігати від важкої праці, проявляти знаки уваги. Тобто вчити сина правильному спілкуванню з протилежною статтю.
В.О.: - Виховування дитини – обов’язок обох батьків. Правда, батько найперше повинен подбати про матеріальне забезпечення сім’ї і навчати цьому сина.
- А якщо дитина не хоче робити те, чого хочуть від неї батьки?
І.М: – У таких випадках з дитиною потрібно постійно спілкуватися.. У жодному разі не бити, не примушувати, не наполягати. Не давити власним авторитетом, а розмовляти, пояснювати, знати, чим вона живе, чим захоплюється, з ким дружить, що їй болить. Не так, як це робить дехто з батьків – дали малюкові телефон чи ноутбук, включили мультики – і на цьому – до побачення. Закрили дитині рот і далі продовжують займатися власними справами. Батько має бути авторитетом і другом для своїх дітей. Разом із матір’ю вони повинні вкласти в дітей усі свої найкращі риси, щоб діти, ставши дорослими, завжди хотіли повертатися в батьківський дім.
- Хто на вашу думку, має бути головним у сім’ї – чоловік чи дружина?
В.О.: – Я вважаю, що – чоловік, оскільки він –опора. Але разом із тим має бути взаєморозуміння й повага між подружжям. І жінка, і чоловік повинні навчитися знаходити компроміс у будь-яких суперечках, уміти поступатися одне одному, навіть, якщо вважають, що правда на їхньому боці. Ми з дружиною прожили разом 43 роки, але в нас ніколи не виникало суперечок з цього приводу. Всі важливі для родини питання ми вирішували разом. вирішували разом. І навіть, якщо я правий, це не завадить мені вибачитися перед дружиною.
- У житті часто виникають ситуації, коли годувальником сім’ї є жінка, яка займає вищу посаду і заробляє більше за чоловіка. Ваша реакція на цю обставину?
І. М. – Для мене це просто неприйнятно. У цьому випадку я не почував би себе чоловіком. За бажанням чоловік, якщо він справжній чоловік, завжди знайде спосіб заробляти більше. А взагалі, у нас немає поділу на «мої» чи «твої» гроші і ніколи не було.
В.О.: – У нашій родині теж немає поділу на «твоє» і «моє». Усе – «наше». Потрібна мені якась сума? – взяв. Так само й дружина та дочка. А про «чоловічу заначку» і взагалі мови не може бути. Мені б тоді кусок у горло не поліз. За всі прожиті разом роки я ще ні разу не назвав жінку якимось лайливим словом, ніколи ніхто не бачив мене п’яним не лише вдома, а й на шахті, де пропрацював 34 роки.
- Скажіть, будь ласка, а за яким критерієм ви обирали собі дружину. Які вимоги ставили до своєї обраниці?
І.М.: – Я хотів, аби моя дружина була гарною блондинкою, не обов’язково дуже красивою зовні, але щоб у неї була красива душа. Щоб вона була християнкою, щоб ми з пів слова розуміли одне одного, мали однакові погляди на життя, спільні інтереси, щоб з нею завжди можна було поділися як радістю, так і невдачами, знайти підтримку й пораду. А врода – питання часу. Моя дружина завжди була для мене ідеалом жінки і матері.
В.О.:- Мене завжди приваблювали спокійна врівноваженість, доброта , жіночність і, звичайно ж – душа. І я вдячний долі, що вона послала мені таку дружину, в якій я за стільки років не розчаровувався жодної хвилини.
Валентина Савчук, м. Нововолинськ

Напишіть відгук

Увійти за допомогою:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>