85 відсотків наших захворювань мають психосоматичну природу

1_1432183899Психосоматика розглядає хворобу людини як захисну реакцію організму від емоційних переживань. У нашому житті щодня вирує безліч емоцій та постійних стресів. І якщо людина з ними не справляється, виникає певний симптом. Він виражає патологію контакту із собою, з близькими, з середовищем. Після будь-якого стресу в організмі виділяється адреналін – гормон стресу, який виводиться через сльози, сечу та лімфу. Якщо ж ці механізми порушені, або ж людина не може заплакати, бо вважає це слабкістю чи непристойністю, то адреналін буде накопичуватись у тій системі чи органі, котрі ослаблені. Уявляєте, що відбувається у дитинстві з хлопчиками, якщо батьки кажуть їм: «Не плач, ти ж – мужчина, маєш терпіти». Як альтернатива, можливі порушення у поведінці дитини, але й ми і тут одразу ж: «Сядь, заспокойся, перестань бігати, кричати». Та пізніше самі переживаємо: дитина постійно хворіє. А між усіма цими процесами існує тісний зв’язок. Найлегший спосіб виходу інформаційних вірусів з організму – це усі захворювання верхніх дихальних шляхів. Доведено, що до чотирьох років усі хвороби дитини – це проблеми батьків, їхніх взаємостосунків із дитиною. Дитя приходить у цей світ «чистим», усе сприймає з позиції любові. Якщо ж між батьками виникають сварки, непорозуміння, то дитя не відчуває любові до себе і хворіє. До речі, психосоматичні порушення через подавлення гніву, образи і болю виникають не лише в дітей, а й у дорослих. Нас із дитинства вчать подавлювати негативні переживання, вести себе морально, етично, чемно. Мудрі мами знають, що їхня дитина має право бути різною. Якщо її щось турбує, вона з чимось не справляється, то має право на негативні емоції. У цих переживаннях йде пізнання світу, себе, що для мене добре, а що – ні. І батьки мають потурбуватися, щоб це вираження емоцій було безпечним, навчити дитину, як можна конструктивно, по-іншому справлятися із негативними ситуаціями. Пригадую період, як у донечки через надмірну активність, коли вона вчилася відстоювати своє «Я», накопичувалося багато гніву. Ми щоразу з нею придумували якусь гру. Я в такі моменти починала розмову з розуміння того, що її щось турбує, і запитувала: «Що ти хочеш зробити зі своїм гнівом?» Дитина відповідала: «Хочу покидатися взуттям». Для «нормальної» мами це недопустимо. Та мами креативні будуть шукати вихід із ситуації. Просто забороняючи дитині зробити те, що їй хочеться у такий момент, ми показуємо своє безсилля. Тому, творчо підійшовши до справи, ми разом вибрали не зовсім нове взуття, повитирали його і домовилися: стелимо матрац і кидаємо у нього, щоб уберегти сусідів від наших розваг. Для того щоб гра була повноцінною і за правилами, домовилися, що побавимося 20 хвилин, а потім усе приберемо. Отже, ми все приготували і почали. Тільки перші спроби були з агресією, далі все перетворилося на сміх і жарти. В таких ситуаціях я дію за принципом: «Усе, що не можна спинити, потрібно очолити». Варто проявити трішки фантазії, уваги – й наслідки неперевершені: і з гнівом вчимося справлятися, і години вивчаємо, і прибираємо, і ігри нові придумуємо, і бавимося разом. Тож будьте креативними, уважними, люблячими, терплячими – і дивіденди у вигляді здорового та щасливого малюка завжди будуть.
Емоції людини покликані мобілізувати організм на захист. Вони можуть ставати для нас або убивцями, або рятівниками. Наші емоції завжди дають підказки! Прислухайтесь до себе. Тіло ніколи не обманює. Симптом – хвороба завжди повертає людину до себе, до свого внутрішнього світу, до любові і турботи про свою структуру. Ми звикли використовувати своє тіло як раба чи наймита, що має служити. Але ж без нього тут, на землі, ми нічого не варті! Тож, може, слід переглянути такий споживацький погляд? Можливо, наше тіло – це друг, партнер і порадник? Пропоную напередодні Нового року попросити пробачення у свого організму, пробачити тим, хто причинив вам біль, пробачити собі за те, що весь цей вантаж ви носили в собі у вигляді хвороби. І нехай свята пройдуть у здоровому тілі, у здорових родинах та стосунках!
З любов’ю Наталія Рахель

Напишіть відгук

Увійти за допомогою:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>