«На очах у вихованців мене вели, як злочинця, коридором, обшукували, складали протокол і всіляко принижували…»

Інна Путятіна з донечками Катрусею, Ярославою та Марією.

Інна Путятіна з донечками Катрусею, Ярославою та Марією.

Чому педагога з 20-річним стажем, багатодітну маму, знану у Володимирі волонтерку та активістку Інну Путятіну відсторонили від виконання посадових обов’язків. Подробиці вражають…
Ім’я Інни Путятіної добре відоме нашим читачам. Цій неймовірній жінці  у вересні позаминулого року ми присвячували велику публікацію в газеті під назвою «Хтось втрачає дітей на війні, а Інна Путятіна знайшла сина». Лейтмотивом цієї зворушливої розповіді проходять слова: «Вона звикла жити по совісті, але не навчилася одного – бути байдужою».
Інна Валеріївна – багатодітна мама і вже бабуся для маленького Матвійка. Як і старшу, вже дорослу дочку, так  і трьох менших, ще неповнолітніх, жінка виховує згідно заповідям Божим, за якими  змалечку живе сама,  прививає дівчаткам любов до праці й милосердя до ближнього, а надто до того, хто потребує допомоги. А ще вона – чудова господиня й рукодільниця. Усе це  не може не викликати, як мінімум, поваги до людини.
І раптом у серпні 2018-го на Фейсбук з’являється тривожний  пост, а точніше крик душі Інни Путятіної. Вона пише: «Накипіло… Сьогодні (10 серпня – авт.) мене цинічно, підло і цілеспрямовано робили злодієм і наймерзеннішою людиною! Спробую пояснити. Я – педагог, працюю у Володимир-Волинському ДНЗ №8 «Вишиванка». Садок чудовий, з хорошою репутацією і багатою історією, та є одне  «але» -  директор Зоряна Олегівна Гузь. Коли я повернулась у рідні стіни з декретної відпустки (9 червня 2017р.), жахнулася перемінам. З доброзичливого, дружнього, щасливого садочка,  в який йшли працювати з радістю, заклад перетворився на тюрму. Я відчувала, що людям з твердою позицією, чесним та порядним тут ох як не легко. І  була права.»

Кримінал, булінг та «робочі моменти»

