Адвокат консультує

Копия DSC_0218На запитання читачів відповідає правозахисник Богдан Пилипюк.
«Якщо в будинок вривається злодій, як захистити себе і свою сім’ю, не порушуючи закон?» – запитує мешканець району Сергій Т.
-На необхідну оборону має право будь-яка особа. Необхідна оборона – це не обов’язок людини, а її право. Ч.3 ст.27 КУ визнає право кожного захищати своє життя та здоров’я, а також життя та здоров’я інших людей від протиправних посягань. Згідно із ст.36 КК України, кожна особа має право на необхідну оборону від суспільно небезпечного посягання, не залежно від можливості уникнути його або звернутися по допомогу до інших осіб чи органів влади. Згідно з ч.1 ст.36 КК України, не є злочином спричинення шкоди особі, яка посягає, в стані необхідної оборони, тобто при захисті прав та інтересів особи, що захищається, або інших осіб, а також суспільних інтересів держави від суспільно небезпечного посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Дії в стані необхідної оборони, спрямовані на заподіяння шкоди особі, що посягає, можуть виявлятися в заподіянні тілесних ушкоджень, позбавленні волі, спричиненні матеріальних збитків і навіть у позбавленні життя. Право на захист є природним правом кожної людини, не залежно від її професійної, фізичної чи іншої підготовки. Кожен може скористатися правом на необхідну оборону, але воно не може бути необмеженим. Теорією кримінального права визначено, що правомірність необхідної оборони визначається умовами, які діляться на дві групи: ті, що стосуються посягання, і ті, що стосуються захисту від нього.
Найчастіше необхідна оборона здійснюється проти злочинного, тобто кримінально караного діяння (хуліганства, грабежу, зґвалтування тощо). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 р. №1 з цього приводу дає таке роз’яснення: «Слід мати на увазі, що стан необхідної оборони впливає не лише в момент суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з’ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну. Перехід знарядь, які використовуються при нападі, або інших предметів від нападника не завжди свідчить про закінчення посягання». Кримінальна відповідальність можлива лише у двох випадках, передбачених нормами особливої частини КК: умисне вбивство (ст.118 КК України) й умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень (ст.124 КК України). Якщо при перевищенні меж необхідної оборони чи заходів, необхідних для затримання злочинця, заподіяно тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть, дії винного за відсутності умислу на позбавлення потерпілого життя належить кваліфікувати за ст.124 КК України. Щоб установити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, суди мають зважати не лише на відповідність чи невідповідність знарядь захисту та нападу, а й на характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце й час нападу, його раптовість, неготовність до відбиття нападу, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров’я) й інші обставини. Суспільно небезпечне посягання на законні права, інтереси, життя та здоров’я людини, суспільні інтереси чи інтереси держави може виникати в особи, що захищається, через сильне душевне хвилювання. Якщо в такому стані вона не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обставинам захисту, її дії слід розцінювати як необхідну оборону (ч.4 ст.36 КК України). Бережіть себе і свою сім’ю.

Напишіть відгук

Увійти за допомогою:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>