«А що для мене міський голова? У нас тут свої закони!»

Фото 1При спілкуванні з контролерами Володимир-Волинської автостанції у пасажирів складається враження, що тут – окрема держава.
Суспільство вже давно живе за принципом, що думка більшості має перевагу над думкою меншості. Ніхто не стане сперечатися з приводу того, що клієнтів певної установи завжди більше, ніж обслуговуючого персоналу. А тому у цивілізованих країнах твердо дотримуються правила: «Клієнт завжди правий». На жаль, на Володимир-Волинській автостанції праві лише ті, хто тут працює, і думка більшості пасажирів їх зовсім не цікавить. Тут навіть елементарно не запитують у пасажирів: «Як вас обслужили?» Проте постійно люди скаржаться на те, що з ними непривітно розмовляють касири, а вже про відкрите хамство контролерів годі й казати.
Керівництво автостанції захищає своїх підлеглих: у них, мовляв, така робота – не пускати у транспорт пасажирів без касових квитків. Але чомусь буквально за декілька метрів від посадочної платформи це правило не діє і пасажиру варто лише відійти вбік чи перейти до міської зупинки, як він без проблем сяде у маршрутку, яка йому необхідна. Певна річ, працівники автостанції і тут знаходять пояснення. Мовляв, пасажири, які придбають у касах квитки, забезпечені місцями і зможуть комфортно себе почувати під час поїздки. Тоді як ті, хто сідає без квитків, ризикують стояти всю дорогу. Отож складається враження, що контролери недаремно хамлять пасажирам, бо бажають їм добра… Можливо, я б погодилася з цим поясненням, якби не один нюанс. Не секрет, що на транзитні рейси квитки у касах продають без зазначення місць, а тому ризик простояти цілу дорогу у пасажира досить великий. Але і в цьому випадку контролер навряд чи впустить у транспорт безбілетного пасажира. Таким чином погодитися з тим, що контролери дуже дбають про людей, аж ніяк не можна. Зате дуже помітно, що контролери особливо стараються потрапити в об’єктив камер відеоспостереження. Як тільки пасажир зникає з поля зору «всевидячого ока», влада контролера над ним  закінчується. Парадокс, чи не так? Порушується логічність встановлення на платформах відеокамер.
Але давайте знову повернемося до загальновідомого вислову: «Клієнт завжди правий». Установа чи організація, яка надає послуги, зацікавлена в тому, аби громадяни користувалися цими послугами. На Володимир-Волинській автостанції у цьому зовсім не зацікавлені. Їх хвилює лише власна зарплата, а вона залежить від кількості пасажирів, які придбали квитки у касі. Навряд чи гроші, які пасажир платить водієві поза межами автостанції, ідуть в бюджет підприємства. І варто заговорити з контролером щодо поваги до пасажирів, як відразу чуєш: «А мені зарплату знизять, якщо я безбілетника пропущу. А в мене діти…»
Що ж, цивілізований підхід до вирішення справ у нас шкутильгає на обидві ноги. Так влаштоване життя, що одні негаразди викликані іншими і часто-густо залежать від них. Більшість користувачів послуг автостанції складають мешканці сільської місцевості. А про те, що існують серйозні проблеми із транспортом, особливо у віддалених селах, відомо всім. Уявімо, що жителю Чесного Хреста, Турівки чи Черникова потрібно якомога раніше добратися до обласного центру. Хто знає, якими способами він доїжджає до Володимира-Волинського, а тут його ще й не пускають в автобус. Чи враховують це працівники автостанції? Безперечно, ні. Їх просто це не обходить. І те, що через байдужість цих працівників комусь доводиться долати значну відстань пішки чи турбувати знайомих з нічлігом, їх не цікавить.
Правда, у відповідь на звинувачення у грубощах контролери відповідають, що пасажири їм також грублять. Що ж, пасажири теж мають нерви. І оскільки вони є в даному випадку клієнтами, то правда на їхньому боці, хочете ви цього чи ні. Автопідприємство надає послуги, і користувачі мають право вимагати, щоб ці послуги спрацьовували на їхню користь. Від присутності контролера під час посадки користі практично немає ніякої. Перевірити наявність квитків може і сам водій. Пасажири на адресу контролерів нерідко висловлюються: «А навіщо вони потрібні?» А до водіїв більше поваги і довіри, бо саме вони здійснюють перевезення пасажирів і несуть відповідальність за життя людей.
Доречно сказати, що в аерофлоті і на пасажирському морському флоті існує правило: бортпровідників тут беруть на роботу лише після того, як вони пройдуть відповідні психологічні тести на вміння тримати себе в руках. Один нервовий зрив у рейсі – і бортпровідник втрачає роботу. А зарплати там досить високі. На нашій автостанції за порівняно невелику зарплату до літньої людини звернуться на «ти», виженуть з маршрутки матір з малою дитиною, нагрублять воїну АТО і сивочолому ветерану. Але чи порадять тут вихід, якщо з певних причин автобус не їде в рейс і пасажирам із придбаними в касі квитками доведеться тіснитися в наступному автобусі? Чи тут нададуть інформацію з приводу того, як добратися до населеного пункту , якщо відсутні останні рейси? На автостанції часто взагалі не володіють інформацією, особливо щодо руху приміських маршруток. Але найбільше вражає, що контролери не визнають ніякої влади: ні міської, ні районної.
-А що мені твоя газета? Що мені депутати? А що для мене міський голова? У нас тут свої закони! – у розмові з кореспондентом заявила одна із контролерів.
Знаєте, на таке хамство також хочеться відповісти: «А що для нас ви? Хто ви такі, що дозволяєте собі зневагу до людей?» Але є в житті правило, яке діє безвідмовно.  Це правило бумеранга. І філософ свого часу зазначив: «Якщо ти зло заподіяв людині, не сумнівайся, що знайдеться людина, яка тобі заподіє те ж саме».
Алла Фісенко, м. Володимир-Волинський

Напишіть відгук

Увійти за допомогою:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>