Інна Путятіна звернулася до нашої редакції, розповіла журналістам свою сумну історію та в заяві попросила опублікувати її в газеті. Отже, жінка розповіла, що коли вийшла на роботу після декретної відпустки, у садку вже була нова завідуюча. Колеги одразу попередили  про зміну правил. Наприклад, не можна було збиратися більше двох, звертатися до методиста, а за кожну найменшу провинність доведеться писати пояснювальні.
-Довго чекати не прийшлося. Якось вже під кінець робочого дня я залишилася на майданчику з однією дитиною, інших уже забрали. На лавочку тихенько присіла старенька бабуся. Раптом чую зауваження від Зоряни Олегівни, мовляв,  чому не вигнала «бабу»? Директор розійшлася не на жарт. Мені прийшлось писати пояснювальну і довго слухати крик, що ця «бабка з Підмосков’я», що у неї бомба і взагалі туберкульоз… Ви б бачили її лице, коли я написала,  що поважати старість – одна з біблійних основ. Уже тоді вона зрозуміла, що я не піддамся дресурі, ніколи не стану покірною овечкою та захищатиму свою честь і гідність, що власне, передбачене посадовою інструкцією.  Надалі у неї (Зоряни Гузь – авт.) знаходилася тисяча підстав вколоти мене найболючіше.  Вона часто заходила до мене в групу, кричала, зривала заняття. Зрештою,  нерви не витримали постійного пресингу, який, до речі, директор називала «робочими моментами». Я втратила свідомість: стався гіпертонічний криз. Поки  хворіла, керівник садка принижувала мене перед колективом,  називаючи позаочі «актрисою».
Було й таке, що пані Гузь відправила мене на курси підвищення кваліфікації, коли мій чоловік лежав з поламаною ногою. Коли ж я захворіла на бронхіт і була на лікарняному, директор побачила мене у місті, потім грубо відчитала по телефону, що довго хворію і водночас  гуляю на вулиці. Я відповіла, що на машину ще не заробила, тож приходиться ходити пішки. А те, що відбулося 10 серпня 2018р., стало останньою краплею того, що може витримати нормальна людина.
За словами Інни Валеріївни, завідуюча запровадила в садку порядок, що дозволяє працівникам «купувати» харчові відходи за 10 грн на місяць. А за обіди вираховують з зарплати 40 гривень. Того злополучного дня жінка працювала в дві зміни, з дому прихопила «тормозок», тож обід не брала. А коли діти вже поїли, взяла трішки відходів: шматок хліба і грамів 100 відвареної  вермішелі, адже вдома тримає господарство.
За збігом обставин, того ж дня одразу у трьох колег на роботі  зникли гроші. Причому, якось дивно зникли: з гаманців витягли не всю суму, а залишили щось «на хліб». Видно, злодюжка виявився гуманним. На думку пані Інни, не факт, що ці крадіжки взагалі мали місце…
-На свою біду, саме в той день я вирішила подарувати сукню донечці пограбованої колеги, – пригадує, як розгорталися події, пані Інна. – Зайшла, перекинулась  з нею декількома словами і відразу ж пішла. Після обіду до мене в групу зайшли слідчий, завідуюча і жінка-поліцейський та чемно запросили зайти в кабінет керівника. Я, звісно, пішла, адже мало що могло статися. І тут, у кабінеті,  почався реальний допит. Мене примусили описувати кожну хвилину робочого дня. Відчувши недобре, попросила слідчого пояснити, що відбувається. Але конкретної відповіді не почула. Натомість, допит тривав. Потім слідчий захотів  оглянути  мою сумку. Я погодилась, бо нічого ж не крала. А коли побачила,  з якою дикістю це відбувається, стала протестувати. Вивернули все: документи, гаманець, особисті записи, оглядалися навіть найменші кишені. А далі на очах у вихованців мене вели, як злочинця, коридором, обшукували, складали протокол і всіляко принижували…»  Не витримавши такої ганьби, я розплакалася. А тим часом розправа тривала.
Після цього Інну Валеріївну залишили в ігровій кімнаті під наглядом жінки-поліцейського, а директорка зі слідчим закрилися в спальні. Коли ж вийшли, у  приміщенні було перевернуто все: ліжка, шафа, особисті речі виховательки, тобто  проводився неправомірний обшук без понятих, та, мабуть, і без санкції.
-Грошей не знайшли, тоді звинуватили мене у крадіжці половини батона хліба (тобто, тих відходів). Гузь стояла наді мною і методично цькувала, принижувала і залякувала. Казала, щоб я покаялась, визнала свою вину,  бо ж у мене діти. Також говорила, що, вкравши шматок хліба, я й гроші вкрасти могла. Мовляв, недаремно впала на мене підозра. Всю цю розмову і мій крик,  що не дозволю себе так принижувати, чула моя  старша дочка,  яка якраз прийшла в садок за онуком.
-Закінчився цей жах тим, що мене під тиском примусили написати пояснювальну, зізнатися, що вкрала відходи, інакше не дозволяли йти додому. Бачили б ви щасливе обличчя моєї начальниці, яка таким чином добилася свого. Це була розправа. Слідчий склав протокол, у мене, як у злочинця, взяли відбитки пальців. Говорили між собою про детектор брехні і про те, що «крупно» я попала. Хотіли зламати мене психологічно. А моїх доводів про те, що весь цей спектакль проводився  незаконно, без дозвільних документів, ніхто не слухав.
-Я йшла по коридору, а від мене шарахались люди. Вже всі знали,  що відбувається. Мене принизили перед батьками, дітьми, колегами, мою гідність принизили!

Пані Інна з дітьми плете маскувальну сітку для воїнів АТО.

Пані Інна з дітьми плете маскувальну сітку для воїнів АТО.

