18 липня – преподобного Афанасія Афонського

з віроюНародився майбутній святий у Трапезунді в благочестивій християнській родині і був названий Авраамій. Осиротівши, виховувався в однієї благочестивої черниці, наслідуючи у звичках чернече життя. Подальшу свою освіту святий продовжив у Візантії. Досконало вивчивши різні науки, він став наставником юнацтва. Після знайомства із преподобним Михаїлом Малеїном, знехтувавши всю мирську суєту, святий віддалився в Кимінський монастир в Малій Азії, де взяв чернечий постриг з ім’ям Афанасій. В обителі преподобний Афанасій з ретельністю виконував монастирські послухи, а у вільний час займався переписуванням священних книг. Відомо, що він переписав Четвероєвангеліє і Апостол.
Тривалими постами, колінопреклонінням преподобний Афанасій досяг такої досконалості, що в 960 р. з благословення ігумена оселився на святій горі Афон. Підступний диявол, бажаючи вигнати його звідси, боровся зі святим безперестанними помислами піти з місця подвигів. Але преподобний Афанасій перемагав підступи ворога молитвою, під час якої отримав дар зворушливих сліз.
Через певний час святий заснував на Афоні гуртожитковий монастир із суворим статутом, де і був ігуменом. Слава про обитель та її ігумена-подвижника поширилася настільки, що навіть інші ігумени бажали бути простими ченцями в лаврі преподобного Афанасія.
За своє святе життя преподобний Афанасій удостоївся від Господа дару прозорливості і чудотворення: знаменням хреста він зціляв хворих і виганяв нечистих духів. Сама Пречиста Богородиця благоволила до святого і кілька разів являлась йому, обіцяючи лаврі свою невичерпну допомогу і захист.
Передбачивши свою кончину, преподобний просив братію не сокрушатися тим, що станеться. Виклавши останнє повчання і помолившись, він вийшов разом з іншими шістьма братами на верх храму оглянути будівництво. Раптом верхівка храму обрушилася, преподобний з братами був завалений камінням і віддав душу в руки Божі.
Тіло преподобного Афанасія, пролежавши не похованим три дні, не змінилося, не набрякло і не потемніло. А під час похоронних співів з рани, яка була на нозі, всупереч природі, витекла кров. Деякі старці збирали її в рушники і через неї отримували зцілення від хвороб.
о.Юрій Кривіцкий, настоятель церкви святого Великомученика Пантелеймона

Напишіть відгук

Увійти за допомогою:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>