Ходіння по муках

Від емоційного потрясіння  Інна Валеріївна не могла стримати сліз. У понеділок, 13 серпня, за порадою адвоката, жінка подала заяву щодо злочинних дій по відношенню до себе у прокуратуру (але й досі відповіді не отримала). І цього ж дня повезла свою найменшу доньку Катю в Луцьк на консультацію до хірурга. Пані Інна стверджує, що заздалегідь двічі – 8 і 10 серпня – при свідках попереджала директора, що на роботі її не буде.
-І яким же було  здивування, коли мене звинуватили у прогулі, склали відповідний акт і вліпили дві догани: за крадіжку хліба і прогул. Ось тут я  вже не витримала. Стався нервовий зрив. Я перестала їсти, спати, без кінця плакала, мене переслідувало відчуття страху і постійно стояла перед очима картина того ганебного допиту.
15 серпня я звернулася до невропатолога, а вона мене направила до психіатра. У лікарні лежала  два тижні. Затим лікар Ярослав Воробей (підозрюю, що за наказом головного лікаря Клачука) достроково мене виписує і направляє в Луцьк. Я звернулася в обласну психіатричну лікарню, де зі мною працювали психологи та психіатри. Зрештою, пройшла тестування і отримала витяг рішення консультативної комісії (довідку від 30.08 2018р.), де чітко написано, що психіатричних протипоказань до роботи у дитячому навчальному закладі не встановлено. Підсумовуючи, скажу, що за рік роботи я «заробила» гіпертонічний криз, виразку шлунка (лікувалася в Луцьку) та з нервовим розладом потрапила у психіатричне відділення. А ще впродовж останнього року двом моїм меншим донечкам робили складні операції, що теж не минулося для мене без неабияких хвилювань.
Коли Інна Путятіна ще перебувала в лікарні, її викликали у міську раду на засідання депутатської комісії з  питань освіти. Голова комісії Світлана Федонюк та депутат Віра Сергєєва були вражені методами керівництва Зоряни Гузь (пояснювальними, доганами), яка теж була там присутня.
-25 вересня я написала скаргу в міське управління освіти, – продовжує розповідь жінка. – Але після втручання завідуючої садочком її навіть не зареєстрували. Натомість відправили  мене до методиста, аби роз’яснила мої права та обов’язки. Обов’язків у мене повно, а от прав, як показує практика, зовсім немає. Пізніше мені надійшов лист з обласного управління поліції, датований 9 жовтня, в якому, зокрема,  йдеться: «Розглянуто Ваше звернення  до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини  щодо можливого  порушення працівниками поліції Ваших прав і свобод. За фактом крадіжки було відкрите кримінальне провадження. Ви були допитані в якості свідка. Будь-які інші слідчі (розшукові) дії за Вашою участю, в тому числі і заходи фізичного впливу до Вас не застосовувалися. Всі слідчі дії проводилися у відповідності до вимог чинного законодавства». Сказати, що була обурена, – нічого не сказати. Словом, 11 листопада я подала позов до суду про скасування дисциплінарних стягнень (доган). Засідань було декілька. На них обговорювалася не так суть позову, як моя поведінка: мовляв, як посміла піти проти директора та виносити сміття з хати! За рішенням суду, догану за крадіжку відходів скасували,  а от за прогул – ні. Мовляв, я не надала доказів, що справді возила дитину до лікаря в Луцьк, а колеги – свідки того, що я відпрошувалася, промовчали, бо бояться потрапити у немилість до директора.
Далі пані Інна повідомила, що після останнього засідання суду 18 грудня до неї підійшла Зоряна Олегівна,  ввічливо поспілкувалася, пообіцяла, що все буде добре, запропонувала не сваритися і налагодити мир. Вихователька,  звісно, погодилася. А трошки згодом, 26 грудня завідуюча садка пише заяву головному лікарю ТМО з проханням  провести позачергове психіатричне обстеження Інни Валеріївни, хоча вихователька має сертифікат, дійсний до 2022 року.
-За розпорядженням головного лікаря Клачука, психіатр Ярослав Воробей направляє мене на це обстеження у Луцьк, ніби тут, на місці, немає спеціалістів, які могли б видати ще один такий документ, – дивується жінка.
Інна Валеріївна каже, що в Луцьк вона не їздила, адже  протизаконно вимагати  проходження дочасного психіатричного огляду, тим більше,  ніяких підстав для цього не було (довідку з обласної психіатричної лікарні вона представляла).
-Моя непокора і те, що я зверталася зі скаргою в Міністерство освіти  щодо перевищення Зоряною Гузь посадових повноважень, стали причиною наказу від 28 грудня, яким  я була відсторонена від виконання посадових обов’язків без заробітної плати. Усе це супроводжувалося словами завідуючої, що я ганьблю репутацію садка, що моя поведінка не витримує критики та що  вона збиратиме збори за участю батьків та  депутатів, де будуть вирішувати, що робити зі мною далі. Її не хвилює, що я залишилася без засобів для існування, що  сама виховую трьох неповнолітніх дітей, а допомоги як багатодітна мама не отримую, що мені нарахували мінімальну субсидію на комунальні послуги… Зараз виживаємо тільки завдяки домашньому господарству та грошам, що відклала влітку, коли працювала у дві зміни.

Збори і розбори…

OLYMPUS DIGITAL CAMERA10 січня у садочку відбулися  обіцяні збори, де на порядок денний виносилося одне питання: розгляд та влагодження неординарної ситуації, що склалася в ДНЗ. Батьки вихованців забезпечили хорошу явку. У групу підтримки Зоряни Гузь увійшли начальник міського управління освіти В’ячеслав Петрук, секретар міської ради Олег Свідерській (головуючі на зборах), також методист управління освіти Людмила Салабай, вихователька Світлана Мотика та методист садка Тетяна Балабанова. Не сама була й Інна Путятіна. Її прийшли підтримати депутати міської ради Сергій Барщевський, Володимир Заєць, Микола Смаль, Світлана Федонюк та  депутат обласної ради Костянтин Зінкевич.
В’ячеслав Петрук пояснив присутнім, що Інна Путятіна була відсторонена від роботи відповідним наказом від 28 грудня. Єдиною причиною такого кроку стало те, що вихователька повинна була пройти медогляд ще до 28 листопада, але впродовж місяця не зробила цього.  А згідно законодавства України, керівник садка не має права тримати на роботі педагога, що не отримав медичного допуску до роботи. Наказ про відсторонення Інна Валеріївна підписала.
Зоряна Гузь виступила з довгою промовою. Перш за все вона звернулася до учасників зборів з пропозицією ухвалити таке рішення, щоб було добре дітям. Директор повідомила, що Інна Путятіна вийшла на роботу після 6-річної декретної відпустки у червні 2017р. Звісно, потрібен був час на адаптацію, адже імідж садка хороший, вимоги високі, працювати складно. Зауваження від керівника час від часу отримують всі – і це нормальні робочі моменти. Конфліктів не було, всі ставилися до цього з розумінням.
Проблеми розпочалися 10 серпня, коли трьох вихователів обікрали. У садку працювали троє поліцейських. Допитували багатьох, проте найбільша підозра впала на  Інну Валеріївну, бо з’ясувалося, що цього дня вона одна заходила в різні групи під різними приводами, в тому числі, щоб  подарувати колезі платтячко для дочки.  У спальні групи, де працює Путятіна, був знайдений пакет з продуктами харчування, що входили в меню того дня: макарони, півбатона, порізаний хліб і шматочок масла. Інна Валеріївна не мала права брати відходи, бо грошей на це не здає. Взагалі ніхто не має права об’їдати дітей. Ось за крадіжку продуктів, у якій письмово зізналася, вона й отримала догану. Друга догана була винесена за прогул зміни 13 серпня. За словами Зоряни Гузь, цього було достатньо, щоб одразу звільнити виховательку з роботи. Але так питання не ставилося, бо ніхто не зацікавлений у її звільненні.
За довгий час перебування на лікарняному Інна Валеріївна понаписувала скарги  у  всі можливі інстанції на некоректну поведінку завідуючої. Тим самим вона, мовляв, сплюндрувала колектив та нанесла образу всім колегам, які дуже боляче це сприйняли.
Спростувала Зоряна Олегівна твердження  Інни Валеріївни, що садок вона перетворила на тюрму. Насправді тут всі працюють «з великим бажанням та задоволенням», і тільки Путятіна останнім часом приплела сюди «політику».
OLYMPUS DIGITAL CAMERAДиректор  познайомила присутніх з рішенням суду. Відносно крадіжки було встановлено, що діти недоотримали 60% норми харчів. Рішенням суду визнаний склад дисциплінарного проступку, але було зазначено, що покарання у вигляді догани надто суворе. Другу частину позову – скасування догани за прогул – задоволено не було.
Висловила Зоряна Гузь ряд претензій до виховательки, а саме: з серпня Інна Валеріївна перебуває в стані емоційної напруги і «веде міфічну боротьбу з привидом»;  вихователька шарпала дитину; дозволяє собі прокльони та образи на адресу керівника (для красного слівця пані Гузь навіть процитувала три  огидні фрази, нібито почуті з уст виховательки); пані Інна звинувачувала завідуючу у крадіжці флешки; 90% робочого часу педагог витрачає на телефонні розмови з метою «пошуку правди».
Пояснила Зоряна Олегівна, навіщо вимагає  проходження Путятіною дочасного психіатричного обстеження. «Я направила запит головному лікарю ТМО, аби підтвердив стан здоров’я виховательки, бо переживаю за дітей. Сертифікат у неї з 2017р., вона лікувалася в психіатричному відділенні, тож і виникли сумніви».
Водночас Зоряна Гузь  запевнила, що не ставила і не ставить собі за мету звільнення Інни Валеріївни. Вона закликала педагога пройти психіатричний медогляд (сказала, що готова сама скласти їй у цьому компанію і теж пройти позачергове обстеження у психіатра), а відтак повернутися на роботу. І  додала, що хоче розпочати стосунки з нею «з чистого листа».
Відповідаючи на запитання одного з батьків, Зоряна Олегівна підтвердила, що крадіжки 10 серпня у садку були. Зокрема, в одної з колег поцупили тисячу грн. Поліція відкрила кримінальне провадження, однак злодія так і не знайшли та грошей постраждалим не повернули. А от обшуки в садку не проводились. Пакет Інни Валеріївни з «краденими» продуктами виявили за запахом (?!), бо в приміщенні було досить гаряче.
Далі в ході зборів обговорювалися деякі нюанси виховання дітей. Багато хто висловлював свої думки щодо почутого. Тоді Костянтин Зінкевич попросив підняти руки тих батьків, хто має претензії до роботи Інни Путятіної. Жоден з батьків руки не підняв. Натомість батьки одноголосно висловилися за те, щоб Інна Валеріївна все ж пройшла медогляд і скоріше поверталася на роботу, бо діти ще маленькі, їм важко звикати до постійних замін вихователів, зрештою, від цього страждає навчально-виховний процес. Це ж підтвердили й вихователька Світлана Мотика та методист садка Тетяна Балабанова, яка, до речі, категорично заперечила наявність будь-яких утисків підлеглих з боку керівництва садка – все, мовляв,  чудово.
Висловлюючи свою позицію, Костянтин Зінкевич зазначив, що знає Інну Путятіну як світлу людину, волонтера та активістку та запропонував Зоряні Гузь відкликати свою заяву в ТМО – так одразу може бути розв’язана проблема. Однак завідуюча на пропозицію не пристала.
Далі взяла слово сама Інна Валеріївна і привселюдно повторила все те, що розповідала в редакції. (Це підтверджує  відеозапис зборів, зроблений нашим технічним редактором.) Скажу лише, що у відповідь на претензію пані Інни, що поліцейський та директор за її відсутності копирсалися в її особистих речах 10 серпня (оглядали пакет з відходами), Олег Свідерський  зазначив, що для садка – це нормальна практика, адже мало що можуть містити підозрілі пакунки, натякаючи на тероризм.
Слушне запитання поставив пані Інні Костянтин Зінкевич: «Навіщо Вам робота за 2700 грн на місяць, на якій ще доводиться так псувати собі нерви?» Відповідь жінки розчулила всіх: «Це не робота, це – любов! Я люблю діток, як рідних, і хочу виховати їх гідними людьми. І якщо беру в руки телефон, то щоб сфотографувати своїх вихованців. Знімки зберігаю собі на пам’ять, виставляю на сайт садка та  скидаю батькам, аби потішилися малечею. Я виграю суд, випущу групу і тоді вже піду».
Всупереч очікуванням, жодного рішення зборами винесено не було. Присутні констатували факт, що склалася патова ситуація, коли кожна зі сторін не збирається поступатися власними принципами і йти на компроміс.

Чого боїться директор?..

Коли готувався матеріал до друку, у редакцію зателефонувала Зоряна Гузь і просила кореспондента не писати про те, що Інна Путятіна лікувалася в психіатричному відділенні, адже вона не хоче, щоб «такі подробиці» розголошувалися про працівників садка з «хорошою» репутацією. Однак їй  було відмовлено у проханні з декількох причин. По-перше, той факт, що пані Інна лікувалася у психіатра, став наслідком  конфлікту  між нею і директором та того приниження, що виховательці довелося пережити. По-друге, Інна Валеріївна цього не приховує від громадськості, бо психічного захворювання у неї не було і немає. Лікувала вона нервовий зрив, якому могли так само зарадити і в терапії, якби жінку одразу  правильно спрямували у самій лікарні. По-третє, в кінцевому результаті це стало підставою  (незаконною та огидною!) для чергового приниження педагога самим фактом вимагання від неї проходження дострокового психіатричного огляду,  а за непокору – подальшого  відсторонення  людини від улюбленої роботи та позбавлення засобів для існування. Отже,  і  суттю всієї ситуації, що склалася.

«Для мене справа честі – відстояти своє чесне ім’я»

Цікаво те, що зараз на Фейсбук жодного з дописів Інни Путятіної, де вона розповідала про цю мерзенну справу, немає. Їх хтось видалив зі сторінки жінки. Сама вона запевняє, що цього не робила. Проте, коли вони ще були опубліковані, ми встигли їх зберегти, щоб слідкувати за подальшим перебігом подій. Отже, в одному зі своїх постів на ФБ Інна Валеріївна, звертаючись до Зоряни Гузь, писала: «Говорила вам при свідках і повторюю, Зоряно Олегівно,  ще раз. Я – ЛЮДИНА і свою честь  та  гідність топтати не дам! Я  НЕ БОЮСЬ! Жила і житиму достойно, не крала, не вбивала і наміру не маю, не їла поїдом людей та надалі буду людяною й милосердною. Віддавала останнє і надалі розділю останнє з нужденним». А далі попросила  поширювати цей пост, надати розголосу цій гидкій справі,  щоб дехто пам’ятав, що має справу не з рабами і не з бидлом. Що колись прийде кінець їхньому щастю. Божий суд ще ніхто не відміняв». І ще: «Для мене справа честі поставити вас,  Олегівно, на місце, відстояти своє чесне ім’я і показати своїм дітям, що зло було і буде покаране, чого б мені це не вартувало!»

Позовна заява

3 січня  Інна Путятіна повідомила редакцію, що подала позов до суду, в якому просить служителів Феміди скасувати та визнати протиправним наказ директора садка  «Вишиванка» п. Гузь  №139/01-03 від 28.12.2018р. про відсторонення її від роботи; зобов’язати  заклад дошкільної освіти №8 «Вишиванка» здійснити нарахування  їй зарплати за період відсторонення від роботи, а також стягнути судові виплати з відповідача – адміністрації садка, звільнивши її від сплати судового збору.  Проведення судового засідання планується на 10.00 годину 8 лютого.

Чи є шанс добитися справедливості?

Із цим питанням та проханням прокоментувати ситуацію з юридичної точки зору звертаємося до адвоката Юрія Жука.
-Наказ директора садка п.Гузь «Про оголошення догани Путятіній І.В.» є незаконним та підлягає скасуванню з наступних підстав:
Згідно зі ст.46 КЗПП України, одною з причин відсторонення працівника від роботи може бути відмова або ухилення від обов’язкових  медичних оглядів.  Згідно ст.17 ЗУ «Про охорону праці», роботодавець має право притягнути працівника, який ухиляється від обов’язкового медогляду, до дисциплінарної відповідальності, а також зобов’язаний відсторонити його від роботи без збереження зарплати. Однак у даному ж випадку Інна Путятіна не відмовлялася і не ухилялася від обов’язкового чергового медогляду. 26 грудня 2018р. Зоряною Гузь було видано наказ, який зобов’язував виховательку невідкладно пройти черговий медогляд до 27 грудня 2018р. за рахунок установи зі збереженням зарплати. А попередньо, 16.11.2018р.,  адміністрацією садка на адресу Володимр-Волинського ТМО, де п.Інна повинна була проходити медогляд, було направлено лист з проханням провести позачерговий психіатричний огляд виховательки. А це грубе порушення Порядку проведення обов’язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів, затвердженого Постановою КМУ №1465 від 27.09.2000р., відповідно до якого п.Путятіна зобов’язана пройти обов’язковий періодичний психіатричний огляд в 2022 році. А жодних підстав для проведення дострокового психіатричного огляду щодо неї в адміністрації садка не було (ст.9 ЗУ «Про психіатричну допомогу»). Більше того, винесення наказів про проходження позачергових медоглядів у психіатра не входить в компетенцію адміністрації дошкільного закладу «Вишиванка».
На виконання наказу №60/01-02 «Про проходження обов’язкового медогляду вихователем Путятіною І.В.», п.Інна його пройшла. Було вчасно проведено необхідні обстеження лікарів-спеціалістів, лабораторні та інші дослідження, необхідні для цього і затверджені наказом МОЗ України від 23.07.2002р. № 280, зокрема, обстеження дерматолога та терапевта, аналіз крові на сифіліс. І це підтверджено у медичній картці виховательки. Проте, у зв’язку з направленням п.Гузь листа на адресу Володимир-Волинського ТМО щодо проведення позачергового психіатричного огляду п.Путятіної, медичною комісією відділення профоглядів Володимир-Волинської ЦРЛ їй було відмовлено в наданні висновку про відсутність протипоказань. Про дані обставини Інна Валеріївна повідомила адміністрацію садка 26 грудня 2018р. що може бути підтверджено показами свідків.
До речі, обов’язкові випадки відсторонення працівників від роботи встановлені ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та Інструкцією «Про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності», затвердженою наказом МОЗ від 14.04.1995р. №66. І жоден з переліку  таких випадків не має нічого спільного з ситуацією, що склалася з Інною Путятіною.  Ст.7 ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» покладає на підприємства, установи, організації обов’язок усунення від роботи працівників, які ухиляються від обов’язкового медогляду за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби. Ст.17 ЗУ «Про охорону праці» формулює цей обов’язок щодо роботодавця і доповнює викладене правило зазначенням на відсторонення працівника без збереження зарплати. У даному ж випадку адміністрація садка не  повідомляла в органи санепідслужби про п.Путятіну як особу, що ухиляється від медогляду, не одержувала подання про відсторонення її від роботи, а тому відсутні і підстави для відсторонення,   передбачені ст.17 ЗУ «Про охорону праці».
Оскільки спірний наказ про відсторонення виданий за фактом не проходження працівником чергового медогляду, і адміністрації садка було відомо, із чиєї вини ( тобто неї самої та лікувально-профілактичної установи) не пройдений медогляд, а тому відмова та ухилення від проходження чергового медогляду відсутні. Відповідно, відсутні і законні підстави для відсторонення п.Інни від роботи вихователем ДНЗ №8.
Таким чином, наказ завідувача ДНЗ №8 п.Гузь З.О.  №139/01-03 від 28.12.2018 року «Про відсторонення від роботи вихователя Путятіної І.В.» є протиправним та підлягає скасуванню, – резюмував адвокат.
Переконливо, чи не так? Але крапки над «І» розставить суд.
Р.S. Як бачимо, конфлікт зайшов досить далеко. Після звернення п.Путятіної і поширення суті конфлікту на сторінках газети наші колеги з каналу «Україна» візьмуть ситуацію для розробки чергової передачі «Говорить Україна». Після коментарів столичних фахівців ми зможемо зробити висновки, чи діє в Україні презумпція невинуватості та чи може звичайна людина захистити власну гідність.
Міла Сергєєва, м. Володимир-Волинський

2 thoughts on “«На очах у вихованців мене вели, як злочинця, коридором, обшукували, складали протокол і всіляко принижували…»

  1. Не байдужі

    ПОДІБНІ СИТУАЦІЇ В ОСВІТІ МІСТА НЕ НОВИНА. Адміністрація педколеджу переслідує Совальську І.І. -маму, що 18 років самостійно лікувала і доглядає доньку, нині вже встановлено інваліда 2 гр з дитинства. Замість подяки, що не кинула напризволяще таку важку доньку соцслужби не спішать допомогти, нараховують ДОХОДИ!!! на немічну хвору недієздатну дочку педагога, дирекція виносить догани, які знімає суд, а окремі батьки неуспішних студентів-манупулянтіів, з суїцидальними намірами!!! пишуть заяви в прокуратуру. І це не мобінг? А те що МР сприяла відімкненню газу в обійстя і до грудня люди мерзли- то норма, коли нема нормальної субсидії, а памперси, ліки і їжу людині треба купити і ще непомірно викинути гроші за компослуги!!!. Утримувати таких ніхто не спішить. А пацієнти психіатричного відділення на вулицях міста просять…їсти? По три дні не їли… Бо ту недоварену перловку не кожен може ввіпхнути в горло.І це ми маємо нормальну освіту, медицину соцзахист і чиновників????

    Reply
  2. Увага!

    Пед коледж з його Савєльєвим це збір його сраколизів. Є винятки, але їх там одиниці. Їм там не дають працювати. Зате деякі без відповідної освіти там на хороших посадах. Всіх туди не беруть, всі свої хто голосу за те за що і начальство.
    Розігнати все начальство давно у місті пора разом з мером і його шестірками. Всіх начальників установ освітніх змінити і поставити чужих не з міста.

    Reply

Напишіть відгук

Увійти за допомогою:

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>